Господарський суд може зобов’язати заявника забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоби запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду.

Безперечно, введення такого засобу забезпечення заявлених вимог як застава певним чином стимулюватиме заявника, що звертається до господарського суду, діяти виважено та обґрунтовувати правомірність своїх дій наявною загрозою порушення його прав або неможливістю витребувати докази, що їх може надати лише відповідач.

На думку автора, проблема застосування застави буде виникати насамперед у частині визначення її розміру, незважаючи на те, що законодавець обмежив граничний розмір застави, прирівнявши її до розміру заявленої заявником шкоди.

Мета застосування застави полягає в тому, що у випадку набрання законної сили рішенням господарського суду щодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжних заходів, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цих заходів.

У разі внесення заявником застави компенсація завданої відповідачеві шкоди, що сталася через вжиття запобіжних заходів, підлягає виплаті за рахунок цієї застави.

Тому постає питання щодо відповідності зазначеної заявником вартості майна та розміру шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів, заявленої контрагентом (не слід відкидати, що обидві сторони можуть, оцінюючи завдану шкоду в межах вартості майна, виходити з різних визначень його вартості (наприклад, одна сторона – за висновком експертної оцінки, інша – за балансовою вартістю майна).

Судова практика у справах про визнання недійсними рішень податкових органів щодо стягнення податків та інших обов’язкових платежів до державного або місцевого бюджетів свідчить про те, що судові інстанції найчастіше задовольняють клопотання позивачів та вживають заходів щодо призупинення дії оскарженого акту або заборони вчиняти певні дії в частині виконання оскаржуваного акту. Однак нерідко в процесуальних документах, що виносять судові інстанції, відсутнє належне обґрунтування підстав на вжиття таких процесуальних заходів, а в деяких випадках взагалі відсутня обґрунтована позиція судової інстанції з приводу вжиття таких заходів.

Така практика може призвести до негативних наслідків, оскільки звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення податкових органів створює для позивача умови, мета яких – створити для позивача сприятливі умови для вжиття заходів забезпечення, ускладнити або зробити неможливим виконання на майбутнє завідомо законного або обґрунтованого акту податкового органу.

Ухвала про вжиття запобіжних заходів

За результатами розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів господарський суд, окрім загально встановлених реквізитів, має зазначити обрані запобіжні заходи, підстави для їх обрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо таку призначено.

Окремо слід звернути увагу, що господарський суд має зазначити строк, протягом якого заявник повинен подати до господарського суду позовну заяву відповідно до вимог, стосовно до яких вжито запобіжних заходів. Цей строк не може перевищувати 10 днів і відраховується від дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Позовна заява має бути подана до господарського суду з дотриманням вимог територіальної підсудності справ господарським судам. Разом із позовом заявник має подати до господарського суду копію ухвали про прийняття позовної заяви до провадження.

За умови пред’явлення позову вжиті господарським судом запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.

Водночас, порушення заявником вимог щодо подання відповідної позовної заяви у строк, встановлений господарським судом, є підставою для припинення запобіжних заходів.

За відсутності визначеного процесуального строку, в межах якого господарський суд має винести ухвалу про припинення запобіжних заходів, можна припустити, що він має зробити це наступного дня після закінчення 10-денного строку, наданого заявникові для подання позову (за відсутності документа, що має підтвердити подання позову у встановленому порядку).

За наслідками розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів господарський суд виносить ухвалу, яка підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Однак у разі забезпечення вимог заставою ухвала про вжиття запобіжних заходів підлягає негайному виконанню лише після внесення заявником застави у повному розмірі.

Враховуючи, що судовий розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів може відбуватися за відсутності особи, щодо якої вжито запобіжних заходів, заява про її скасування може бути подана цією особою в межах 10-денного строку від дня отримання копії ухвали господарського суду про застосування запобіжних заходів. Водночас, подання заяви про скасування запобіжних заходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Відмова господарського суду щодо вжиття запобіжних заходів не позбавляє заявника права повторно звернутися до господарського суду з аналогічними вимогами в разі виникнення підстав для вжиття запобіжних заходів, наприклад, виявлення майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Вжиття певного запобіжного заходу (декількох заходів) або заміна одного заходу іншим має визначатися судовою інстанцією з врахуванням призначення, характеру оспорюваного зобов’язання та властивостей спірного майна.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Таким чином, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення має бути конкретно визначеною та відповідати нормам, які регулюють питання виконання судових рішень. Тому в резолютивній частині ухвали господарській суд має чітко визначити коло суб’єктів, зобов’язаних здійснити певні дії або утриматись від виконання певних дій. Така вимога направлена на реальне виконання судового акту.

Сторони судового процесу мають право оскаржити в апеляційному порядку такі процесуальні документи:

• ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів;

• ухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів;

• ухвалу про зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Цікаво те, що на стадії апеляційного провадження, в разі перегляду ухвали про вжиття запобіжних заходів, апеляційний господарський суд не зупиняє виконання зазначеної ухвали. Водночас, у випадку оскарження ухвали про скасування запобіжних заходів або їх зміни, апеляційному судові надано право вирішувати питання про зупинення виконання відповідної ухвали.

Оскільки повноваження апеляційного господарського суду регламентовано нормами господарського процесуального законодавства, виникають проблеми в зупиненні виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Дотепер лише суд касаційної інстанції вирішував питання зупинення виконання судового рішення до його перегляду в порядку касації. На стадії апеляційного провадження зупинення виконання судового рішення унеможливлюється тим, що апеляційний господарський суд здійснює перегляд судових рішень, які не набрали законної сили. До того ж, норми процесуального законодавства не містять чіткого визначення підстав, відповідно до яких апеляційний господарський суд має зупинити виконання ухвали.

Ускладнення застосування такої процедури полягає і в тому, що в законодавстві нема чіткої вказівки на те, чи є можливим звернення з клопотанням про зупинення виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів після порушення апеляційного провадження.