- •1.Юриспруденція та іі склад.
- •2.Поняття та мета загал. Юриспруденції
- •3. Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна.
- •4.Предмет теоріі держави і права.
- •5.Форми первісного виникнення держави
- •10. Поняття та основні властивості права.
- •11.Аксіоматичні засади(постулати)права.
- •13.Право в нормативному праворозуміння
- •14. Право в інтегративної праворозуміння
- •15.Співвідношення права і держави: етатистичний та ліберальний підходи.
- •16.Приннципи формування держ влади її базові ресурси.
- •17. Інституалізація Механізм держави: поняття, структура, принципи.
- •18. Класифікація правових норм.
- •19. Поняття та види джерел права.
- •22. Правовий звичай.
- •23. Правова доктрина
- •26. Поняття та складові системи права.
- •27. Галузі права
- •28.Інститути права
- •30. Поняття, ознаки та види правових відносин.
- •31. Поняття і структура правосвідомості.
- •35. Поняття та ознаки реалізації права.
- •37. Субєкти правовідносин та права.
- •40. Обєкти правовідносин: поняття та види.
- •41. Поняття та структура суб’єктивного права.
- •42. Поняття та структура юридичного обов’язку.
- •43. Юридичні факти, їх класифікація.
- •44.Фактичний склад
- •46. Правова культура суспільства та правова культура особистості.
- •47. Правова соціалізація і правове виховання.
- •49. Функціі права
- •50.Cоціальні чинники формування права.
- •51. Форми та Види правотворчості.
- •52. Принципи правотворчості.
- •53. Поняття, зміст та стадії юридичного процесу.
- •54. Види юридичного процесу.
- •60. Поняття та ознаки застосування права.
- •62. Типове і нетипове застосування права.
- •63. Поняття, ознаки та структура правозастосовчого акта.
- •64.Поняття та різновид тлумачення права
- •65. Способи тлумачення права.
- •66. Види тлумачення права за суб’єктами
- •68. Поняття та структура правової системи.
- •69. Критерії класифікації правових систем.
- •77. Поняття, ознаки та види правової поведінки
- •78. Правомірна поведінка та її види
- •79. Поняття та ознаки правопорушень
- •80. Зловживання правом
- •81. Об’єктивно протиправне діяння
- •82. Поняття та ознаки юридичної відповідальності
- •83. Види юридичної. Відповідальності
- •84. Поняття, принципи та гарантії законності
- •85. Правопорядок: поняття та загальна характеристика
- •86.Образ і поняття держави
- •87.Сучасна та до сучасна держава
- •88. Поняття, ознаки та атрибути держави.
- •89. Основні критерії типології держави.
- •93.Зміст поняття форма держава.
- •94.Статистика та динаміка держави.
- •95. Державний режим.
- •96. Принципи та механізм взаємодії громадянського суспільства та держави.
- •97. Поняття і види функцій держави.
- •98. Співвідношення понять «функцій держави» і «державна політика»
- •99.Номенклатурна функція сучасної держава.
- •100. Форми здійснення функцій держави.
- •101. Поняття та ознаки правової держави.
- •102. Співвідношення правової та конституційної держави
- •103. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •105. Вплив глобалізації на розвиток права та держави.
40. Обєкти правовідносин: поняття та види.
Об'єкти правовідносин — це матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки.
Розрізняють такі види об'єктів правовідносин:
1) предмети матеріального світу: речі, цінності, майно тощо.
2) послуги виробничого і невиробничого характеру — виконання роботи, обумовленої договором або контрактом, наприклад;
3) продукти духовної та інтелектуальної творчості — твори мистецтва, літератури, живопису, кіно, інформація, комп'ютерні програми та інші результати інтелектуальної діяльності, що захищаються законом ;
4) особисті немайнові блага — життя, здоров'я, честь, гідність, право на освіту та інші права і свободи. Наприклад, між учнем і керівництвом школи виникають правовідносини, їх об'єктом є не атестат, а освіта.
41. Поняття та структура суб’єктивного права.
право в суб'єктивному розумінні - це міра можливої поведінки особи, визначена правовими актами повноваження конкретної особи - суб'єкта правовідносин на певні діяння (дія або бездіяльність) та цінності.
Структура суб'єктивного права.
а) можливість позитивного поводження самого уповноваженим, тобто право на власні дії; б) можливість вимагати відповідного поводження від правозобов‘язаної особи, тобто право на чужі дії; в) можливість удатися до державного примуса у випадку невиконання конфронтуючою стороною свого обов'язку ; г) можливість користатися на основі даного права визначеним соціальним благом.
Інакше кажучи , суб'єктивне право може виступати як право-поводження, право-вимога, право-домагання і право- користування.
. У цілому ж усі чотири компоненти в їхній єдності складають структуру суб'єктивного права як загального поняття. Воно служить засобом задоволення інтересів уповноваженого.
42. Поняття та структура юридичного обов’язку.
Юридичний обов'язок - визначена законом норма належної поведінки учасника даного (конкретного) правовідношення - носія цього обов'язку.
Юридичний обов'язок - правовідносини, що врегульовані нормами права, суспільні відносини, учасники якого володіють суб'єктивними правами і є носіями юридичних обов'язків.
Структура юридичного обов'язку відповідає структурі суб'єктивного права (будучи як би його зворотною стороною) і теж містить у собі чотири компоненти: 1) необхідність зробити визначені дії або утриматися від них; 2) необхідність для правозобов‘язаної особи відреагувати на звернені до нього законні вимоги уповноваженого; 3) необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог; 4) необхідність не перешкоджати контрагенту користатися тим благом, у відношенні якого він має право.
43. Юридичні факти, їх класифікація.
Юридичні факти – це конкретні, індивідуальні обставини, які являють собою життєві явища, що існують у певному просторі та часі, котрі входять у предмет правового регулювання, а також ними виступають лише такі обставини, що прямо чи опосередковано зачіпають права й інтереси суспільства, держави, соціальних колективів, особистості.
Класифікацію юридичних фактів можна поділити на три взаємозалежних принципи.
За першим принципом – “вольовий” критерій. За яким всі юридичні факти поділяються на події і дії.
За другим принципом дії поділяються на правомірні та неправомірні.
Відповідно до третього принципу правомірні дії поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти. Вчинки викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлював суб’єкт їхнє правове значення, бажав чи не бажав їх настання. Значна частина правомірних вчинків породжується матеріально-предметною діяльністю людей (виробництвом і споживанням матеріальних благ, відкриттів і винаходів). Класифікація юридичних фактів – необхідний засіб вивчення правовідносин, особливостей правового регулювання.
Юридичні акти – дії, прямо спрямовані на досягнення правового результату. Проводячи юридичні акти, громадяни, державні органи й інші об’єкти цілеспрямовано створюють, змінюють, припиняють правовідносини для себе або для інших суб’єктів.
Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права (виникнення, зміна або припинення правовідносин), називається фактичним (юридичним) складом.
Приклад. Для зачислення до вищого навчального закладу необхідні: загальна середня освіта, підкріплена документом; успішна здача вступних іспитів; документ, що свідчить про внесення певною Суми за навчання (якщо це комерційний навчальний заклад); наказ ректора про зачислення до вузу.