17. Методи визначення фактичної собівартості об’єкта обліку

В практичній діяльності історично склалися два основних методи (прийоми) визначення фактичної собівартості об’єкта обліку: простий та складний (розрахунковий), метод калькуляції (від лат. слова calkulatio— обчислення, розрахунок).

Перший метод — це метод оцінювання фактичної собівартості за ціною обміну (ціною купівлі).

Інший — розрахунковий — вимагає додаткових облікових процедур обчислення (калькулювання).

18. Калькулювання як елемент методу бухгалтерського обліку полягає в обчисленні у грошовому

вираженні витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду матеріальних цінностей,

виробів (виконання робіт, надання послуг) і витрат на реалізацію. Калькулювання спрямоване на

виявлення собівартості результату виробництва. Об’єктами калькулювання виступають продукти

праці – вид продуктів, напівфабрикатів, часткові продукти різного ступеня готовності, роботи,

послуги, за якими необхідна інформація про їхню собівартість.

Методичні рекомендації пропонують такі статті калькуляції витрат на виробництво: — сировина та матеріали; — купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, послуги сторонніх підприємств; — паливо й енергія на технологічні цілі; — зворотні відходи (вираховуються); — основна заробітна плата; — додаткова заробітна плата; — відрахування на соціальне страхування; — витрати на утримання та експлуатацію устаткування (включаючи витрати на ремонт); — загальновиробничі витрати; — втрати від браку; — інші виробничі витрати; — попутна продукція (вираховується).

19. Документація — спосіб суцільного і безперервного відображення господарських операцій у документах з метою отримання інформації про діяльністьпідприємства та іі контролю.

Первинний документ — це письмове розпорядження на здійснен-ня господарських операцій або письмовий доказ здійснення операції.

За пршначенням документи класифікуються на розпорядчі, ви-правдні (виконавчі), бухгалтерського оформлення та комбіновані.

За ступенем узагальнення інформації:

первинїі їа зведені.

За способом відображення операцій — разові та накопичувальні.

За місцем складання— внутрішні та зовнішні.

Документообіг — рух документів через усі стадії їх обробки, від виписування до передання на зберігання в архів.

20 Класифікація документів. За призначенням: 1)розпорядчі - містять розпорядження на здійснення господ опер, але не підтверджують факту її здійснення (чеки, платіжні доручення банку).2)виконавчі (виправдальні) - підтверджують факт здійснення операції (виписки банку з рахунку під-ва про зачислення чи списання грош. коштів, акти, квітанції...) 3)документи бухгалтерського оформлення - складаються самими працівниками бухгалтерії на підставі виправдальних документів або даних поточного обліку для техн-ї підготовки облікових записів (меморіальні ордери, бух справки, розрахунки). Не мають самостійного значення. Часто використовують док-ти з усіма трьома ознаками - комбіновані (касові ордери, вимоги, лімітно-збірні карти...) В залежності від порядку відображення госп. операцій: 1)первинні складають у момент здійснення госп. операції (касові ордери, накладні на сдачу продукції та ін.) 2)зведені склад-ся на основі однорідних первин-х док-тів шляхом групування і узагальнення їх показників (звіти касира, авансові звіти та ін.) По способу охоплення госп. операцій: 1)разові використ-ть для оформлення одної чи декількох операцій, які запис-ся в документ одночасно (грошові чекі, касові ордери та ін.) 2)накопичувальні викор-ся для оформлення однорідних,таких, що систематично повторюються операцій протягом певного періоду (лімітно-забірні накопичувальні наряди і ін.) За місцем складання: 1)внутрішні (склад-ся на самому підпр) 2)зовнішні (поступають з інших підпр. і орган-й) По способу склад-ня: 1)ті, які склад. вручну 2)за допомогою обчис. техніки.

