II. Операції, які банки мають право здійснювати за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:

Операції з валютними цінностями:

1. Неторговельні операції з валютними цінностями.

2. Ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

3. Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті.

4. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.

5. Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в ^! іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

6. Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

7. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

8. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

9. Операції з банківськими металами на валютному ринку України.

10. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

11. Інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

12. Емісія власних цінних паперів.

13. Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

14. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг).

15. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

16. Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї.

17. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.

Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

18. 3 інструментами грошового ринку.

19. 3 інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках.

20. 3 фінансовими ф'ючерсами та опціонами.

21. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами. Депозитарна діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів:

22. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

23. Діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні.

Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.

Операції з формування власних ресурсів включають:

> операції з формування статутного фонду банку;

> операції з формування резервного фонду банку;

> операції з формування страхових фондів банку;

> операції з формування інших фондів банку спеціального приз­начення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управ­лінською ланкою комерційного банку;

> операції, пов 'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних, осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в цьому банку (клієнти банку), гак і юридичні й фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.

У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні, депозитні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).

Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати:

за категорією вкладника:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб

- на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб

- на поточні, депозитні рахунки;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів - на кореспондентські та депозитні рахунки;

за строком:

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для проведення поточних розра­хунків;

• операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів шляхом емісії та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку. Ця частина банківського капіталу є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються шляхом здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції - це операції комерційного банку, пов 'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ).

Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до декількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції - Національного банку України, який надає ломбардні кредити (під заставу державних цінних паперів) та продає кредити через кредитні аукціони.

Пасивні інвестиційні операції - це операції комерційного банку, пов 'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов 'язань.

Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.

Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують за різними напрямками через проведення активних операцій

Активні операції - це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності.

Отже, до активних операцій банків належать:

> операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти у готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності банку;

> розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;

> касові операції з приймання і видавання готівки;

> кредитні операції, пов 'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

> інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні

папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

> фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

> валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

> депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

> операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспон­дентському рахунку в НБУ

№3

Регіональні фінансово-кредитні установи

регіональні та національні банки розвитку мають на меті фінансування тих самих видів діяльності, що їх фінансує і Світовий банк, а саме – це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні.

У 60-ті роки ХХ ст. Розпад колоніальної системи і поява великої групи незалежних держав утворили нову ситуацію на світовому валютно-кредитному ринку. Практично кожна країна, що розвивається, поставила собі за найважливішу мету проведення індустріалізації, поширення регіонального співробітництва та економічної інтеграції. Для проведення індустріалізації і створення необхідної інфраструктури необхідні були кошти, які навіть МВФ і МБРР надати не могли в достатньому обсязі. Для вирішення проблеми були створені регіональні банки, які охоплюють велику кількість країн, розташованих на одному з континентів.

Вирішуючи специфічні проблеми валютно-кредитних відносин на регіональному рівні, ці установи формують ресурси для своєї діяльності з власного капіталу та позик, які вони отримують на міжнародних, а часто і на національних ринках капіталу. Регіональні банки надають головним чином довгострокові кредити на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм і міжнародних проектів допомоги країнам, що розвиваються. Фінансування проектів регіональними банками розвитку надається на більш пільгових умовах, ніж звичайні ринкові. Характерною рисою регіональних банків розвитку є участь в них не тільки країн, що розвиваються, а й достатньо розвинутих країн, які виконують функцію донорів.

До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ передусім належать:

Міжамериканський банк розвитку (МаБР) – кредитний інститут, створений у 1959 році з ініціативи США для фінансування програм розвитку в країнах Латинської Америки. В нього входять 26 латиноамериканських держав, США, Канада, Японія й 14 країн Західної Європи. Головним завданням Банку є надання фінансової й технічної допомоги країнам Латинської Америки у будівництві невеликих підприємств провідних галузей виробництва країн-членів.

Африканський банк розвитку (АфБР) – був заснований в 1964 році. Членами АфБР є 50 незалежних африканських держав і 25 нерегіональних членів. Основною метою створення АфБР є сприяння економічному й соціальному прогресу африканських країн. Ресурси банку складаються з внесків, переважну частку яких дають розвинуті країни.

Азіатський банк розвитку (АзБР) – розпочав свою діяльність в 1968 році. Членами банку є 55 держав, в тому числі 14 неазіатських. Операції банку поширюються на весь спектр економічного розвитку, але головна увага приділяється саме сприянню розвитку с/г, енергетиці, фінансовому сектору, транспорту і зв’язку, соціальній інфраструктурі.

У межах Європейського економічного співробітництва діють кілька регіональних міжнародних валютно-кредитних установ:

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) – заснований у 1958 році, функціонує як фінансово автономна і юридично самостійна організація в рамках ЄС. Членами ЄІБ є 14 держав Європи. Статутний капітал банку становить приблизно 15 млрд. євро. основними цілями ЄІБ є надання позик і гарантій на фінансування проектів для менш розвинутих регіонів, для модернізації, реконструкції або конверсії підприємств, розвитку підприємницької діяльності в нових галузях.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – має статус міжнародної фінансової організації з високим кредитним розвитком. Розпочав діяльність у 1991 році, засновниками стали 40 країн світу. Україна ввійшла до числа членів ЄБРР 13 серпня 1992 року. Банк створений спеціально для сприяння економічним реформам та заохочення приватного сектора підприємницької діяльності у країнах Східної та Центральної Європи. Статут ЄБРР проголошує, що не менше як 60% фінансування банку повинно спрямовуватись у приватний сектор.

