30. Поняття, ознаки і види правової поведінки.

Правова поведінка — це сукупність соціально значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що мають свідомо- вольовий характер, певною мірою регламентуються нормами права й зумовлюють правові наслідки.

Правовій поведінці властиві такі ознаки:

1) має соціальне значення як соціально корисна, чи соціально шкідлива;

2) має зовні виражений характер у вигляді дії чи бездіяльності;

3) має свідомо вольовий характер;

4) регламентується правовими нормами, що містяться в текстах правових акл’в;

5) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов’язана з:

а) реалізацією суб’єктом своїх інтересів;

6) реакцією держави на результати правової поведінки.

Види правової поведінки:

— правомірна — соціально корисна, відповідає нормам права;

— неправомірна (правопорушення) — соціально шкідлива, суперечить нормам пра’ва;

— зловживання правом — відповідає нормам права, але є соціально шкідливою.

Правова поведінка складається з елементів, тобто правових вчинків.

Елементами правового вчинку є суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона, які мають назву — склад правової поведінки.

За формою зовнішнього прояву правова поведінка може бути:

— фізичною (діяльність);

— усною (вербальною);

— письмовою (документальною).

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова поведінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає приписам юридичних норм і охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

1) є суспільно корисною соціальною поведінкою, тому що забезпечує гармонійність та організованість громадського життя;

2) втілена в юридичну форму — відповідає вимогам і принципам права;

3) має свідомо вольовий характер, який виражається у вигляді дії чи бездіяльності;

4) гарантується та охороняється державою.

Правомірна поведінка завжди містить два моменти:

— інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої юридичні права й обов’язки;

— поведінковий — уявлення про законні способи здійснення своїх юридичних прав і обов’язків.

За різними критеріями правомірна поведінка поділяється на види:

1) в аспекті юридичних фактів юридичні вчинки — на індивідуальні акти; правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі діяння;

2) у плані реалізації норм права — на дотримання, виконання, використання і правозастосування;

3) як зміст правовідносин — на здійснення суб’єктивних прав, обов’язків, законних інтересів суб’єктів;

4) за зовнішньою формою вираження — на дії та бездіяльність;

5) за способом детермінації — на активну, зумовлену внутрішніми причинами, і пасивну, відповідно до зовнішніх обставин;

6) за способом формування в текстах правових актів — на прямо чи безпосередньо передбачену правовими нормами;

7) за характеристиками суб’єктів — на індивідуальну, колективну, посадову, професійну та іншу.

За особливостями суб’єктивної сторони розрізняють такі види правомірної поведінки: активну, звичайну, конформістську (пасивну), маргінальну.

Правова активність полягає у цілеспрямованій діяльності громадян, посадових осіб, пов’язаній з реалізацією своїх прав і обов’язків.

Звичайна правомірна поведінка характеризується тим, що необхідність її здійснення стала притаманною суб’єкту властивістю і може навіть не усвідомлюватись ним в усіх її аспектах.

Конформістська (пасивна) правова поведінка є пасивно-пристосовницькою, яка не відрізняється від поведінки інших і здійснюється за принципом «роби так, як роблять інші».

Маргінальна поведінка базується на мотивах страху перед юридичною відповідальністю.

Такий стан суб’єкта характеризується готовністю до протиправних дій у випадку послаблення нагляду за його поведінкою.

26