27. Проаналізувати міжнародні відносини в 1924-1925 рр. Та роль сша і Великої Британії у відродженні німецького мілітаризму.

Після першої світової війни основною метою США в Європі залишалася Німеччина. Зробивши для себе деякі висновки з невдачі гітлерівського путчу 1923 р., американці вирішили залучити до справи фінансової колонізації Німеччини також і Англію з тим, щоб повністю ізолювати Францію як головна перешкода в першій половині 20-х років на шляху проникнення в Європу.

Економічна колонізація Німеччині американським капіталом полегшувалося тим тяжким станом німецької економіки і насамперед важкої промисловості, яке склалося до 1923 р. в результаті програшу Німеччиною Першої Світової війни і виплати нею повоєнних репарацій.

У квітні 1924 р. американський банкір Чарльз Дауес висунув ряд пропозицій щодо врегулювання проблеми виплат репараційних платежів Німеччини.

Ці пропозиції були винесені на обговорення міжнародної конференції в Лондоні в липні-серпні 1924 р. Конференція завершилася 16 серпня 1924 прийняттям так званого "Плану Дауеса".

Першим пунктом цього плану було рішення про виведення французьких військ з території Німеччини, який повинен був завершитися 31 липня 1925 Вже одне це рішення означало повну поразку Франції у боротьбі за гегемонію в Європі в 1918-1923 рр.. (М. В. Фрунзе, Вибрані твори, М., Воениздат, 1957, т. 2 (примітки), с. 490, 497)

Але основним елементом "Плану Дауеса" було надання фінансової допомоги Німеччини від США і Англії у вигляді кредитів нібито для виплати репарацій Франції.

Наприкінці 1922 - на початку 1923 рр. протиріччя між Німеччиною і країнами-переможницями загострилися. Найбільш гострим залишилося питання про репарації. У відповідь на невиконання Німеччиною репараційних зобов'язань, що були їй не під силу, Франція і Бельгія окупували Рурський басейн та Рейнську область. Окупація найбільш важливого промислового регіону призвела до загострення економічної кризи в Німеччині. Однак США та Велика Британія не підтримали Францію, боячись її посилення в Європі.

У серпні 1924 р. міжнародна конференція змусила Францію та Бельгію вивести свої війська і ухвалила новий план щодо німецьких репарацій, який отримав назву «план Дауеса». Це був тимчасовий план, розрахований на 5 років. Німецькі виплати мали гарантуватися заставою залізниці та промисловості. Річні виплати мали піднятися за 5 років з одного до двох з половиною мільярдів франків золотом. У цілому план Дауеса відрізав чималий шматок від суми репарацій, визначеної станом платежів за 1921 р. План ставив економіку Німеччини у залежність від іноземного капіталу, передусім американського: Німеччині надавалося 800 млн марок у вигляді позики від США. План був розрахований на те, що німецькі підприємства та фірми перенесуть свою зовнішньоекономічну діяльність до Східної Європи, передусім до СРСР. Країни-переможниці прагнули позбавитися потенційного конкурента в Європі.

План Дауеса' готував фунт для реваншизму і нацизму в Німеччині, сприяв її експансії на схід. Прийняття плану Дауеса свідчило про посилення позицій США в Європі та провал спроб Франції встановити свою гегемонію у Європі.

У наступні роки план Дауеса виконувався задовільно. Німеччина дістала змогу платити завдяки припливові приватних американських капіталів. Велика частина платежів здійснювалася натурою. Такий стан речей не подобався західним країнам.