2.3. Техногення небезпека транспортних засобів

В наш час важко знайти людину, не користується послугами будь-якого транспортного засобу. ХХ століття було століттям атому, електроніки, комп’ютерів та автомобілів. Деякі факти з минулого свідчать про те, що «транспортне» населення землі ХХ ст. збільшилось в 10 раз, а людство лише в троє.

В наш час автомобіль вважається найбільш мобільним швидким і зручним засобом пересування. Однак вимоги до безпечної експлуатації автомобільного транспорту стоять дуже гостро, якщо навіть обґрунтувати їх одним з багатьох негативних наслідків суспільства. Щорічно в катастрофах гине біля чверті мільйона людей і майже 50 млн. отримують каліцтво.

Розвиток транспортних систем, підвищення їх ролі у суспільному житті супроводжується не тільки позитивними ефектами, але й негативними наслідками, серед яких найбільш значущим є високий рівень аварійності та забруднення навколишнього середовища. При роботі двигунів на етиловому бензині, використання якого в цивілізованому світі припинено, а у нас скорочується досить повільними темпами, відбувається отруєння навколишнього середовища тисячами тон високотоксичних сполук свинцю.

Особливість свинцю полягає в тому, що потрапивши в організм він з нього не виводиться, а накопичується, тому отруєнні в тій чи іншій мірі неминуче. Тому необхідно розпочати стимулювання виробництва і використання бензинів з покращеними екологічними властивостями на підставі введення відповідних законодавчих актів.

Протягом останніх років в державі проводиться певна робота щодо запобігання аварійності на транспорті. Вдосконалюється організація дорожнього руху транспортних засобів та пішоходів шляхом забезпечення його засобами регулювання.

Однією з причин дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) є незадовільна профілактична робота серед населення та низька адміністративна відповідальність власників підприємств щодо виконання нормативних актів з безпеки дорожнього руху.

Правові та соціальні основи дорожнього руху закріплені в Законі «Про дорожній рух». Закон регулює суспільні відносини у сфері безпеки руху, визначає права, обов’язки і відповідальність суб’єктів-учасників дорожнього руху незалежно від власності і господарювання

Безпека руху як чинник зниження дорожньо-транспортних пригод необхідно розглядати, враховуючи 4 основні напрямки:

• дорога;

• організація руху;

• автомобіль;

• учасники руху.

Будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. До учасників транспортного потоку відносяться водії, пасажири і пішоходи.

Транспортно-дорожня безпека людини як пасажира, так і пішохода може бути забезпечена:

1. високим рівнем професійної підготовки водіїв;

2. вдосконаленням конструктивних характеристик транспортних засобів;

3. безумовним виконанням правил дорожнього руху.

За останні кілька років чисельність автомобілів в Україні щорічно збільшується від 10 до 30 тис. Це свідчить про те , що така ж кількість водіїв пересідає на більш швидкісні автомобілі, що вимагають нових навичок управління.

12 жовтня 2010р. на 116 кілометрі залізничного переїзду, Нікополь-Марганець водій автобуса «Еталон» виїхав на заборонений сигнал світлофора і зіткнувся з локомотивом. Маршрутка їхала з приміського селища Городище в Марганець.

На місці аварії загинуло 38 людей, у тому числі водій автобуса і троє дітей. Пізніше в лікарні померли ще 9 пасажирів.

У державній адміністрації автомобільного транспорту винуватцем трагедії назвали водія. Було з’ясовано, що водій мав підроблену медичну довідку: йому ще у 2004р. було рекомендовано носити окуляри або лінзи. Крім того в автобусі біля водія було тоноване скло, що обмежувало видимість з боку.

Після ДТП під марганцем Державтоінспекція разом із залізницею та місцевою владою провела перевірку 7425 залізничних переїздів. Як з’ясувалося 46,6% з них перебувають у незадовільному стані.