19. Вплив другорядних чинників довкілля.

20. Одночасна дія багатьох екологічних чинників. Сумація, синергізм та антагонізм. Адаптації організмів.

Синергизм (греч. syn — вместе; erg — работа) — однонаправленное взаимодействие двух или более лекарственных средств. Разновидностями синергизма могут быть суммирование (аддитивный эффект), когда при одновременном применении препаратов их эффект равен сумме эффектов компонентов комбинации (например, введение ненаркотических аналгетиков), или потенцирование, когда эффект комбинации превышает сумму эффектов отдельных препаратов (например, аминазин потенцирует действие препаратов для наркоза, что позволяет снизить их дозы). Кроме того, различают синергизм прямой, когда препараты действуют на один и тот же субстрат (гипогликемическое действие инсулина усиливают синтетические гипогликемические средства, производные сульфанилмочевины). Непрямой или косвенный синергизм проявляется, когда препараты имеют разную точку приложения (бронхолитики из группы β-2-адреномиметиков и М-холиноблокаторов). Полный синергизм определяет суммацию всех эффектов в комбинации (ингаляционные и неингаляционные средства для наркоза), неполный синергизм представляет суммацию одного эффекта (например, в случае применения аминазина и снотворных средств усиливается только снотворный эффект).

Антагонизм (греч. anti — против; agon — борьба) — уменьшение или полное устранение эффекта одного лекарственного средства другим при их совместном применении. Различают антагонизм физический (адсорбционная активность сорбентов по отношению к токсинам), химический (взаимодействие кислот и щелочей), функциональный (взаимодействие холимом иметиков и холиноблокаторов).

Адаптація в біології — анатомічна структура, фізіологічний процес, або реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в процесі еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий репродуктивний успіх даного організму. Термін «адаптація» також інколи використовується як синонім природного відбору, але більшість біологів не схвалюють такого використання.

Ефект адаптації може бути показаний протягом геологічного проміжку часу, або протягом життя одного індивіда чи групи

Організми, що адаптовані до свого оточуючого середовища, здатні до наступних дій:

Отримувати повітря, воду, їжу та поживні речовини;

Пристосовуватись до фізичних характеристик оточуючого середовища, таких як температура, освітленість та вологість;

Захищатись від природніх ворогів;

Розмножуватись;

Реагувати на зміни оточуючого середовища.

Адаптація — це спосіб, завдяки якому живий організм відповідає на вплив навколишнього середовища. Одна із звичайних форм фізичної адаптації називається акліматизацією.

Адаптації можуть бути структурними, фізіологічними, або адаптаціями поведінки.

Структурні адаптації — це спеціальні частини організму, що допомагають йому виживати в природніх умовах. Наприклад, такими адаптаціями можуть бути колір шкіри, форма тіла, або відозміни покривів.

Адаптації поведінки — це відозміни поведінкових реакцій організму у відповідь на зміни в оточуючому середовищі. Наприклад, це можуть бути умовні або безумовні рефлекси.

Фізіологічні адаптації — це системи всередині організму, що дозволяють виконувати деякі біохімічні або фізіологічні процеси — секрецію отрути, підтримання температури тіла, нейтралізацію токсинів при травленні і т. ін

21. Клімат. Умови формування режиму ключових кліматичних чинників на Землі.

Клі́мат, також підсо́ння — багаторічний режим погоди, який базується на багаторічних метеорологічних спостереженнях, 25—50-річні цикли, одна з основних географічних характеристик тої чи іншої місцевості. Основні особливості клімату обумовлюють атмосферний тиск, швидкість і напрямом вітру, температура і вологість повітря, хмарність і атмосферні опади, тривалість сонячної радіації, дальність видимості, температура верхніх шарів ґрунту і водоймищ, випаровування води із земної поверхні в атмосферу, висота і стан сніжного покриву, різні атмосферні явища і наземні гідрометеори (роса, ожеледь, туман, грози, завірюхи тощо). У ХХ ст. у число кліматичних показників увійшли характеристики елементів теплового балансу земної поверхні — сумарна сонячна радіація, радіаційний баланс величини теплообміну між земною поверхнею і атмосферою, витрати тепла на випаровування. З географічних факторів, що впливають на клімат окремого регіону, найбільш істотними є широта і висота місцевості, висота над рівнем моря, близькість до морського узбережжя, вплив океанічних течій, особливості рослинного покриву, наявність снігу і льоду, ступінь забруднення атмосфери ( парниковий ефект, руйнування озонового шару), що формує місцеві варіанти клімату.

Усі відмінності визначаються кліматотвірними чинниками, які впливають на клімат даної місцевості. По-перше, кількістю сонячного тепла, яке залежить від кута падіння сонячних променів (тобто географічної широти). По-друге, переміщенням повітряних мас (вологе повітря з моря приносить багато опадів, а із суходолу рухається сухе повітря). По-третє, характером підстилаючої поверхні (гори затримують повітря з океану, на клімат морського узбережжя впливають морські течії, з висотою змінюється температура повітря).