- •1.Юриспруденція та іі склад.
- •2.Поняття та мета загал. Юриспруденції
- •3. Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна.
- •4.Предмет теоріі держави і права.
- •5.Форми первісного виникнення держави
- •10. Поняття та основні властивості права.
- •11.Аксіоматичні засади(постулати)права.
- •13.Право в нормативному праворозуміння
- •14. Право в інтегративної праворозуміння
- •15.Співвідношення права і держави: етатистичний та ліберальний підходи.
- •16.Приннципи формування держ влади її базові ресурси.
- •17. Інституалізація Механізм держави: поняття, структура, принципи.
- •18. Класифікація правових норм.
- •19. Поняття та види джерел права.
- •22. Правовий звичай.
- •23. Правова доктрина
- •26. Поняття та складові системи права.
- •27. Галузі права
- •28.Інститути права
- •30. Поняття, ознаки та види правових відносин.
- •31. Поняття і структура правосвідомості.
- •35. Поняття та ознаки реалізації права.
- •37. Субєкти правовідносин та права.
- •40. Обєкти правовідносин: поняття та види.
- •41. Поняття та структура суб’єктивного права.
- •42. Поняття та структура юридичного обов’язку.
- •43. Юридичні факти, їх класифікація.
- •44.Фактичний склад
- •46. Правова культура суспільства та правова культура особистості.
- •47. Правова соціалізація і правове виховання.
- •49. Функціі права
- •50.Cоціальні чинники формування права.
- •51. Форми та Види правотворчості.
- •52. Принципи правотворчості.
- •53. Поняття, зміст та стадії юридичного процесу.
- •54. Види юридичного процесу.
- •60. Поняття та ознаки застосування права.
- •62. Типове і нетипове застосування права.
- •63. Поняття, ознаки та структура правозастосовчого акта.
- •64.Поняття та різновид тлумачення права
- •65. Способи тлумачення права.
- •66. Види тлумачення права за суб’єктами
- •68. Поняття та структура правової системи.
- •69. Критерії класифікації правових систем.
- •77. Поняття, ознаки та види правової поведінки
- •78. Правомірна поведінка та її види
- •79. Поняття та ознаки правопорушень
- •80. Зловживання правом
- •81. Об’єктивно протиправне діяння
- •82. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •83. Види юридичної. Відповідальності
- •84. Поняття, принципи та гарантії законності
- •85. Правопорядок: поняття та загальна характеристика
- •86.Образ і поняття держави
- •87.Сучасна та до сучасна держава
- •88. Поняття, ознаки та атрибути держави.
- •89. Основні критерії типології держави.
- •93.Зміст поняття форма держава.
- •94.Статистика та динаміка держави.
- •95. Державний режим.
- •96. Принципи та механізм взаємодії громадянського суспільства та держави.
- •97. Поняття і види функцій держави.
- •98. Співвідношення понять «функцій держави» і «державна політика»
- •99.Номенклатурна функція сучасної держава.
- •100. Форми здійснення функцій держави.
- •101. Поняття та ознаки правової держави.
- •102. Співвідношення правової та конституційної держави
- •103. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •105. Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
10. Поняття та основні властивості права.
Право — це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізованого правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави. Держава неможе існувати без права. Кожне суспільство потребує регулювання відносин між людьми, охорони і захисту таких відносин.
Властивості.
1)Взаємодія об'єктивного права і держави у вирішенні спільних проблем та поступовому розвитку суспільства
Для зв'язку права з державою характерним є те, що вони утворюють систему, яка виконує роль керуючого блоку стосовно суспільства, залишаючись відносно автономними його підсистемами.
2)Визначеність історичного розвитку права і держави та однакова обумовленість їх соціального змісту (призначення) конкретно-історичними умовами соціальної дійсності
Передусім виникає питання: чи завжди право і держава існували в житті суспільства? На це питання можна дати однозначну відповідь: право, як і держава, виникає на певному етапі розвитку людського суспільства.
3) Встановлення або визнання норм права державою
Об'єктивне право як система норм виходить від держави, а конкретно — від відповідних її органів. Такими є передусім законодавчі органи, які приймають акти вищої юридичної сили — закони. Нормативно-правові приписи встановлюються багатьма іншими державними органами, діяльність яких носить підзаконний виконавчий характер.
4) Відображення у праві волі народу країни
5. Гуманістична орієнтованість права та реальне підвищення рівня його гуманізації в умовах правової держави
6. Можливість забезпечення реалізації правових настанов (приписів) не лише засобами переконання, заохочувально-виховного та організаційного характеру, тобто добровільно, але, в разі потреби, й засобами державного примусу Норми права, як й інші види соціальних норм, виконуються передусім під впливом, по-перше, усвідомленн5гнеобхідності приписуваної поведінки, що формується переконанням в різних його формах, і, по-друге, заходами організаційного характеру.
7. Наділення права властивістю зворотного впливу на державу Це означає, що право здійснює конститутивний (конструктивний) вплив на державу, на її системи і підсистеми, органи та інститути. Зокрема, держава, застосовуючи примус, може діяти лише в рамках, визначених правом.
11.Аксіоматичні засади(постулати)права.
12.Парадигма - Cистема форм, уявлень та цінностей одного поняття, які відображають його видозміну, історичний шлях, заради досягнення ідеального поняття.
Розуміння сутності права або праворозуміння є початковою, вихідною категорією юриспруденції. В межах розуміння сутності права знаходиться першоджерело проблемності юридичної науки. Тому засобом забезпечення розвитку правознавства є вирішення проблеми праворозуміння. Сьогодні юридична наука повинна використовувати результати дослідження широкого кола правових шкіл, з'ясовувати різноманітні підходи до розуміння сутності, цінності і призначення права на противагу культивуванню однієї з правових концепцій та безпідставному запереченню інших. Це дає змогу досліджувати право як у позитивному (державному), так і в надпозитивному (наддержавному) вимірах. Тобто повноцінно і неупереджено, а не з псевдонаукових (заідеологізованих) позицій.
Праворозуміння – наукова категорія, яка відображає результат процесу пізнання сутності права. Сутністю права є внутрішня цілісність усіх його багатоманітних якостей (властивостей). Пізнання права – оволодіння ними, їх розкриття.
Основні типи праворозуміння:
Легіслецьке право-ня. Засноване на законі і на ототожненні права і закону. Право сприймаеться як продукт держави, як наказ офіційної державної влади. Право зводиться до примусово-владних встановлень, до формальних джерел позит. права, за межами яких права немає. Таке ототожнення права і закону є принципом і сенсом доктрини юр. позитивізму.
Юридичне право-ня – це правове розуміння, засноване на розрізненні права і закону. Право розглядаеться як об активна міра свободи і справедливості, незалежна від волі, розсуду або свавілля держ. влади. Закон же є актом державної влади і за своїм змістом може бути, а може і не бути правовим. Юр. тип має два різновиди:
природно-правовий підхід, що виходить із визнання природного права, яке протиставляеться праву позитивному;
ліберально-юридичний підхід, який під правом має на увазі буття і нормативний вираз принципу формальної рівності.