- •Облік загальновиробничих і адміністративних витрат.
- •Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.
- •1.Види обліку та коротка їх характеристика
- •3 Предмет б.О. І його об`єкти
- •10.Подвійний запис
- •11.Синтетичні та аналітичні рахунки та їхній взаємозв’язок.
- •12.Узагальнення даних поточного обліку.
- •13.Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.
- •17. Методи визначення фактичної собівартості об’єкта обліку
- •26.Характеристика простої форми обліку.
- •28. Характеристика автоматизованих форм обліку
- •37. Банківські рахунки та порядок їх відкриття
- •45. Облік поточних фінансових інвестицій
- •48. Облік пайового капіталу.
- •51. Облік забезпечення майбутніх витрат та платежів.
- •52. Облік цільового фінансування.
- •53. Облік персоналу підприємства.
- •54. Облік використання робочого часу та виробітку
- •55. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці.
- •56. Облік розрахунків зі страхування.
- •57. Характеристика і класифікація витрат виробництва.
- •8. За доцільністю витрачання:
- •58. Облік прямих витрат.
- •59 Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. № 23)
- •67. Порядок складання звітності і подання за призначенням (за видами звітів)
- •68. Порядок виправлення помилок у звітності
56. Облік розрахунків зі страхування.
Право працівників бюджетних установ на матеріальне забезпечення у старості, а також у випадку хвороби і втрати працездатності закріплене Конституцією України й забезпечується широким розвитком мережі соціального страхування. Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначено принципи, а також правові, фінансові й організаційні основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні. Згідно з основами законодавства страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці, тобто бюджетні установи, і застраховані особи — наймані працівники бюджетних установ, а страховиками виступають цільові фонди:
з пенсійного страхування;
медичного страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
страхування на випадок безробіття.
До Фонду соціального страхування нарахування на зарплату становить 1,5%. Утримується із зарплати працівників:
- 0,5%, якщо заробіток менше прожиткового мінімуму для працездатної особи;
- 1% якщо заробіток більше цієї суми.
До Фонду безробіття нарахування на зарплату становить 1,3%, а утримується з доходів працівника 0,5% незалежно від суми зарплати.
До Фонду страхування від нещасного випадку нараховується 0,2%, а утримання із зарплати до цього фонду не здійснюються.
Законодавством встановлені максимальні суми доходів працівників, що підлягають соціальному страхуванню.
Слід мати на увазі, що ставки нарахування на зарплату та утримань із неї до вказаних фондів можуть змінюватись на основі законодавчих актів.
57. Характеристика і класифікація витрат виробництва.
Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).
Визнання витрат [1]
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Класифікація витрат на виробництво [2] за різними ознаками:
1. За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат) — витрати окремих виробництв, цехів, дільниць, технологічних переділів тощо, з розподілом на витрати:
— основного виробництва (тобто тих, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції;
— допоміжного (підсобного) виробництва — призначеного для обслуговування цехів основного виробництва (ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні підрозділи тощо).
2. За видами продукції, робіт, послуг — витрати на окремі вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, напівфабрикати, одноразові замовлення тощо.
3. За єдністю складу — одноелементні та комплексні (які складаються з кількох економічних елементів).
4. За видами витрат — за економічними елементами, за статтями калькуляції (попередньо розглянуто в розділі 1).
5. За способами перенесення вартості на продукцію — прямі і непрямі (які не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом).
6.За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат — змінні і постійні:
— змінні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи тощо);
— постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).
7. За календарними періодами:
— поточні — в яких періодичність менше місяця; — довгострокові — пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), який не планується завершити раніш ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати); — одноразові — здійснюються один раз з періодичністю більше місяця і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.
