67. Поняття покарання та його мета за кримінальним законодавством у

Ст.50“Поняття покарання та його мета”:

1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Ознаки покарання:

• воно є заходом державного примусу;• воно застосовується до особи, яка визнана винною у вчиненні злочину;• покарання застосовується лише за вироком суду від імені держави, що надає йому публічного характеру;• покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Кара як ознака покарання завжди повинна відповідати тяжкості злочину;• полягає в негативній оцінці з боку держави як вчинення злочину, так і особи злочинця;• проявляється в особистому характері покарання;• будь-яке покарання тягне за собою судимість.

Мета покарання:1) кара як відплата за вчинене;2) виправлення засудженого;3) попередження вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальне попередження (превенція));4) попередження вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження (превенція)).

Кара щодо засудженого здійснюється завжди, коли застосовується покарання. Важливо, щоб вона відповідала принципові справедливості. Три інші прояви мети покарання є бажаними, але досягаються не завжди. Доказом цього є численні випадки вчинення злочину повторно особами, що вже відбули покарання за вчинений злочин, а також зростання злочинності.

Виправлення засудженого - це такі зміни його особи, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття.

Запобігання вчиненню злочинів іншими особами - це так зване загальне запобігання злочинів. Застосовуючи покарання до засудженого, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільне небезпечними і всі особи зобов'язані уникати їх вчинення. Сама можливість караності таких діянь виступає засобом стримування осіб, схильних до кримінально-протиправної поведінки.

68. Система та види покарань.

Під системою покарань прийнято розуміти 1) встановлений КЗ і 2) обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, 3) розташованих у певному порядку за 4) ступенем їх суворості.

За порядком призначення покарань:а) основні покарання – покарання, що призначаються у вироці лише як самостійні покарання;б) додаткові покарання – такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть.в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові – позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф.

За суб’єктом, до якого застосовуються покарання:а) загальні покарання;б) спеціальні покарання.

За можливістю визначення строку покарання:а) строкові покарання;б) безстрокові покарання (+ довічне позбавлення волі).

Основні покарання:• громадські роботи (ст.56);• виправні роботи (ст.57);• службові обмеження для військовослужбовців (ст.58)• арешт (ст.60);• обмеження волі (ст.61);• тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст.62);• позбавлення волі на певний строк (ст.63);• довічне позбавлення волі (ст.64).

Додаткові покарання:• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст.54);• конфіскація майна (ст.59).

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові:• штраф (ст.53);• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст.55).