6. 35.Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат.

Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатська конвенція)

Потреба у конвенції

Карпатські гори — одна з останніх великих с а к р а г и і а N сох у е хтіо N гірських екосистем Європи, що залишилась майже

у природному стані. Вона є резерватом найбагат- шого в Європі рослинного, тваринного і ландшафт­ного різноманіття. Разом з тим, антропогенний тиск в регіоні досягнув критичної межі. Постала серйозна загроза порушення унікальності Карпатських гір і розбалансування усій гірської екосистеми внаслідок посиленого знеліснення, браконьєрства, промислового забруднення, інтенсифікації сільського господарства, розвитку туризму, розширення транспортної мережі тощо. Гірські екоси­стеми вкрай чутливі до будь-якого антропогенного втручання, що змінює хисткий еколо­гічний баланс і спричиняє негативні, руйнівні процеси.

Карпатські гори розташовані на території Словаччини, Чехії, Румунії, Польщі, Угор­щини, Сербії, Чорногорії та України. Кожна з країн Карпатського регіону має певні про­блеми. У Польщі великої шкоди горам завдає туризм, у Румунії — золоторудні шахти, в Україні — вирубування лісів та приватне будівництво. Загальними для усіх карпатських країн є проблеми забруднення вод, зниження рибопродуктивності річок у 4-5 разів, зменшення площ лісів, різке посилення експлуатації смерекових, букових та ялицевих лісів. Тому вже давно назріла гостра необхідність об’єднання зусиль карпатських країн у справі збереження центральноєвропейської гірської системи, збереження біорізно­маніття та переходу до невиснажливого природокористування в Карпатах.

Ініціатором розробки і підписання Карпатської конвенції виступила Україна. Кон­венція була підписана 22 травня 2003 р. у Києві під час 5-ї В се європейської міністерсь­кої конференції «Довкілля для Європи» міністрами довкілля України, Чехії, Сербії та Чорногорії, Угорщини, Румунії та Словаччини (пізніше приєдналася Польща). 4 січня 2006 р. Карпатська конвенція набула чинності (її ратифікували чотири з восьми країн Карпатського регіону: Україна, Чехія, Словаччина, Угорщина). Пізніше до списку країн, що ратифікували конвенцію, долучилися Польща та Румунія. Україна однією з перших ратифікувала конвенцію (Закон України від 7.04.04 № 1672) і є Депозитарієм ратифіка­ційних грамот. Україна є одним з претендентів на розміщення Постійного секретаріату Конвенції на своїй території.

Мета конвенції

Охорона та сталий розвиток Карпат з метою, зокрема, поліпшення якості життя, зміцнення місцевих економік і громад, збереження природних цінностей та культурної спадщини.

Карпатська конвенція — це інтегрований інструмент гірського регіонального співробітництва, спрямований на активізацію дій, здійснення спільного планування та впровадження заходів з метою збереження найціннішого природного комплексу на Європейському континенті. ЄЄвропейському континенті.

Організаційна структура конвенції

1. Конференція сторін збирається один раз на 3 роки, щоб провести огляд виконан­ня конвенції; прийняти зміни та доповнення до конвенції; заснувати допоміжні органи, включаючи тематичні робочі групи; затвердити робочу програму, фінансові правила та бюджет для своєї діяльності та діяльності допоміжних органів і секретаріату тощо.

2. Секретаріат конвенції виконує наступні функції: організація сесій Конференції; упорядкування та передача наданих йому звітів; співпраця з секретаріатами інших відповідних міжнародних органів та конвенцій; сприяння дослідженням, зв’язкам та обміну інформацією з питань, пов’язаних з конвенцією тощо.

3. У разі необхідності створюються допоміжні органи, включаючи тематичні робочі групи, що мають наметі забезпечити Конференцію сторін технічною допомогою, інфор­мацією та консультаціями з конкретних питань, пов’язаних з охороною та сталим розвитком Карпат.

143

Зобов’язання сторін

Сторони конвенції мають наступні загальні зобов’язання:

• застосування підходу інтегрованого управління земельними ресурсами;

• здійснення політики, спрямованої на збереження, стале використання і відтво­рення біологічного та ландшафтного різноманіття на всій території Карпат;

• провадження політики, спрямованої на запобігання ввезенню неаборигенних видів та поширенню генетично модифікованих організмів, які становлять загро­зу екосистемам, середовищам існування чи видам, а також на їхній контроль або знищення;

• співпраця щодо розвитку екологічної мережі в Карпатах, як складової частини загальноєвропейської екологічної мережі, створення та підтримання Карпатсь­кої мережі природоохоронних територій;

• здійснення політики просторового планування, спрямованої на охорону та сталий розвиток Карпат, жа враховує особливі екологічні та соціально-еконо- мічні умови в Карпатах та їхніх гірських екосистемах, та є вигідною для місце­вого населення;

• здійснення політики та планів, які ґрунтуються на інтегрованому підході до управління річковими басейнами;

• підтримання сталого управління земельними ділянками, що традиційно оброб­ляються людиною, і вжиття відповідних заходів з розробки та здійснення Сторо­нами сільськогосподарської політики;

• реалізація політики планування і розвитку сталого транспорту та інфраструкту­ри з урахуванням особливостей гірського довкілля;

• вжиття заходів для сприяння сталому туризму в Карпатах;

• сприяння застосуванню більш чистих технологій виробництва;

• реалізація політики, спрямованої на запровадження екологічно безпечних мето­дів виробництва, розподілу та використання енергії, які зменшують негативний

вплив на біорізноманіття та ландшафти, включаючи більш широке використан­ня відновлюваних джерел енергії та енергозберігаючих технологій;

• здійснення політики, спрямованої на збереження та підтримку культурної спад­щини і традиційних знань місцевого населення, виробництва та продажу місце­вих виробів, предметів мистецтва і народної творчості;

• здійснення оцінки ризиків, впливу на навколишнє середовище та стратегічної екологічної оцінки, враховуючи особливості Карпатських гірських екосистем;

• реалізація політики, спрямованої на підвищення екологічної обізнаності та покращення доступу громадськості до інформації щодо охорони і сталого роз­витку Карпат та сприяння відповідним освітнім заходам і програмам.