21 Порядок прийняття, перевірки та обробки документів. Документи після виконання господ операцій передаються в бухгалтерію у порядку і строки, встановлені головним бух-ром. Далі обробка, мета якої - підготувати документи для наступних записів в регістри синт-го і аналіт-го обліку. Обробка складається з: 1)перевірки (у відпов з Положенням про документальне забезп записів в бух обл): 1)перевірка по суті (встановлення законності і доцільності операції, дотримання кошторису, норм, розцінок, лімітів) 2)формальна (встановлює повноту і правильність заповнення реквізитів) 3)арифметична (перевірка правильності всіх арифметичних підрахунків в документі). Якщо виявляється помилки в оформленні, документи повертаються для дооформлення чи складання заново 2)розцінки (проставлення у відпов графах ціни і суми, тобто грошова оцінка натуральних показників операції). Документи, де грошовий вимірник є обовязковим, розцінці не підлягають 3)групування (обєднання однорідних первинних докиментів і запис у групувальні відомості для визначення результатів по кожній групі) 4)контировкі (складання бух-х проведень. Записи роблять в документах чи користуються спеціальними меморіальними ордерами). Оформлені проводками документи викор для відображ операцій в регістрах синт-го, аналіт-го обліку. Первинні документи повинні мати певну відмітку: дата запису до регістру (ручна обробка); штемпель штампу відповідального оператора (комп’ютерна обробка). Штамп «Отримано» або «Виплачено» з датою - для касових ордерів та документів, що були підставою для виплати зарплати і інших виплат. Необхідно прискорювати документооборот (рух док у процесі їх оперативного використання і обробки з моменту складання або надходж від інших підпр до передачі на збер в архів після регістрації). Потрібно складати (гол. бух-р) план документообороту.

22 Сутність і значення інвентаризації. Це спосіб виявлення (з подальшим обліком) господ засобів і їх джерел, не оформлених поточною документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і контролю за збереженням цінностей. Здійснюється шляхом перевірки в натурі наявності господ засобів (через взваження, перерахунок, обмірювання) і співставлення отриманих результатів з даними бух обліку. Дозволяє встановити розбіжність між даними обліку і фактичною наявністю засобів, тобто їх нестачу чи надлишок, які оформлюються відпов документами і приймаються в облік

Види інвентаризації. Порядок проведення та відображення в обліку її результатів. Інвентаризація — це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку. Технічно інвентаризація здійснюється шляхом визначення фактичної наявності господарських засобів і зіставлення їх з даними обліку. Слід розрізняти інвен-ю, як спосіб методу б.о. і як техніку (технічний прийом) її проведення. У результаті зіставлення виявляються надлишки, недостачі, встановлюються причини і винні особи у їх виник­ненні. В залежності від повноти охоплення перевіркою майна підпр.: 1)повна – суцільна перевірка майна підпр. і стану розрах-в відносин 2)часткова – охоплює окремі види засобів (грош. кошти в касі та ін.) По характеру: 1)планові – проводиться за попередньо складеним планом згідно розработаного графіку її проведення) 2)позапланові – проводяться за розпорядження керівника підпр., за вимогою ревізійного органу, у випадках стихійного лиха, пожежі та ін. Інвент. проводить інвент. комісія, яка очолюється керівником підпр. чи його замом., з участю глав. буха у присутності матер-но відповідальних осіб. Інвент матер. цінностей провод за місцями їх зберігання. Дані по кожному виду цінностей заносяться в інвент-і описи, які склад-ся в двух екземплірах і підпис-ся членами комісії. При інвент. грошових з-бів до уваги беруться тільки іх фактична наявність. Виявлені надлишки в доход підпр. Нестача стягується з касира. Інвент. розрах-в відносин з інш. підпр. здійнсюється за даними документів. Результати інвент. відображуються в б.о. у 10-денний строк, після чого його показники приводяться у повну відповідність з фактич. навяністю госп. засобів. За даними результатів інвентаризації та зазначених письмових пояснень матеріально відповідальних осіб керівництво підприємства приймає рішення про врегулювання різниці між даними обліку та фактичною наявністю матеріальних цінностей. Нестача в межах норм природного зменшення списується на рахунки виробничих витрат, а понад витрат і з вини матеріально відповідальних осіб — за рахунок винних осіб. Залишки показують по дебету рахунків матеріальних цінностей і кредиту рахунків виробничих витрат.