ЄБРР може здійснювати такі види діяльності:

- кредити для комерційних підприємств з терміном близько 10 років

- кредити для проектів у галузі розвитку інфраструктури терміном близько 15 років

- інвестиції у статутні фонди підприємства

- гарантії

- участь у підписанні і купівлі боргових зобов’язань

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) - розпочав діяльність 1 червня 1999 року. Створений з ініціативи країн Чорноморського басейну, до числа яких входить і Україна. Банк створено з метою надання підтримки процесу переходу країн-членів до ринкової економіки. Кредитування зовнішньоторговельної діяльності, надання банківських послуг підприємствам як державного, так і приватного секторів країн-учасниць.

№4

Платіжний баланс та золотовалютні резерви

Платіжний баланс — це співвідношення між валютними платежами економічних суб’єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних меж країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць).

Розгорнута схема платіжного балансу України

Статті:I. Рахунок поточних операцій:

1.Баланс товарів- тут відображаються всі переміщення товарів через економічні межі країни з переходом права власності: експорт відбивається у графі «Надходження», імпорт у графі «Платежі». Ця стаття займає ключове місце в платіжному балансі України (на неї припадає понад 60% усіх валютних надходжень).

2. Баланс послуг-ця стаття складається із 3 основних компонентів: транспорт(перевезення пасажирів і вантажів + ін. послуги, що виконуються морським, повітряним та ін. видами транспорту); подорожі(товари та послуги, які були придбані у країні подорожуючими,якщо тривалість їхнього перебування у країні не перевищує 1 року); інші послуги(послуги зв’язку,будівництва, страхування,фін. ,комп. й інформ.послуги,роялті та ліцензійні платежі,інші ділові послуги,послуги приватним особам у сфері культури та відпочинку+урядові послуги,що не включені до інших категорій).

3. Доходи- рух коштів, пов’язаний з доходами фіз. осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих інвестицій за кордоном (дивіденди за акціями, нерозподілений та реінвестований прибуток), доходами від портфельних інвестицій (проценти за облігаціями та іншими борговими зобов’язаннями, дивіденди за акціями тощо), доходами від інших інвестицій (проценти за довгостроковими та іншими кредитами і вимогами: депозитами, залишками коштів на коррахунках тощо).

4. Поточні трансферти- враховується рух коштів на безеквівалентних засадах — гуманітарна та технічна допомога, внески до фондів міжнародних організацій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фізичним особам (спадок, дарування, аліменти, членські внески в різні благодійні фонди та інші фонди й організації тощо).

ІІ. Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій

Рахунок операцій з капіталом:

1.Капітальні трансферти - враховуються всі операції, пов’язані з переданням права власності на основний капітал або анулюванням боргів кредиторами, коли рух вартості здійснюється на еквівалентній основі (державне фінансування великих проектів за кордоном, інвестиційні субсидії корпорацій своїм іноземним філіям, придбання (чи реалізація) нефінансових активів — землі та її надр, патентів, авторських прав тощо).

Фінансовий рахунок:

1. Прямі інвестиції-капітальні вкладення прямих інвесторів у зарубіжні підприємства.

2.Портфельні інвестиції- операції з тими цінними паперами, придбання яких не є прямими інвестиціями (облігації, привілейовані акції, похідні фінансові інструменти, свідоцтва про участь у капіталі товариств, векселі, депозитні сертифікати тощо).

3. Інші інвестиції- операції кредитного характеру: комерційний кредит; довгострокові позики, включаючи кредити МВФ та інших міжнародних організацій; короткострокові позички; депозити; інші активи чи пасиви.

III.Резервні активи – зміни в запасах монетарного золота і валюти,які перебувають під контролем НБУ(різниця залишків на початок і кінець звітного періоду з подальшою поправкою на курсову різницю):

1.Валюта та депозити

2.СДР та депозитна позиція в МВФ

3.Золото

4. Інші фінансові вимоги

IV.Помилки та упущення

Золотовалютні резерви — це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

цілі накопичення золотовалютних резервів:

-забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов’язаннями. Це так зване трансакційне при­значення золотовалютних резервів, спрямоване на обслуговування зв’язків національної економіки зі світовою.

-забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей, з тим щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію та обмінний курс національної валюти. Це так зване інтервенційне призначення резервів, спрямоване на підтримку зовнішньої та внутрішньої вартості національних грошей.

Тестові завдання.

1. Які операції банки мають право здійснювати за умови отримання письмового дозволу НБУ?

а) ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті;

б) лізинг;

в) емісія власних цінних паперів;

г) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням.

2. У чому знаходить своє вираження економічна самостійність центрального банку?

а) у фінансуванні державних витрат;

б) у вільному виборі інструментів грошово-кредитної політики;

в) у підтриманні стабільності грошової одиниці країни.

3. До групи Світового Банку входять такі установи:

а) Міжнародний банк реконструкції і розвитку;

б) Міжнародна асоціація розвитку;

в) Африканський банк розвитку;

г) Міжнародна фінансова корпорація;

д) Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій;

е) Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних спорів.

Задача 25.

Розрахуйте величину агрегатів грошової маси, якщо:

• готівка поза банками у фізичних осіб – 60 млрд. грн.;

• готівка в касах юридичних осіб – 90 млрд. грн.;

• депозити до запитання – 140 млрд. грн.;

• строкові вклади – 250 млрд. грн.;

• кошти за трастовими операціями – 70 млрд. грн.;

• кошти на спеціальних карткових рахунках – 155 млрд. грн.

М0= 60+90=150

М1= 150+140+155=445

М2= 445+250=695

М3= 1015+70=765