37. Банківські рахунки та порядок їх відкриття

Суб’єкти підприємницької діяльності відкривають рахунки в бан-ках з метою заощадження коштів і здійснення банківських операцій за власним вибором. Порядок відкриття банківських рахунків регулюється Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у націо-нальній та іноземній валютах, яку затверджено постановою Правління НБУ. Підприємство може відкрити один і більше поточних рахунків у національній і інших валютах (додаток Г).

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають уста-новам банків такі документи:

•          заяву встановленого зразка на відкриття рахунку, підписану керів-ником і гол. бухгалтером підприємства (додаток В);

•          копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;

•          документ про створення підприємства (наказ, рішення, постанова) у формі копії, засвідченої нотаріально;

•          копію статуту підприємства (положення), засвідчену нотаріально;

•          довідки про реєстрацію підприємства у Пенсійному фонді, ДПА, ор-ганах статистики, органах соціального страхування (додаток А, Б);

Відкриваючи рахунок підприємству, банк протягом трьох днів пові-домляє про це податковий орган за місцем реєстрації підприємства. Опе-рації на рахунку здійснюються після того, як отримано повідомлення з податкового органа про взяття рахунку на облік.

Види банківських рахунків у національній валюті:

•          поточні рахунки — відкриваються для зберігання грошових ко-штів та здійснення всіх видів банківських операцій;

•          бюджетні рахунки — відкриваються підприємствам, яким виді-ляються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

•          кредитні рахунки — відкриваються в установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кре-дитів, наданих способом оплати розрахункових документів, чи пе-реказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно умов кредитної умови);

•          депозитні рахунки — відкриваються власником рахунка й уста-новою банку на визначений строк.

Види банківських рахунків в іноземній валюті:

•          поточний рахунок — відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій формі при здійсненні поточних опе-рацій;

•          розподільний рахунок — відкривається для попереднього зараху-вання коштів та подальшого їх розподілу за призначенням;

•          кредитний рахунок — відкривається уповноваженим банком на до-говірній основі юридичним особам (резидентам і нерезидентам);

38. Підприємство відкриває в банку два види рахунків: поточні і депозитні. Поточні рахунки використовують для повсякденних банківських операцій і зняття готівки. Банк може вимагати від компанії зберігати на рахунку мінімальну суму грошових коштів (компенсаційний залишок). Це фактично накладає обмеження на наявну суму готівки, якою може скористатися компанія, і зменшує ЇЇ ліквідність. Тому Комісією з цінних паперів і біржових операцій США ставиться вимога розкривати у Примітках до фінансового звіту суму компенсаційного залишку.

Депозитні рахунки використовуються для розміщення на визначений строк тимчасово вільних коштів з метою одержання процентів. Таким чином підприємство надає позику банку і не має права знімати гроші до закінчення встановленого терміну. Тому ці кошти є менш ліквідними, ніж розміщені на поточних рахунках.

При відкритті рахунка до банку подається картка а зразками підписів осіб, які мають право підпису платіжних документів. Власнику рахунка виписується чекова книжка для здійснення розрахунків.

Грошові видатки оплачуються, як правило, безготівковим шляхом за допомогою чеків. Чек є письмовим наказом банку сплатити визначену суму коштів отримувачу з рахунка платника. Чеки мають серійні номери і доступ до них має бути обмеженим. Бажано, щоб кожний чек підписувався двома особами. Необхідною умовою є наявність первинних документів, що виправдовують видачу чеків. При сплаті зобов'язань на первинних документах проставляються дата, номер чеку і штамп "оплачено". Бажано, щоб наявні кошти на рахунку перевищували розмір платежу. У разі необхідності сплатити суму, більшу, ніж залишок на рахунку, банк може погодитися на овердрафт - особливий вид надання короткострокового кредиту на суму, що перевищує залишок коштів на рахунку. Право користування овердрафтом надасться найбільш надійним клієнтам за договором, у якому встановлюється максимальна сума овердрафту. Банківські овердрафта повинні виключатися зі складу грошових коштів і відображатися як короткострокові зобов'язання. Особливістю овердрафтів є те, що на їх погашення спрямовуються всі суми, що надходять на поточний рахунок клієнта.

Щомісячно банк надсилає власнику рахунка банківський звіт (виписку з банківського рахунка), в якому відображені всі операції з надходження і вибуття коштів за звітний період і залишок їх на кінець місяця. Коли компанія одержує виписку з банківського рахунка, вона повинна перевірити правильність банківських записів і порівняти кінцеве сальдо.

39. Облік операцій но пот. рах-ку в іноз. валюті. Валютні кошти зараховані на розподілений р-к в Бо відображ-ся записом Дт 312 суб-к 312-3; Кт 362. Перераховані банком кошти з транзитного валютного рах-ку на валютний р-к резидента відображається записом Дт 312, суб-к 312-1 (валютний рах-к в країні)/ 312-2 (Валютний рах-к за кордоном), Кт 312, 312-3 (Транзитний вал. рах-к). Валютні кошти перераховані банком на р-к УМВБ для продажу відображається: Дт 334 Кт 312. Національна валюта, яка надійшла на р-к під-ва зараховується: Дт 311 Кт 711. Одночасно робляться записи на списання проданої на міжбанківській валютній біржі іноземної валюти: Дт 942 Кт 334. В кінці звітного періоду дохід від реалізації іноземної валюти списується: Дт 711 Кт 791. На Дт 791 з Кт 942 спис-ся собів-ть реаліз-ної іноз. вал. на Міжбанку. Шляхом співставлення отриманого доходу (на Кт791) з собів-тю проданої вал-ти (на Дт791) визнач-ся фін.рез-т від реаліз-ції валюти, який спис-ся на рах-к 44.

