11. Хімічні властивості ацетилену.

Так, ацетилен легко знебарвлює бромну воду, приєднуючи при цьому бром за місцем розриву спочатку одного, а потім і другого зв'язку з утворенням відповідно диброметилену С2Н2Br2, а потім тетраброметану С2Н2Br4:

У присутності порошку нікелю як каталізатора ацетилен легко вступає і в реакцію гідрогенізації. При цьому, як і в попередньому випадку, реакція відбувається у дві стадії. Спочатку утворюється етилен, а потім етан:

При взаємодії з хлороводнем у присутності каталізатора ацетилен утворює хлорвініл СН2=CHCl:

Ця реакція має велике практичне значення, оскільки хлорвініл широко використовується для одержання полімерних матеріалів.

Ацетилен вступає також у реакцію гідратації з утворенням ацетальдегіду і реакції полімеризації з утворенням бензолу. На повітрі ацетилен горить чадним полум'ям, а в атмосфері кисню — сліпучо-яскравим полум'ям з виділенням значної кількості тепла. З повітрям ацетилен утворює вибухову суміш.

12. Поняття про полімери.

Полімер— природні та штучні сполуки, молекули яких складаються з великого числа повторюваних однакових або різних за будовою атомних груповань, з'єднаних між собою хімічними або координаційними зв'язками в довгі лінійні або розгалужені ланцюги. Структурні одиниці, з яких складаються полімери називаються мономерами. Так за походженням полімери поділяються на:

природні або натуральні, до яких відноситься велика група (білки, крохмаль, целюлоза, натуральний каучук, природний графіт та ін.);синтетичні — утворені синтезом з низькомолекулярних речовин — мономерів (поліетилен з етилена, полістирол із стирола). Це ведуча група, тому що синтез дозволяє цілеспрямовано регулювати склад і властивості; штучні — утворюються з природних полімерів шляхом їхньої хімічної модифікації (наприклад, при взаємодії целюлози з азотною кислотою утворюється нітроцелюлоза). Структурні елементи полімерів — макромолекули.

13. Поліетилен. Хімічні та фізичні властивості.

Поліетиле́н (-СН2–СН2-)n — є карбоцепним полімером аліфатичного органічного вуглеводня олефінового ряду етилену. Стійкий до дії води, не реагує з лугами будь-якої концентрації, з розчинами нейтральних, кислих і основних солей, органічними і неорганічними кислотами, навіть концентрованою сірчаною кислотою, але розкладається при дії 50%-ої азотної кислоти при кімнатній температурі і під впливом рідкого чи газоподібного хлору і фтору. При температурі вище 70оС він набухає та розчиняється у хлорованих і ароматичних вуглеводнях.При кімнатній температурі не розчиняється і не набухає в жодному з відомих розчинників. При підвищеній температурі (80° C) розчинний в циклогексані і чотирихлористому вуглеці. Під високим тиском може бути розчинений в перегрітій до 180° C воді.З часом, розкладається з утворенням поперечних міжланцюгових зв'язків, що призводить до підвищення крихкості на тлі невеликого збільшення міцності. Нестабілізований поліетилен на повітрі піддається термоокислювальній деструкції (термостарінню). Термостаріння поліетилену проходить за радикальним механізмом, супроводжується виділенням альдегідів, кетонів, перекису водню та ін