Тема 4. Дивідендна політика підприємства

Ключовим елементом дивідендної політики є категорія «дивіденд»( від лат. – частка від ділення). Дивіденд – частина чистого прибутку АТ, що виплачується акціонеру на 1 належну йому акцію певного типу.

У вітчизняній фінансовій літературі домінує підхід, за яким політику виплати грошових дивідендів ототожнюють із дивідендною політикою. Однак таке твердження є не повним, оскільки не враховує питань фінансової діяльності підприємства. А також слід звернути увагу на те, що дохід власника корпоративних прав підприємства включає як суму отриманих дивідендів, так і приріст ринкової вартості належних йому корпоративних прав.

Отже, під дивідендною політикою розуміють керовану діяльність підприємства, спрямовану на забезпечення доходу власників.

Залежно від власних стратегічних ціле АТ може застосовувати такі види дивідендної політики:

1. політика «нульового» дивіденду – невиплата дивідендів взагалі. Прикладом, є компанія Microsoft, у якої ринкова ціна 1 акції понад 10 разів вища за балансову ціну.;

2. політика «100%» дивіденду - весь чистий прибуток (100%) на виплату дивідендів, тобто АТ не закладає базу для розширення. Наприклад, фірма займається видобутком корисних копалин.

3. Політика фіксованого дивіденду – виділення 1 і тієї самої абсолютної величини дивідендів із розрахунку на одну акцію, незалежно від отриманого чистого прибутку.

Тема 5. Фінансова інвестиційна діяльність підприємства

Згідно чинного законодавства України фінансова інвестиція – це господарська операція з придбання корпоративних прав, ЦП, деривативів та інших фінансових інструментів.

Дериватив можна визначити, як строковий контракт між покупцем і продавцем. Існує багато різновидів деривативів: опціони, форвардні та ф’ючерсні контракти, свопи та пов’язані деривативи (варанти).

Фінансові інвестиції можна класифікувати так:

1. За формами власності на інвестиційні ресурси:

• державні фінансові інвестиції – за рахунок коштів бюджетів;

• приватні фінансові інвестиції;

• іноземні фінансові інвестиції;

• спільні фінансові інвестиції.

2. За характером участі в інвестуванні:

• прямі інвестиції;

• портфельні інвестиції.

3. За періодом інвестування:

• короткотермінові фінансові інструменти – вкладення коштів на термін не більше року;

• довготермінові – вкладення коштів у статутні капітали інших підприємств від 1 року і більше.

4. За регіональною ознакою:

• фінансові інвестиції у межах держави;

• закордонні.

5. За джерелами фінансування:

• внутрішні (власні) джерела підприємства. Наприклад, нерозподілений прибуток, патенти, тощо;

• позичкові джерела фінансування. Наприклад, довготермінові кредити банків;

• залучені джерела фінансування. Наприклад, приріст акціонерного капіталу за рахунок збільшення ринкових цін акції підприємства.

6. За способами фінансування:

• пряме фінансування (прямий трансфер) – сукупність каналів переміщення грошових коштів безпосередньо від їх власника до позичальника;

• непряме (опосередковане) фінансування. Посередниками є комерційні банки, тощо

7. Залежно від придбаних паперів:

• пайові фінансові інвестиції – з наданням права власності на частку в статутному капіталі, наприклад, акції;

• боргові фінансові інвестиції – не надають права власності, наприклад, облігації.