70.Валютний ринок: суть та характеристика складових елементів.

Валютний ринок — це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж іноземної валюти за національну валюту країни. При цьому об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку виступає іноземна валюта окремих країн (американський долар, англійсь­кий фунт стерлінгів, японська єна тощо), а також різні види коле­ктивних валют, наприклад, євро, СДР. Крім того, об'єктом на цьому ринку виступають різні платіжні засоби (чеки, векселі, сертифікати і т. ін.) і цінні папери (акції, облігації), які деноміно-вані в іноземній валюті.

Як і будь-який ринок, валютний ринок функціонує на основі взаємодії попиту і пропозиції та наявності конкурентної боротьби між покупцями і продавцями валюти.

Валютні ринки певним чином класифікуюгь. Найчастіше їх розрізняють за характером операцій, обсягами торгівлі та дією певних правил, і в цьому сенсі виділяють національні, регіональ­ні та міжнародні валютні ринки.

На валютному ринку здійснюються операції купівлі-продажу валюти.. Виділяють два основні типи валютних операцій: операції СПОТ і форвардні операції.

Операція СПОТ являє собою касову операцію і здійснюється на короткостроковій основі. Термін реалізації такої угоди не пе­ревищує 48 годин. Курс, за яким здій­снюється ця операція, має назву СПОТ-курсу.

Форвардні операції належать до операцій строкових. За фор­вардними угодами її учасники домовляються про купівлю-продаж валюти на певну дату за курсом, визначеним у форвард­ній угоді.

Процес купівлі-продажу валюти здійснюється за аукційним ме­тодом, коли покупець указує в заявці обсяги валюти, яку він хоче придбати, і курс, за яким він її згоден купити (курс покупця). Продавець, у свою чергу, пропонує певний обсяг валюти і курс, за яким він згоден її продати (курс продавця). Оскільки головни­ми суб'єктами валютного ринку є банки, то якщо обсяги і курс покупця збігаються з обсягом і курсом продавця, у цьому випад­ку валютна позиція вважається закритою. Якщо ж такої рівно­ваги немає, то валютна позиція називається відкритою.

71.Необхідність, суть і органи валютного регулювання.Механізм регулювання валютного курсу (девальвація, ревальвація, валютна інтервенція).

Валютне регулювання – діяльність держави та уповноважених нею органів з приводу регламентації вал.відносини економ.суб’єктів та їх діяльність на вал.ринку. Регламентується: процес курсоутворення, діяльність комбанків, здійснення міжнародних платежів, ввезення та вивезення вал.цінностей, формування та викоритсанння золотовалютних резервів тощо.

Об'єктом регулювання в кожній країні виступає валюта, її рух і самі валютні відносини. Але це регулювання найбільш сфоку­соване, як правило, на забезпеченні курсоутворення і на відпові­дному регулюванні курсу національної валюти. Зрозуміло, що таким об'єктом є й відносини між суб'єктами, які вступають у ці валютні відносини. Так, держава в особі відповідно уповноваже­них на це органів, регламентує, наприклад, відносини між комер­ційними банками і господарюючими суб'єктами-резидентами країни, які проводять валютні операції. Окремо будуть регулюва­тись такі самі відносини з нерезидентами. Об'єктом регулювання будуть і ті відносини, які виникають між певними суб'єктами, наприклад, у процесі переміщення валюти через митний кордон держави та ін.

Суб'єктами регулювання виступають інституційні державні органи, які на це уповноважені відповідно до чинного законодав­ства країни. Як правило, це центральний банк, комерційні банки, Міністерство фінансів та інші спеціальні установи, яким держава надає ту чи іншу частку функцій для здійснення валютного регу­лювання.

До найбільш дійових методів (елементів) валютного регулю­вання слід зарахувати:

• маневрування обліковою ставкою центрального банку. Цей спосіб не тільки дає змогу регулювати грошову масу, але й сприяє або не сприяє (залежно від напрямку змін) ввозу або вивозу закордон іноземної валюти;

• диверсифікація валютних резервів країни. Це дає змогу (за умови його розміщення в декількох валютах) зменшити збитки,які можуть виникнути у разі знецінення тієї чи іншої валюти;

• купівля або продаж золота з метою зміни кон'юнктури ри­нку шляхетних металів;

• валютна інтервенція, котра веде до зміни курсової вартості національної валюти стосовно іноземної і викликає відповідні зміни в платіжному балансі країни;

• девальвація, яка полягає в офіційному зниженні оголоше­ного курсу національної валюти країни. Це веде до збільшення експорту і зменшення імпорту. Але в сучасних умовах до цього заходу вдаються не дуже часто. Частіше він вимушений і пов'язаний з іншими загальноекономічними, а то й світовими процесами;

• ревальвація, яка протилежна девальвації і полягає у підви­щенні курсу національної валюти. Ревальвація стимулює при­плив іноземної валюти;

• посилення або послаблення валютних обмежень. Обмежен­ня можуть стосуватися зміни правил вивозу валюти громадянами,обміну юридичними і фізичними особами національної валютина іноземну, зміни правил вивозу валютної виручки нерезиден­тами країни і т. ін.