2. Система класифікації холодної зброї

Перша, відносно повна класифікація холодної зброї в криміналістичній літературі була запропонована Н.І. Смельяновим, де вона поділялася на клинкову, не клинкову і комбіновану. Клинкова ж зброя була поділена по: цільовому призначенню, принципу дії, місцю виготовлення і способу виготовлення.

Незабаром А.Н. Самончик запропонував свою класифікацію холодної зброї, розділивши її на клинкову, котра, у залежності від призначення і способу дії, поділяється на ту що рубає, колючу, що колючо-рубає і колючо-ріже, і не клинкову - що роздрібної чи ударної дії .

Значно повніша класифікація холодної зброї була представлена в роботі А.І. У стінова, М.З. Портнова й Н. Н. Денисова, у якій вона поділялася на клинкову з коротким клинком і з довгим клинком, ударно - роздрібнюючу і масковану.

За призначенням виділялася стройова і статутна, мисливська і спортивна.

За способом виготовлення: - шведська, кустарна і саморобна. Кожна з груп підрозділялася також по місцю виготовлення з урахуванням національних особливостей. У скороченому виді ця класифікація знайшла своє відображення в ряді підручників криміналістики для вузів і середніх спеціальних навчальних закладів МВС.

Критично розглянувши класифікації названих авторів: Т.А. Сєдова запропонувала класифікацію у своєму оригінальному варіанті за будовою принципу дії, способу виготовлення і по цільовому призначенню: (військова, мисливська, національна, міліцейська і для злочинних цілей).

Ю.П. Голдованскій і X. М. Гахо - Годі запропонували класифікувати холодну зброю:

- за будовою на клинкову і не клинкову;

- за принципом дії – нанесення тілесних ушкоджень шляхом розчленовування тіла чи проникнення усередину його (для клинкового) і заподіяння тілесних ушкоджень у вигляді синців з розривом чи роздробленням м'яких кісткових тканин (для не клинкового);

- за способом виготовлення( за спеціальним призначенням): військова, мисливська і кримінальна.

Нарешті, А. 3. Подшибякіним була почата спроба дати можливо повну класифікацію холодної зброї, у яку він включив: рукопашну, метальну і комбіновану холодну зброю.

Метальну по джерелу енергії поділено на 2 групи:

1) енергія мускульної сили людини (спис, дріт, бумеранг);

2) енергія стиснутої пружини, повітря, натягнули тятиви (ніж із клинком, що вилітає, пружини і пневматичні рушниці, лук).

Рукопашну зброю за конструктивним пристроєм він розділив на 4 групи: клинкова, не клинкова, маскована і комбінована.

За цільовим призначенням - бойова, мисливська, спортивна і кримінальна (для злочинних цілей) і за способом виготовлення .

Кожна з приведених класифікацій зіграла на визначеному етапі свою позитивну роль, має свої особливості, достоїнства і недоліки, багато положень у них дуже спільні.

Майже у всіх класифікаціях відсутня перероблена холодна зброя, а вона складає особливу групу, тому що зберігає в собі десть ознак вихідного виду холодної зброї, але здобуває нові, що характеризують її вже як новий вид, а сама переробка може бути здійснена як заводським, так і кустарним чи саморобним способом.

Багато авторів виділяють за призначенням групу "спортивна холодна зброя”, хоча тут же обговорюється, що вона не призначена для нанесення тілесних ушкоджень і не володіє для цього достатніми вражаючими властивостями.

Першими видами холодної зброї на нижчій ступені розвитку людського суспільства, як відзначав Ф. Знгельс, з'явилися дрюк і спис, які призначалися насамперед для полювання, але згодом винайшли більш нову конструкцію й універсальне призначення. В подальшому історично складалися нові види зброї, що також потерпіли різних змін.

Так, що існували як чисто рубача холодна зброя, важкі і довгі мечі до ХІІІ ст. мали два гострих міцних леза, але тупий кінець, однак необхідність створення зброї, що проникає крізь саму міцну зброю, приводить до створення колючого кінця клинка, і меч стає колючо- рубаючою зброєю.