40. Облік касових операцій. Рах-к 30 ведеться по суб-кам 301 та 302. Надходження грошових коштів в касу відображається по Дт 30 Кт 31 ( при отриманні грошових коштів з поточного р-ку в банку), 372 (повернення невикористаного авансу), 37 (надходження грошових коштів від дебіторів в погашення заборгованості) і інше. Використання грошових коштів з каси відображається Кт 30 Дт: 31 (вклад готівкою на поточний рахунок в банку), 661 (на суму виплаченої заробітної плати, премій), 372 (видача підзвітних сум). Надлишки грошових коштів зараховуються в дохід під-ва записом Дт 30 Кт 719. Нестача списується з Кт 30 на Дт 947 з наступним віднесенням на р-к касира записом Дт 375 Кт 716. відшкодовані касиром суми нестачі відображаються Дт 30 Кт 375.

41. При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді. Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

-меморіального ордера;

-платіжного доручення;

-платіжної вимоги-доручення;

-платіжної вимоги;

-розрахункового чека;

- акредитива.

42. Облік розрахунків з постачальниками й підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками й підрядниками".

По кредиту рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками й підрядниками" відображається заборгованість за отримані від постачальників і підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, по дебету - її погашення, списання й т.п.

Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками й підрядниками" має такі субрахунку:

631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками";

633 "Розрахунки з учасниками ПФГ".

На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги по вітчизняними постачальникам і підрядниками

На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками й підрядниками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги

На субрахунку 633 "Розрахунки з учасниками ПФГ" учасник ПФГ веде облік розрахунків за отримані від учасників ПФГ товарно-матеріальні цінності, роботи й послуги

Аналітичний облік ведеться окремо по кожному постачальникові й підрядникові в розрізі кожного документа (рахунку) на виплату

Для забезпечення оплати підприємством-покупцем бажаних цінностей на його адресу від постачальника виставляється "Рахунок-фактура", у якім вказується кількість, ціна й загальна сума ( з урахуванням ПДВ) щодо їхньої оплати. У свою чергу, перерахування засобів на розрахунковий рахунок постачальника здійснюється за допомогою документа " Платіжне доручення". Підтвердженням здійснення оплати постачальникові є виписка банку по розрахунковому рахункові підприємства .

Для одержання в постачальника придбаних цінностей самовивозом, представникові підприємства-покупця повинна бути видана"Доверенность на одержання цінностей".

Видача покупцеві зі складу постачальника товарно-матеріальних цінностей здійснюється на підставі документа "Товарно-транспортна накладна" .

Вантажі, які надходять на підприємство від постачальників, реєструють в "Журнал обліку вантажів, які зробили".

Записи в "Картки складського обліку" цінностей, які зробили, здійснюються на підставі товарно-транспортних накладних або " Прибуткового ордера", який оформляється комірником по факту їх вступу.

43. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», фінансові інвестиції — це активи, які підприємство утримує з метою збільшення прибутку (отримання відсотків, дивідендів тощо), зрос-тання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Іншими вигодами можуть бути, наприклад, переваги при укладанні виробничих, комерційних або фінансових угод утримувачем фінансових інвестицій. Фінансова інвестиція для отримувача (ре-ципієнта) має форму майна та коштів (готівкових або безготівкових), а для інвестора (донора) — це корпоративні права (частка в статутному капіталі, оформлена уста-новчим договором або акції), строкові цінні папери (облігації, ощадні сертифікати, векселі), деривативи (фондові, валютні, товарні) та інші фінансові інструменти.

До фінансових інвестицій належать капітали інших підприємств, акції, облігації, депозитні (ощадні) сертифікати, інші цінні папери.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції — фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

Залежно від видів придбаних цінних паперів фінансові інвестиції можна розділити на шість груп – пайові, боргові, іпотечні, приватизаційні, похідні та товаророзпорядчі цінні папери.

Боргові цінні папери – цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів відносять: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик; казначейські зобов’язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі.

Іпотечні цінні папери – цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносять: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН).

Приватизаційні цінні папери – цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Похідні цінні папери – цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Товаророзпорядчі цінні папери – цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» за формою власності ресурсів інвестування фінансові інвестиції мають поділятися на приватні, державні, іноземні та спільні.

Вибір методів оцінки залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Під час придбання всі інвестиції оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка формується відповідно до активів, які були передані в оплату (рис. 2).

Проте оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, поточна інвестиція чи довгострокова і які цінні папери формують їх пакет. Згідно з П(С)БО 12, всі поточні фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу передбачений метод оцінки за АСФІ. АСФІ = первісна собівартість +(-) накопичена сума амортизації дисконту (премії). Метод участі в капіталі – це метод обліку фінансових інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування. За методом участі в капіталі відображаються в обліку фінансові інвестиції:

• в асоційовані компанії

• у спільне підприємство у асоційованого учасника

• в спільне підприємство у контролюючого учасника

• у дочірні підприємства у фінансових звітах материнських компаній

44. Для обліку довгострокових фінансових інвестицій використовується рахунок 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”. За дебетом рахунка відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом – їх вибуття( списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об’єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

Рахунок 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” має такі субрахунки:

141 “Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі”;

142 “Інші інвестиції пов'язаним сторонам”;

143 “Інвестиції непов'язаним сторонам”.

Отримання доходу від участі в капіталі асоційованих підприємств Дебет 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» (відповідно субрахунки 141, 142, 143); Кредит 72 «Доход від участі в капіталі»