4.4 Улаштування декоративних і спеціальних штукатурок

Декоративною штукатуркою опоряджують фасади, а також оформляють інтер’єри. У сучасному будівництві найчастіше використо­вують декоративні штукатурки з кам’яного дрібняку, сграфіто, теразитову, на основі цементно-колоїдного клею, під штучний мармур.Декоративна штукатурка з кам’яного дрібняку імітує тверді кам’яні породи. Декоративний розчин готують на об’єкті з портландцементу мармурової, гранітної крихти або інших порід кольорового каменю Фракція дрібняку 3…5 мм. Колір опоряджувального шару штукатурки залежить від поєднання кольорів дрібняку і декоративного розчину Розчин готують на кольоровому цементі або вводять в нього пігмент відповідного кольору. Перший спосіб більш простий і надійний. Пігменти треба брати лише природні.

Технологія нанесення набризку така сама, як і при звичайній штука­турці. Ґрунт після нанесення на поверхню нарізають і протягом 4 діб зволожують водою. Декоративний шар штукатурки наносять по грунту безперервно в межах архітектурних елементів фасаду (щоб не видно було стиків). При декоративній штукатурці з рустованою фактурою таким елементом фасаду може бути руст. Приблизно через добу деко­ративний шар промивають водою доти, доки не почне стікати чиста вода без домішок цементного молока.Кам’яній штукатурці можна надати різної фактури: під шліфований природний камінь, бучарду, борознисту фактуру тощо. Проте треба вра­ховувати основну умову: необхідність оголення декоративного запов­нювача і створення структури, близької до природного каменю. Гідроізоляцій­ну штукатурку виконують двома основними способами: 1) з використан­ням штукатурних станцій і піщано-це­ал.о ш розчину з добавками; 2) з використанням торкрет-установок і тих самих розчинів.У першому випадку технологія про­цесу така сама, як і при влаштуванні звичайної штукатурки.Теплоізоляційну штукатурку використовують для поліпшен­ня теплотехнічних властивостей огороджувальних конструкцій. Най­ефективнішим матеріалом для цього є перлітний пісок з додаванням І    цементу чи гіпсу як в’яжучого. Теплоізоляційну штукатурку викорис­товують також для захисту від охолодження трубопроводів гарячої води, пари, технологічного обладнання і спеціальних конструкцій. У цьому випадку в розчин додають азбест, азбозурит, перліт, мелений керам­зит та інші теплоізоляційні матеріали.Теплоізоляційну штукатурку, як правило, влаштовують вручну з меха­нізацією окремих процесів (приготуван­ня розчину та його транспортування).У розчинах для рентгенозахисної штукатурки використовують барито­вий заповнювач. При цьому барит (важ­кий шпат) має містити не менше ніж 85 % сірчанокислого барію. Як в’яжуче використовують портландцемент, готую­чи розчин складу 1 : 4 (цемент : барит). Інколи для підвищення пластичності розчину до нього додають вапняне тісто (0,25 % маси цементу).

4.5 Опорядження поверхонь гіпсокартонними листами

Опорядження несівних стін і перегородок листами гіпсокартону, які кріпляться до основи за допомогою розчину на гіпсовому в’яжучому, а також з використанням маячних стрічок з гіпсокартону, називають сухою штукатуркою.

Міцність з’єднання листів гіпсокартону (ГКЛ)із матеріалом основи(поверхнею, що опорядковується) залежить, з одного боку, від якості підготовки основи, а з другого – від клейкої здатності розчину на гіпсовій основі. Поверхня стін може бути обштукатурена або забруднена після розпалублення, пофарбована, покрита гідроізоляцією. Різна фактура і пористість цих матеріалів істотно впливає на зчеплення монтажного клею із основою. Пористість матеріалу основи означає його всмоктувальну здатність. Якщо воду, що використовували для виготовлення монтажного клею, швидко поглине основа, то клейка здатність і міцність клею після його тужавлення будуть недостатніми. А коли ні, то хоча клей і не втратить своїх клейких і міцні стих показників, проте для їх реалізації може знадобитися тривалий час, що стане на заваді будівництву.

Широке використання сухої штукатурки в багатьох країнах світу і накопичений досвід її влаштування дають змогу сформувати низку вимог щодо її основи:

1. Основа має бути міцною, сухою, не вивітреною, захищеною від атмосферних впливів (різкого перепаду температур і вологості повітря, атмосферних опадів).

2. Поверхня повинна бути чистою (очищеною від олії, фарби, пилу, будівельних розчинів, плісняви, моху, паперу тощо).

3. Основи з високою всмоктувальною здатністю мають бути попередньо зволожені або з метою зменшення втрат води і зниження їхніх будівельних властивостей оброблені монтажним клеєм.