59. Рецидив злочину та його види.

Поняття рецидиву злочинів наведено в ст. 34 КК, відповідно до якої рецидивом визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Це легальне кримінально-правове поняття, яке слід відрізняти від кримінологічного, що вивчається в науці кримінології, та побутового розуміння рецидиву злочинів.

Ознаки рецидиву злочинів: вчинення особою двох чи більше самостійних одиничних злочинів, новий злочин має бути вчинено особою в період, коли вона вважається такою, що має судимість, за раніше вчинений злочин, злочин, за який особа має судимість і злочин, вчинений нею під час цієї судимості, мають бути умисними.

Види рецидиву злочинів:

Залежно від вчинюваних особою злочинів: загальний рецидив, спеціальний рецидив.

За кількістю судимостей: простий (одноразовий) рецидив, коли особа має одну судимість за раніше вчинений умисний злочин, складний (багаторазовий рецидив), коли особа має дві і більше судимості.

За ступенем суспільної небезпечності особи: пенітенціарний рецидив, коли особа яка за раніше вчинений умисний злочин відбуває або відбула покарання у виді позбавлення волі, не пенітенціарний рецидив, де новий умисний злочин вчиняється особою, яка за раніше вчинений злочин відбуває або відбула покарання менш суворе ніж позбавлення волі.

60.Поняття необхідної оборони в кримінальному праві.

Відповідно до ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно-небезпечного посягання шляхом заподіяння тому хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону є природнім і невідчужуваним, а також абсолютним правом людини. Закріплене в ст.36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації положення Конституції України про те, що кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Здійснення необхідної оборони є суб’єктивним правом а не юридичним обов’язком, тому відмова останнього від використання свого права не тягне за собою якоїсь юридичної відповідальності.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності відповідної підстави. Підстава необхідної оборони складається з двох елементів: 1) суспільно-небезпечного посягання та 2) необхідності в його негайному відверненні.

61.Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності

Правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами - це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставлення її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

Затримання злочинця можливе лише за наявності для цього підстави, тобто злочину. Затримання злочинця має ознаки, що характеризують: 1) мету затримання; 2) особу, яка підлягає затриманню; 3) характер дій при затриманні; 4) своєчасність затримання; 5) необхідність заподіяння шкоди і, нарешті, 6) співрозмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його затриманні.

Мета затримання. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК дії потерпілих та інших осіб визнаються правомірними, якщо вони мали своєю метою затримання злочинця і доставлення його органам влади. У зв'язку з цим виокремлюють дві мети таких дій: 1) кінцева - доставлення злочинця відповідним органам влади (у відділ міліції, Прокуратуру, виконком місцевої ради, військовій владі тощо) і 2) найближча - затримати злочинця, тобто позбавити його особистої волі.

Особа, яка підлягає затриманню. КК регулює затримання лише злочинця, а не інших правопорушників, тобто затримання особи, яка вчиняє або вже вчинила злочинне посягання. Характер дій при затриманні. Затримання злочинця полягає в діях потерпілих або інших осіб, пов'язаних із позбавленням злочинця особистої волі, а також заподіянням йому (у разі потреби) шкоди.

Своєчасність затримання. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК затримання може бути вчинене лише в момент або безпосередньо після вчинення злочинного посягання

Необхідність заподіяння шкоди при затриманні. Затримання злочинця, не пов'язане із заподіянням шкоди його життю, здоров'ю або майну, завжди більш бажане

Співрозмірність шкоди, що заподіюється злочинцю під час його затримання. Вимушене (необхідне) заподіяння шкоди не може бути безмежним, тому що злочинець навіть фактом учинення злочину і прагненням ухилитися від затримання не ставить себе поза законом.. Ці межі залежать від відповідності шкоди, що заподіюється, двом взаємопов'язаним обставинам, а саме: 1) небезпеці посягання і 2) обстановці затримання злочинця

Перевищення меж заподіяної злочинцю шкоди під час його затримання є неправомірним і означає, що злочинцю заподіяна неспіврозмірна шкода. Перевищити зазначені межі - означає заподіяти злочинцю надмірної шкоди, тобто порушити умову про її спів-розмірність.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, тягне за собою відповідальність лише в двох випадках, спеціально передбачених у ст. 118 (умисне вбивство при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця) та ст. 124 КК (умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження злочинцю за таких обставин). Заподіяння злочинцю іншої шкоди є некараним