Деякі види зброї виникають і тривалий час залишаються як основні аж до сучасного періоду: наприклад, з появою кінноти виникла шабля, що завдяки вигину своєї смуги і нахилу рукоятки в сторону леза володіє рублячо-ріжучою дією. Удар має круговий характер, він виходить ковзаю чим і захоплює велику поверхню тіла. Інші ж існують короткий час, і зникають цілком (великі бойові ножі – скарамакси, бойові сокири з вигнутим клином, лезом, подовженим кленком на обуху .

Цілком зникли з уживання бердиші, бойові вили, протазани, алебарди, чекани, бойові ціпи й інші види холодної зброї. Кинджали, що виникли тисячоріччя назад, до кінця XIX і початку XX ст., у залежності від вузького призначення, національних традицій і сформованих особливих прийомів їхнього використання, придбали різні конструктивні особливості і розміри і склалися в три основні різновиди:

1. з гострим кінцем і двома тупими лезами (колюча зброя);

2. з гострим кінцем і двома гострими лезами (колючо-ріжуча зброя).

3. з довгим загостреним вигнутим клинком, що має два гострих леза (колючо-ріжучо - рубача зброя), наприклад, російський військовий кинджал "бас бут".

Жодна з приведених класифікацій не є повною і навіть у відношенні сучасної холодної зброї, У деяких з них включені групи об'єктів, що не являються холодною зброєю (в А.С. ПодшибякІна метальну зброю, в А. І. Устінова, М. Портнова і Е. Н. Денисова — всі узбецькі і туркменські національні ножі, незалежно від їхнього призначення і т.д.).

Ряд криміналістів виділяє за призначенням спеціальну групу "кримінальна холодна зброя" чи "зброя для злочинних цілей", включаючи в неї практично всю не клинкову, масковану, комбіновану зброю і навіть частину клинкової.

На основі аналізу наявних у літературі класифікацій і описів різних видів і зразків зброї, безпосереднього вивчення зброї в колекціях, музеях і інших зборах, експертній практиці, ми пропонуємо свою систему класифікацій холодної зброї з метою встановлення її групової приналежності .

У неї повинні ввійти класифікації холодної зброї за наступними основами:

1.За призначенням:

а) бойова - військова, цивільна і поліцейська (міліцейська);

б) мисливська;

в) кримінальна.

2. За способом виготовлення:

а) заводська (промислова, фірмова, фабрична);

б) кустарна;

в) саморобна.

Особливу "проміжну" групу складає перероблена холодна зброя.

3. За місцем виготовлення:

а) вітчизняна;

б) іноземна.

4. За загальною конструкцією:

а) стандартна, тобто відповідна історично сформованим визначеним видам і зразкам холодної зброї, прийнятої на озброєння в арміях і т.д., традиційної для яких-небудь націй і народностей і т.д., і отримане визнання у воєнно-історичних, військово-технічних, мисливствознавчих і інших наукових класифікаціях;

б) нестандартна, тобто яка не відповідає історично сформованим видам, зразкам і володіє щільністю в конструкції, але є типовою в будь-якому середовищі (частіше – злочинної), наприклад: наручники, битки і т.д.;

в) антична, що включає в себе два види:

1. цілком нетипової оригінальної конструкції, але володіє усіма (загальними і спеціальними) ознаками холодної зброї;

2. замаскована (маскована) під господарські, побутові і т.д. предмети.

5. За принципом вражаючої дії:

ударно-раздробляюча, ріжуча, рубаюча, колюча, колючо-ріжуча, колючо-рубаюча, рубаючо-ріжуча, колючо ріжучо-рубаюча.

6. За принципом, способом утримання, керуванням дії:

а) клинкова, тобто що має вражаючий елемент – клинок, що проникає в тіло людини чи тварини;

б) не клинкова (так названа ударна), призначена для розрізання м'яких тканин і роздроблення кісток ударною поверхнею такої зброї; в)комбінована, що, включає в себе властивості клинкової і не клинкової холодної зброї і має клинок колючого чи колючо-ріжучого типу й ударну частину (кастет-ніж, кастет-кинджал і т.д.).

Особливий клас зброї представляє комбінована – холодна – револьвер-ніж, пістолет-кастет і т.д.).