7.5. Світовий ринок золота: класифікація та особливості функціонування

Важливим сектором ринку дорогоцінних металів є ринок золота.

У широкому розумінні ринки золота - це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковими цінами з метою промислово-побутового споживання, приватної тезаврації, інвестицій, страхування ризику, спекуляції, придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків.

За організаційною структурою ринок золота - це консорціум з декількох банків, уповноважених укладати угоди з золотом. Вони є посередниками між продавцями і покупцями золота, акумулюють їхні заяви, зіставляють їх один з одним і за взаємною домовленістю фіксують середній ринковий курс золота (зазвичай два рази в день).

У залежності від регуляторного режиму, встановленого державою, характеру торгівлі та складу клієнтури, розрізняють такі ринки золота:

• вільні міжнародні (світові) - Лондон, Цюріх, Нью-Йорк, Сянган, Дубай;

• вільні місцеві (внутрішні) - Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро;

• контрольовані місцеві - Афіни, Каїр; ^ «чорніринки» - Бомбей, Тайбей.

Сьогодні чільне місце за обсягом обороту займають вільні міжнародні (світові) ринки, і зокрема: Лондона, Цюріха, Нью-Йорка, Чикаго. На ринках Лондона і Цюріха реалізується золото ПАР. Майже половину реалізованого ними золота надходить для подальшого перепродажу на інші ринки золота. Головним є Лондонський ринок золота. Він монополізований п'ятьма фірмами -офіційними членами ринку золота, які збираються разом двічі впродовж робочого дня на фіксінг задля встановлення орієнтовної ціни на золото.

На внутрішніх ринках золота (Париж, Гамбург, Франкфурт-на-Майні, Амстердам, Відень) задовольняється промисловий попит, попит ювелірів, місцевих інвесторів і тезавраторів (тезавратор - приватна особа, яка

і

нагромаджує золото як скарб). Тут переважають операції з монетами, медалями, дрібними злитками золота.

«Чорні ринки золота» виникають як реакція на валютні обмеження, що вводяться державою і, які поширюються на операції із золотом.

характерною ознакою золота є його широке застосування майже всіма державами світу як страхового і резервного фонду. Державні запаси золота, що зберігаються у центральних банках різних країн та в МВФ, становлять на сьогодні понад 31 тис. тонн. Значна їх частина може бути виставлена на продаж.

Незважаючи на те, що основною часткою пропозиції золота за ідеєю має бути нововидобутий метал, на практиці нині ще домінує пропозиція брухту цього металу, а також золота, виставленого на продаж банками та інвесторами.

Загалом попит на золото формує в основному ювелірна промисловість. Однак її роль у формуванні цього попиту поступово зменшується. Якщо у 2005 році частка ювелірної промисловості в загальному попиті становила 70%, то у 2011 - му - 50%. Спад попиту спостерігався в усіх країнах, крім Китаю та Індії, де протягом двох останніх років істотно зросли інвестиції в золото і ювелірну продукцію.

Підвищення попиту на золото у Китаї зумовлене насамперед стрімким економічним розвитком держави і зміцненням юаня, а також зростанням чисельності та рівня добробуту середнього класу, високою нормою заощадження у населення та політикою держави, спрямованою на лібералізацію і розвиток внутрішнього ринку дорогоцінних металів. Зростання попиту на золото в Індії зумовлене як національними традиціями, так і вагомою роллю ринку ювелірних прикрас на тлі економічного піднесення країни.

Якщо попит на золото в ювелірній промисловості у 2005-2009 роках падав, то інвестиційний попит унаслідок поширення світової валютної кризи у цей час, навпаки, - зростав.

У 2009 році було досягнуто історичного максимуму обсягів

частину інвестицій здійснено біржовими індексними фондами (ЕТР-фондами). Слід зауважити, що інвестиційний попит є по суті інвестиціями саме у вигляді придбання банківських злитків, монет, "металевих" рахунків та ЕТР-фондів. Інвестиції в ювелірні прикраси дещо відрізняються від перелічених вище, оскільки ці вироби мають водночас і художню цінність, що додає їм спорідненості з об'єктами тезаврації.

На підвищення цін на золото у 2007-2009 роках значно вплинуло зниження обсягів дехеджування виробників. Дехедж - приведене до "фізичної величини" зниження обсягів коротких позицій виробників золота. Зазвичай виробники здійснюють хеджування від зниження цін на золото і підтримують короткі позиції за терміновими контрактами у формі опціонів. Зниження цих позицій виробниками призводить до підвищення цін на золото (оцінку хеджа виробників проводять експерти британської дослідницької компанії ДжіЕфЕмЕс (ОРМ8) і банку Сосьєте Женераль (8осіе1е Оепегаїе). Пропозицію на ринку золота формують насамперед такі фактори, як обсяги його видобутку, продажу офіційним сектором і надходження золота після вторинної переробки.

До основних країн, які постачають золото на світовий ринок, належать ПАР, Росія, США, Канада і Китай. Слід наголосити, що динаміка золотовидобування у Китаї протягом 2008-2010 років стала несподіванкою для всього світу: у 2009 році Китай випередив ПАР і став найбільшим у світі виробником золота.

На світовому ринку золота спостерігається профіцит на тлі рекордних цін на метал.

До 2010 року центральні банки всього світу протягом двох десятиліть були нетто продавцями золота. З II кварталу 2010 року вони змінили свою політику, перетворившись у нетто покупців. Передусім це стосується центральних банків країн, що розвиваються, з великими золотовалютними резервами. Так, Національний банк Індії збільшив за 2010 рік свої золоті запаси на 200 тонн, таким чином частка монетарного золота в його резервах зросла з

1,054 тис. тон. Активно купує золото й Банк Росії. Він та Національний банк Індії в 2009-2010 роках лідирували у цій сфері. Однак порівняно з країнами з розвинутою економікою частка золота в їхніх золотовалютних резервах є невеликою. За даними Світової ради з питань золота (А^огісі Ооісі Сошісії -^УОС), на початок 2010 року вона становила у Китаї - 1,5%, Росії - 5,1%, Південній Кореї - 0,2%, Бразилії - 0,5%. Щодо розвинутих країн, то світовим лідером за цим показником є США - 70,4%. Золоті резерви Німеччини становлять 66,5% від загального обсягу резервів, Франції - 64,6%, Великобританії - 16,3%. У свою чергу центральні банки західних країн знизили до мінімуму або зовсім призупинили продаж золота.

Згідно з новою угодою на найближчі п'ять років центральні банки Європи оголосили про зменшення ліміту на продаж золота на 20% - до 400 тонн за рік. Приблизно за рік дії нової угоди ними було продано лише 6,2 тонни, що на 96% менше порівняно з попереднім роком. На сьогодні багатьма центральними банками, що володіють найбільшими обсягами золотих резервів, підтримується консервативна стратегія. Лідерами з нарощення власних золотих резервів є Народний банк Китаю та Банк Росії, мета політики яких полягає у підвищенні ролі національної валюти у світі, що потребує істотного збільшення її золотого забезпечення та диверсифікації власних резервів.

ІЗ.