28. Аналіз фондів робочого часу.

Аналіз використання робочого часу ставить своєю метою виявити його втрати , знайти причини втрат, встановити їхній вплив на виконання плану випуску і реалізації продукції. Основні завдання аналізу використання робочого часу – визначити, як на підприємстві використовується наявний склад працюючих; наскільки рівномірною була їхня трудова зайнятість протягом звітного періоду; які є можливості для подальшого поліпшення робочого часу на підприємстві за наявних трудових ресурсів.

При аналізі фонду робочого часу виявляються цілоденні і внутрішньо змінні втрати робочого часу, вивчається баланс робочого часу та ін.

На першому етапі розраховуються абсолютні та відносні відхилення за кожним показником.

Аналіз використання робочого часу за кількістю відпрацьованих днів одним робітником допомагає виявити резерви більш повного використання річного фонду робочого часу.

Кожне підприємство розраховує номінальний фонд робочого часу колективу працівників, виходячи з його чисельного складу, законодавчо встановлених норм щодо тривалості робочого дня і робочого тижня, кількості вихідних і святкових днів, днів чергових відпусток, пільг окремим категоріям працівників з тривалості відпусток і робочого дня. Порівняння номінального фонду робочого часу (у людино–днях, людино–годинах) з фактично відпрацьованим робочим часом дає загальне уявлення про стан використання робочого часу на підприємстві.

де ФРЧ –фонд робочого часу.

При аналізі важливо встановити, які з причин, що визвали втрати робочого часу, залежать від трудового колективу (прогули, простої обладнання з вини робітників та інше) і які не зумовлені його діяльністю (відпустки, наприклад). Усунення втрат робочого часу по причинам, що залежать від трудового колективу, є резервом, не потребуючим капітальних вкладень, але дозволяючим швидко отримати віддачу.

Основними причинами втрат робочого часу є незабезпеченість сировиною, матеріалами, енергоресурсами, інструментом, технологічною документацією, технічна несправність устаткування, порушення трудової дисципліни, ритму роботи й інше.

До непродуктивних відносяться витрати робочого часу на виготовлення бракованої продукції, виправлення браку, у зв’язку зі зміною умов виробництва.

Вплив цілоденних і внутризмінних втрат робочого часу на обсяг товарної продукції розраховується добутком цих втрат на середньоденну чи середньогодинну продуктивність робітника.

Фонд робочого часу можна розрахувати наступним чином :

ФРЧ = ЧР * Д * Т ,

де ФРЧ – фонд робочого часу,

ЧР – чисельність робітників,

Д – кількість відпрацьованих днів 1 робітником у середньому за рік;

Т – середня тривалість робочого дня.

Об’єктом аналізу в даному випадку є величина відхилення фактично відпрацьованого часу в людино–годинах у звітному періоді від відповідного показника за попередній рік. На це відхилення можуть вплинути такі фактори, як : зміна чисельності робітників, зміна тривалості робочого періоду та змінювання тривалості робочої зміни .

Скорочення втрат робочого часу – один із резервів збільшення випуску продукції. Однак потрібно мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, тому що вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці робітників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів велика увага приділяється вивченню показників продуктивності праці.