31. Сеньораж

Коли виникає дефіцит державного дефіциту, його можна покрити трьома шляхами: зовнішні запозичення, внутрішні запозичення у населення (облігації), або додатковою емісією грошей. Сеньораж – покриття бюджетного дефіциту шляхом додаткової емісії. Це викликає інфляцію => негативне явище. Однак при високому розвитку виробництва викликає позитивний ефект, збільшується коеф. монетизації. Врезультаті утворюється емісійний дохід держави.

32. Структура грошового обороту за формами розрахунків та економічним змістом

За економічним змістом - мікрорівнень (гроші обслуговують домогосподарства і фірми і виступають як гроші або як капітал) і макрорівень (гроші обслуговують все суспільство; вони не є багатством, забезпечують рух товарів в усьому суспільстві і поєднують його фази; на цьому рівні існує рівновага між між грошовою масою і виробленими у суспільстві товарами та послугами). Ці рівні пов’язані і взаємозалежні. За формою платіжних засобів – безготівкові (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чек, акредитив, вексель, платіжна вимога, інкасове доручення), готівкові

33. Механізм поповнення маси грошей в обороті. Роль комерційних та центр. Банків в цьому механізмі.

В умовах обігу неповноцінних банківськ. гр. зміна гр. маси є прерогативою банк. сис-ми, а саме ЦБ і ком. банків. ЦБ емітує готівкові та безгот. Гр., а ком банки – тільки безготівк. ЦБ монополіст в області емісії готівк. Ком. банки купують готівку у ЦБ при невзмозі покриття клієнтські гр. з каси. Випуск готівки ЦБ здійснюється такими способами: 1) надання позичок ком. банкам через їх рефінансування; 2) через купівлю у ком. банків цін. паперів. 3) через купівлю у ком банків інвалюти для поповнення золотовалютного резерву. Після цього збільшуються запаси коштів на коррахунках ком. банків => ком. банки погашають заборгованість перед ЦБ => вилучення безгот. гр. з обороту. При перевищені випуску

– покупці залучають гр. до свого обороту за допомогою позичкових інструментів (сертифікати, облігації). Сектор опосередкованого фін-ня - зв’язок між продавцем та покупцем гр. через фін. посередників, які спочатку акумулюють в себе гр. кошти, а потім їх продають від своєї особи, створюючи нові зобов’язання та нові вимоги. Це банки, страх., інвестиційні компанії тощо. Банки – ключові посередники тому що вони не тільки можуть акумульовувати кошти, а й створювати депозитні гр. Вони здійснюють розрах-касов обслуговування фін-кредитн. інститутів, тому можуть мобілізувати і використовувати вільні кошти.

34. Х-ка грошового мультиплікатора

Маса грошей, або їх пропозиція, дорівнює грошовій базі. Але це, так би мовити, висхідна, початкова позиція. Справа в тому, що існує ще грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор — це той коефіцієнт, що визнача­ється способом поділу 100 на норму обов'язкових банківських резервів. Це дещо спрощений варіант розрахунку грошового му­льтиплікатора. Його ще можна визначити за формулою: m=(1+ Kq)/(Kp+Kq), де m — грошовий мультиплікатор; Кq— це співвідношення готівки (Мо) до депозитів (D), Кр — норма ефективного резервування, яка визначається через співвідношення резервів (К) до депозитів (D), Кр = R/D. Розрахований таким чином грошовий мультиплікатор, по­множений на грошову базу (Mh) дає нам величину грошової ма­си. Визначити грошову масу можна за формулою: М = Мh*m. Візьмемо конкретний приклад. Припустимо, що грошова база дорівнює 1000 одиниць, а грошовий мультиплікатор дорівнюва­тиме 5. Тоді за формулою визначимо грошову масу. Вона дорівнюватиме: М = 1000 х 5 = 5000. Отже, завдяки грошо­вому мультиплікатору грошова маса без зміни грошової бази зросла в 5 разів.

35. Суть та особливості використанню депозитних грошей, векселів та чеків.Депозитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках - абстрактні гроші. Така форма стала можлива лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожен суб'єкт грошового обігу може вільно вкласти гроші в банк, переказати в будь-який інший пункт і йому гарантується повне їх збереження. Потреба в такій формі грошей зумовлена посиленням вимог до економічності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів за допомогою готівки призвело б до істотного збільшення грошової маси в обігу, до зростання витрат, значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило б керованість грошового обороту. Незручності -потрібно оформляти цілий пакет документів і подавати їх щоразу у банк, щоб відобразити відповідні операції в книгах банку. Вексель - цінний папір, який забезпечує безумовне грошове зобов'зання векселедавця, сплатити після настання певного терміну визначену суму грошей власнику векселя. Чітко встановлена форма, абстрактність і безспірнісність, конкретність строку платежу. Власник векселя може запропонувати його своїм кредиторам для оплати їм боргів, чи купівлі товарів. Ймовірність прийняття векселя тим вища, чим вища довіра до економічного становища боржника за векселем, передача векселя іншій особі оформляється передавальним надписом, який називається індосаментом. З кожним ындосаментом підвищується гарантія оплати і його здатність до оборотності, оскільки вимога оплати буде ставитись до кожного наступного індосата, якшо попередній виявився неспроможній оплатити вексель. Створена солідарна відповідальності усіх осіб, які поставили підписи на ньому. Кредитор за векселем може використати його для одержання позички в банку, якщо йому потрібні гроші для платежів, за якими він не може розрахуватися векселем.

Чек - доумент який містить безумовний наказ власника поточного рахунку банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові. Призначення: слугує засобом одержання готівки в банку, засобом обігу і платежу, і формою безготівкових розрахунків. Він виписується клієнтом, і отже не повністю гарантує те, що чекодавець має вклад в банку і що банк обов'язково виконає наказ про виплату грошей. Тому чек і не став загальним засобом платежу і участь його в грошовому обігу обмежена.