- •100. Країни Центральної Америки.
- •101. Країни Югославії: спільна історія та різне сьогодення.
- •102. Країни Західної Європи.
- •103. Країни Східної Європи.
- •104. Міжнародні відносини доби «холодної війни».
- •107. Розвиток країн «третього світу».
- •108. Принципи мп в міжнародно – правових документах – Статуті оон, Декларації та принципи мп, Заключному акті нбсє.
- •109. Роль, діяльність та основні функції оон.
- •110. Поняття та структура права єс та передумови його виникнення.
- •111. Види міжнародно – правового визнання, як визнання де – юре і де – факто. Визнання ад хок, визнання в якості сторони, яка воює чи повятала, визнання і членство оон.
- •112. Інтеграційні процеси в Європі.
- •113. Країнознавча характеристика країн Закавказзя.
- •114. Процедура призначення глави дипломатичного представництва та підстави припинення місії дипломатичного представництва.
- •115. Взаємодія права України та міжнародного права.
- •116. Правонаступництво України у зв’язку з припинення існування срср.
- •117. Поняття: посередництво, миро творчість, міжнародні переговори, превентивна дипломатія.
- •118.Статус міжнародних проток, каналів та виключних економічних зон.
- •119. Процес укладення міжнародних договорів.
- •120. Проаналізуйте основні принципи діяльності юнеско.
109. Роль, діяльність та основні функції оон.
ООН - міжнародна організація, створена для підтримки й зміцнення міжнародного миру й безпеки, розвитку співробітництва між державами й заохочення соціального прогресу.
Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.
Члени-засновники - 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени[1]. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання. Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів, і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська. Основи діяльності й структура розроблялися в роки Другої світової війни учасниками антигітлерівської коаліції. 24 жовтня 1945 р. - набуває чинності Устав ООН - міжнародний договір, у якому відбиті основні принципи міжнародних відносин. До цього дня Устав був ратифікований Китаєм, Францією, Радянським Союзом, Великобританією, Сполученими Штатами й більшістю інших його держав, що його підписали. Устав є обов'язковим для виконання всіма країнами.
Завдання (Декларація тисячоліття на 2006 р.): Ліквідація бідності й голоду Забезпечення загальної початкової освіти Заохочення рівності чоловіків і жінок Скорочення дитячої смертності Поліпшення охорони материнства Боротьба з ВІЛ/СНІДом, малярією та ін. захворюваннями Забезпечення екологічної стійкості Формування глобального партнерства з метою розвитку.
110. Поняття та структура права єс та передумови його виникнення.
Європе́йський Сою́з (ЄС, Європе́йська У́нія, Європе́йська Співдру́жність[2]) — союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р. Право Європейського Союзу (EU law; European Union law) - унікальний правовий феномен, що склався в ході розвитку європейської інтеграції в рамках Європейських співтовариств і Європейського Союзу, результат реалізації наднаціональної компетенції інститутів Європейського Союзу. Правом Європейського союзу є специфічний правопорядок, правова система , що склалася на стику міжнародного права і внутрішньодержавного права держав-членів Європейського Союзу, володіє самостійними джерелами і принципами. Автономність Права Європейського Союзу підтверджена рядом вирішень Європейського Суду. Право Європейського Союзу володіє оригінальною системою джерел. Форми (джерела) права Європейського Союзу утворюють цілісну систему джерел з властивою для такої системи ієрархією актів. Система джерел права Європейського Союзу включає дві групи актів - акти первинного права і акти вторинного права (Рис. 6.1.): До актів первинного права відносяться всі засновницькі договори Європейського Союзу. По своїй юридичній природі акти первинного права є міжнародними договорами. Норми актів первинного права володіють вищою юридичною силою по відношенню до всіх інших норм Європейського Союзу, що містяться в актах вторинного права. Особливістю Європейського Союзу є те, що в його основі лежать декілька міжнародних договорів установчого характеру. В першу чергу це Паризький договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ECSC) 1951 р., Римський договір, що засновував Європейське Співтовариство 1957 р., Римський договір, що засновував Евратом 1957 р., , Маастріхтський договір про Європейський Союз 1992 р., так звані «засновницькі договори у вузькому сенсі». Дані договори носять «конституюючий» характер для Європейського Союзу. До актів вторинного права відносяться акти, що видаються інститутами Союзу, а також всі інші акти, що приймаються на основі засновницьких договорів. У визначенні джерел вторинного права ми спостерігаємо зіткнення підходів до розуміння джерел в континентальній і англо-саксонській правових сім'ях (визнання як джерела юрисдикційних актів), а також вплив концепції джерел в міжнародному праві. Вторинне право Європейського Союзу має своїми джерелами різні категорії правотворчих форм. Перша категорія актів вторинного права - це нормативні акти, до них відносяться регламенти, директиви, рамкові рішення, спільні вирішення ECSC, рекомендації ECSC. Друга категорія - це індивідуальні акти, до них відносяться рішення (окрім спільних вирішень ECSC). Третя категорія - це рекомендаційні акти, до яких відносяться рекомендації (окрім рекомендацій ECSC) і висновки Своєрідність Європейського Союзу зумовлює і структурні особливості права Європейського Союзу. Структуру права Європейського Союзу складають декілька взаємозв'язаних елементів. Елементами даної структури є засновницькі договори Європейського Союзу, положення про права і основні свободи людини, а також право Європейських співтовариств. У праві Європейського Союзу сьогодні спостерігаються тенденції кодифікування і вдосконалення (Enforcement). Лаакенськая декларація 2001 р., прийнята на саміті глав держав/урядів держав-членів в рамках Європейської Ради підкреслює необхідність реформи джерел первинного і вторинного права Європейського Союзу, спрощення правових форм і створення на основі засновницьких договорів Європейського Союзу і Хартії Європейського Союзу про основні права 2000 р. повноцінної Конституції Європейського Союзу.