- •7. Німецька формальна соціологія
- •Економічні передумови.
- •Політичні передумови.
- •Наукові передумови.
- •9. 1. Социологический реализм Эмиля Дюркгейма
- •2. «Социологизм» как социальная теория
- •3. Теория социального факта э. Дюркгейма
- •Концепция аномии э. Дюркгейма
- •10 Понимающая социология м. Вебера
- •Теория социального действия по веберу
- •Учение вебера об идеальных типах
- •Социология религии по веберу
- •11. «Человеческих отношений» доктрина —
- •Содержание хоторнских исследований
- •Резюме исследований
- •17. Генетическая социология Михаила Грушевского
- •Види норм
- •Фактори ризику девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки
- •Люмпени і маргінали
- •25. Особистість як суб’єкт й об’єкт соціальних відносин. Соціальна структура особистості, характеристика складових. Соціальний статус і соціальні ролі особистості. Поняття соціальної поведінки.
- •29. Основні методи збору соціологічної інформації, їх характеристика: опитування (анкетування, інтерв’ю), аналіз документів, експеримент, спостереження.
- •30. Програма соціологічного дослідження: сутність, структура, методологічні й методичні функції, технологічна схема підготовки.
- •31. Соціологічне дослідження: сутність, різновиди. Етапи підготовки і проведення соціологічного дослідження.
- •35. Соціологія освіти: предмет, об’єкт, структура, функції як галузевої соціології. Історична еволюція та сучасний стан соціології освіти.
- •36. Культура як предмет соціологічного дослідження: сутність, типи, основні елементи, функції культури у суспільстві.
- •37. Соціологія культури: предмет, об’єкт, проблемне поле досліджень. Культурологічні концепції у світовій соціології. Соціологічне вивчення культури соціальних спільнот.
- •38. Місто як соціокультурний феномен. Соціальна структура міста та специфіка міського способу життя. Соціально-культурні проблеми урбанізації.
- •39. Соціологія вільного часу: предмет, об’єкт, категорії та функції. Культура вільного часу. Культурно-дозвіллєва діяльність. Основні принципи організації системи дозвілля.
- •42. Соціологія релігії
- •45. Економіка як соціальний інститут
Економічні передумови.
Важливим каталізатором появи нової науки про суспільство стали зміни в економічній сфері, зумовлені промисловою революцією. Промислова революція — це перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики. Але технічні зміни були лише частиною значно ширшого спектра соціально-технічних нововведень. Разом з технікою приходив і новий соціально-економічний порядок.
Промислова революція почалася у Великобританії у 1760 р. і за кілька десятиліть (промисловий переворот в Англії завершився в 10—20-х рр. XIX ст.) економічне життя країни було змінено докорінно. Змінилися форми праці (все більше людей працювали в промисловості, і все менше — у сільському господарстві), змінилися доходи (більше людей отримували зарплатню і стали суб'єктами ринкових відносин, а не жили на самозабезпеченні за рахунок власного натурального господарства), стали іншими умови життя (спосіб життя у місті відрізнявся від сільського), релігія, освіта, форми правління. Після Великобританії, до кінця XIX ст., промислова революція відбулася у США, Франції, Німеччині, Японії. У XIX ст. промислова революція поширилася в усій Західній Європі й Америці. Капіталізм утвердився у багатьох країнах світу. Розвиток капіталістичного виробництва став поштовхом до вивчення багатьох соціальних питань. 3 одного боку, капіталістичні підприємці були зацікавлені у тому, щоб дізнатися як раціонально використати робочу силу, як правильно спланувати виробництво, виникла необхідність з'ясування платоспроможного попиту населення тощо. 3 іншого боку, різкі зміни у суспільному житті спричинили багато нових соціальних проблем: злидні, важкі умови праці, відсутність традиційного соціального контролю, самотність. Для вирішення цих проблем необхідно було об'єктивно дослідити суспільне життя.
Політичні передумови.
Унаслідок промислового перевороту загострилися класові суперечки між пролетаріатом і буржуазією, що призвело до ряду буржуазних революцій: нідерландської, англійської та ін. Особливе місце займає Велика французька революція 1789—1798 рр., яка стала символом політичних перетворень епохи. Вперше в історії був повністю зруйнований феодальний суспільний лад і зародився новий — ідеалом якого була загальна свобода і рівність. В історії людства вимога демократичних свобод була цілком новим явищем.
Змінилася форма організації суспільства: якщо в феодальному суспільстві організація людей забезпечувалася тиском на них з боку влади, то у новому капіталістичному суспільстві вільним і незалежним людям стали необхідними конкретні знання про суспільство, розуміння своїх інтересів, причин та обставин, які спонукають людей вдаватися до певних вчинків. Саме в умовах становлення громадянського суспільства виникає достатньо масова потреба в знанні, орієнтованому на опис реальних соціальних явищ і процесів. Громадянське суспільство — це змагання, компроміс диференційованих громадян. Відтак виникає необхідність розглядати суспільство не як однорідну масу, а враховувати його диференційованість, розмаїтість, багатоплановість. Соціологія і стала відповіддю на потребу громадянського суспільства, що переживало період свого становлення (така потреба відчувається зараз і в Україні), яка в силу своєї достовірності, доказовості, націленості на практичний результат е якісно новою формою соціального пізнання.