23 Облікові реєстри їх значення в б.о. Уч.рег являются носителями инф-и спец. формата и строения (бумажные, машинные), предназначенные для регистрации, группирования и обобщения хоз. операций, оформленных соответствующими докум-ми. Записи хоз. операций в регистрах наз-ся учётной регистрацией. Инф-я, содержащаяся в уч..рег., исполь-ся для оперативного руководства, эк-го анализа, а также составления отчётности. По внешнему виду: 1)книги – отдельные листки крепко переплетены, страницы обязательно пронумерованы. Осн. преимущество – надёжность сохранения учётных записей. Недостаток – громоздкость 2)карточки – изготов-ся из плотной бумаги или картона спец. формы, стандарт-х размеров. Каждой карточке присваивается порядковый номер, они храняться в спец. ящиках – картотеках. 3)отдельные листки – от карточек отличаются тем что изготов-ся из менее плотной бумаги, большего формата и хранятся в папках (регистраторах). Исполь-ся для ведения журналов-ордеров, вспомогательных ведомостях к ним, составления машинограм. Преимущества карточ. и отдель. лист. – возможность любой группировки для получения необходимой инф-и, исполь-ся при автоматиз-и учёта на ЭВМ. По характеру записей: 1)хронологические – хоз. опер. записывают в календар. последоват-и их осуществления и оформления.2)систематические – предназначены для группировки (систематиз-и) однородных по эк-му содержанию хоз. опер. на счетах б.учета 3)комбинированные – в них хронолог-е и системат-е записи ведут одновременно (книга Журнал-главная). По объёму содержания записей: 1)синт-го. учёта – для отражения эк-ки однород-х хоз. опер. на синт. счетах в денежном измерителе, с указанием даты, номера и суммы бух-й записи, как правило без пояснительного текста 2)аналит. учёта – для отражения хоз. опер. на аналит. счетах, детализирующих содержание показателей соответствующего синт. счёта 3)комбинированные – для одновременного осуществления синт. и аналит. учёта. Техника учётной регистрации. В соответствии с Положением о документальном обеспечении записей в б.учёте. хоз. опер. в уч. рег. записывают только на основании надлежаще оформленных и обработанных документов темного цвета чернилами (или пастой шариковых ручек), средствами механизации или иными средствами, обеспечивающими сохранение записей в течении длительного времени и предупреждающие внесение несанкционированных и незаметных исправлений.

24 Меморіальна - ордерна форма бухгалтерського обліку характеризуется использованием книг для ве­дения синтетического учета и карточек — для аналитического. На основании оформленных и обработанных документов (первич­ных или сгруппированных) составляют мемориальные ордера. В них делается ссылка на документ, послуживший основанием для записей (или кратко излагается содержание операции), его номер и дата составления, указываются корреспондирующие счета и сумма. Это способствует упорядочению записей. Мемориальные ордера составляются на отдельных блан­ках или на самом документе, если на нем воспроизведена (печатным или иным способом) форма ордера. Мемориаль­ные ордера регистрируются в Регистрационном журнале. Регистра­ционный журнал предназначен для обеспечения сохранности мемориальных ордеров, а также для последующей проверки полноты и правильности учетных записей на синтетических счетах. После регистрации данные мемориальных ордеров записы­вают в Главную книгу, являющуюся систематическим регистром синтетического учета. При определённых преимуществах имеет ряд недостатков: многократность записей хоз.опер.; разобщенность синт. и аналит. учёта; отнесение значитель. объёма работ на конец месяца; недостаточная приспособленность учетных регистров для получения инф-ции, необходимой для составления очётности; составление значительного кол-ва мемориальных ордеров.

25 Журнально-ордерная форма бухгалтерского учета базируется на широком использовании системы накопительных и группировочных регистров — журналов-ордеров и вспомогательных ведомостей к ним. Записи в журналы-ордера (основные регистры) осуществля­ют непосредственно на основании исполнительных документов по мере их обработки (без составления мемориальных орде­ров). В журналах-ордерах хронологический и систематический учет совмещены. По внешнему строению журналы-ордера представляют от­дельные листки — регистры многографной формы, предназна­ченные для кредитовых записей того балансового счета, опера­ции на котором учитываются в данном журнале-ордере. В отдельных графах журнала-ордера указаны счета, корреспон­дирующие с дебетом данного счета. Формат этих регистров, размещение граф и порядок записей зависят от особенностей учитываемых операций. Каждому журналу-ордеру присвоен постоянный номер. Журналы-ордера для предупреждения повторных записей построены по кредитовому признаку: все операции отражают по кредиту данного синтетического счета и дебету корреспон­дирующих с ним счетов. Записи хозяйственных операций в журнале-ордере осуществ­ляют по шахматному принципу: в один рабочий прием сумму операции записывают одновременно по дебету и кредиту кор­респондирующих счетов. Это позволяет значительно сократить количество учетных записей, уменьшить объем учетной работы и повысить качество самого учета. В порядке исключения, с целью усиления контроля за со­хранностью и использованием денежных средств по отдельным счетам ("Касса", "Счета в банках", "Прочие средства" и др.) наряду с журналами-ордерами по кредитовому признаку ведут вспомогательные ведомости по дебету этих счетов.Одним из существенных преимуществ журнально-ордерной формы учета являются приспособленность учетных регистров для составления отчетности. Для этого заблаговременно в журна­лах-ордерах предусматривается перечень показателей отчетности, в разрезе которых и осуществляется текущий учет. Это дает воз­можность без дополнительных выборок и расчетов из учетных регистров получать необходимую информацию для составления отчетности.