29. Основні методи збору соціологічної інформації, їх характеристика: опитування (анкетування, інтерв’ю), аналіз документів, експеримент, спостереження.

Аналіз документів — один з методів збирання первинної соціологічної інформації, що характеризує соціальні процеси на різних рівнях  дослідження  (суспільному, інституційному, груповому, осо бистому), їх динаміку, свідомість людей, види, зміст і результати їхньої діяльності. Методи аналізу документів можна поділити на дві основні групи: неформалізовані (традиційні) та формалізовані (якісні та кількісні). Неформалізовані (традиційні) методи аналізу включають усе розмаїття розумових операцій, спрямованих на тлумачення тексту, інтерпретацію відомостей, що містяться в документах, виділення смислових блоків ідей, тверджень, що цікавлять дослідника. Неформалізований аналіз документів грунтується на загальних логічних міркуваннях, синтезі, порівнянні, визначенні, оцінці, осмисленні. Його можна поділити на зовнішній (перевірка істинності документа, аналіз його «історич ного контексту» і обставин, що супроводжують його появу) і внутрішній (вивчення змісту документа, суті викладених у ньому матеріалів, логіки тексту, соціальних чинників, що зумовили його по яву). Неформалізовані методи значною мірою грунтуються на інтуїції дослідника тенденційність і суб'єктивізм. Формалізований аналіз грунтується на переведенні текстової інформа ції в кількісні показники, що надає результатам аналізу належної об'єктивності. В основі формалізованого аналізу лежить квантифікація текстового матеріалу. Контент-аналіз — переведення масової текстової (чи звуко вої) інформації в кількісні показники з подальшою обробкою її. При цьому в текстах документів мають бути виявлені такі властивості, які легко вимірюються і відображають найбільш суттєві сторони його змісту. Для цього вибирають одиниці аналізу (змістові), які можна фіксувати й одночасно переводити за допомогою одиниць рахунку в кількісні показники. Недоліком формалізованого аналізу є те, що зміст документа не можна виміряти тільки за допомогою формальних показників.

Соц. опитування. Його  різновиди.

Опитування - найпоширеніший у соціології метод збирання первинної вербальної інформації, що грунтується на зверненні до групи людей з питаннями, спрямованими на розкриття змі­сту проблеми, що досліджується. За допомогою опитування отри мують як подійну (фактичну) інформацію, так і відомості про думки, оцінки й потреби опитуваних. Воно засноване на безпосере дній (інтерв'ю) чи опосередкованій (анкетування) соціально-пси хологічній взаємодії дослідника з респондентом. Джерелом інформації є усні чи письмові висловлювання респондентів про стан громадської думки та суспільної свідомості, об'єктивних явищ та процесів не тільки в теперішньому, а й у минулому і май бутньому часі. Анкетування — це письмове опитування з допомогою анкети. Його найчастіше використовують для збирання інформації про ма сові соціальні явища, вивчаючи, наприклад, мотиви плинності кад рів, ефективність певної форми організації праці, характер соціаль но-психологічного клімату, задоволення працею, адаптованість молодих робітників та інші проблеми трудових колективів. Інтерв'ю — різновид опитування, що грунтується на безпосередній соціально-психологічній взаємодії дослідника і респондента згідно з поставленою метою.

Найбільш економічним є метод вивчення і аналізу документів. Він дозволяє оперативно отримувати реальні дані, наприклад, про підприємство загалом і його робітників та службовців. Але при цьому можуть виникати певні труднощі, пов’язані з якістю та достовірністю такої інформації. Документами у соціології є: письмові документи (державні архіви, архіви організацій, особисті документи); іконографічні документи (твори образотворчого мистецтва — картини, гравюри, скульптури тощо); кіно-, відео-, фотодокументи; фонетичні документи (магнітофонні записи, грамплатівки) тощо.

У соціології виділяють два основних типи аналізу документів: традиційний (класичний) і формалізований (контент-аналіз). Традиційний метод аналізу — це різноманітні операції, спрямовані на пояснення змісту документа з точки зору соціолога-дослідника. Недолік такого аналізу полягає в його суб’єктивності. Для подолання цього недоліку розроблено формалізований (кількісний) метод аналізу документів (контент-аналіз). Суть цього методу полягає в тому, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які б відображали істотні сторони його змісту. Тоді зміст документа робиться вимірюваним, з ним можна проводити необхідні обчислювальні операції і отримані результати є максимально об’єктивними.

Експеримент, його види. Призначення соц. експерименту

Соц. експеримент — метод збирання інфор мації про характер і специфіку змін показників діяльності та пове дінки працівників під впливом заданих і керованих чинників; зміна соц. дійсності з метою її  дослідження . Його проводять з метою перевірки дійовості запроваджуваних форм життєдіяльності трудового колективу, перевірки нових засобів управління розвитком соціальних процесів, реальності здійснення та ефективності запропонованих заходів, розроблених на основі теоре тичних ідей та досвіду інших колективів стосовно конкретних виро бничих умов. Соціальний експеримент як елемент  дослідження  й управління має дві взаємозв'язані функції: прикладну — досягнення ефекту в практично-перетворювальній діяльності та теоретичну — перевір ка наукових гіпотез, тобто вивчення функціонування і розвитку со ціальних процесів. Соціальні експерименти за характером об'єкта і предмета  дослі дження  поділяють на соціальні, економічні (господарські), правові, педагогічні, психологічні, естетичні. Соціальний експеримент складається з кількох етапів: збирання емпіричних даних, визначення вихідного стану досліджуваного об'єкта, виявлення тенденцій його розвитку, розробка теоретичних концепцій та умов експериментування, створення експерименталь ної ситуації, контроль і спостереження за перебігом експеримен тальної ситуації, визначення й аналіз підсумків експерименту, за провадження висновків експерименту в життя. Позитивним у соціальному експерименті є те, що дослідник у ньому займає активну позицію. Створюючи певні умови, він має можливість повніше враховувати визначальні чинники, чітко визна чати їхній вплив на об'єкт  дослідження ; змінюючи послідовно одну умову і залишаючи без зміни інші, він може з'ясовувати причини і зміни соціальних явищ; багаторазово повторюючи дослід, накопи чувати кількісні характеристики, за якими можна робити висновки про типовість чи випадковість соціальних явищ. Негативним у використанні соціального експерименту є те, що спеціально створені умови можуть порушити природність перебігу соціального явища, що досліджується.

Соціологічне  спостереження, його види.

Важливий метод соц. досліджненя - спостереження. У соц. досл. під спост. мається на увазі метод збору первинних емпіричних даних, котрий полягає у свідомому, цілеспрямованому, систематизованоу, безпосередньому сприйнятті й регістрації соц. фактів, які можна проконтролювати й перевірити. Головною перевагою безпосереднього спост. є те, що воно дозволяє фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення, в той час як інші методи збору первинних даних базуються на попередніх або ретроспективних судженнях індивідів. Спостереження можна класифікувати залежно від місця спосте рігача в процесі спостереження (невключене і включене); ступеня формалізованості спостереження (стандартизоване й довільне); регу лярності проведення (систематичне й випадкове); місця проведення і способу організації спостереження (польове й лабораторне); наявнос ті контролю за проведенням (контрольоване — неконтрольоване); міри відкритості (відкрите й інкогніто); за кількістю об’єктів (суцільне та часткове).