Тема 3.2. Міжнародні розрахунки. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага План

1. Міжнародні розрахунки

2. Платіжний баланс країни та макроекономічна рівновага

3. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу та його

регулювання

4. Стан платіжного балансу України

1. Міжнародні розрахунки

Міжнародні розрахунки – це система здійснення платежів за гро­шовими вимогами та зобов'язаннями між громадянами, організаціями та державними установами, що перебувають в різних країнах. Вони є основ­ною формою валютних відносин. Основна маса міжнародних розрахунків здійснюється у безготівковій формі банківськими установами шляхом від­криття кореспондентських рахунків в іноземних банках. Вони регулюють­ся міжнародними правилами, валютним законодавством, банківською практикою. Для страхування валютних ризиків, що виникають при між­народних розрахунках застосовуються різного роду захисні обумовлення. Особливості документального підтвердження майбутніх платежів зумовлюють значну кількість форм розрахунків. В узагальненому виді міжнародні розрахунки відбиваються у платіжних балансах країн світу.

Міжнародні розрахунки здійснюються у формі комер­ційних і некомерційних, безготівкових і готівкових платежів, безпо­середнього повного розрахунку до або в момент передачі товару чи товаророзпорядчих документів покупцеві або розрахунки з розстро­ченням платежу.

Міжнародні розрахункові відносини – сукупність зв’язків між суб’єктами МЕВ з приводу виконання платіжних зобов’язань, що виникли внаслідок міжнародної комерційної, політичної, науково-технічної діяльності та реалізуються в міжнародній платіжній системі.

Основні складові міжнародної платіжної системи:

• система кореспондентських рахунків в іноземних банках ("лоро", "ностро");

• зарубіжні філії банків;

• SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications);

• інструменти розрахунків;

• форми розрахунків.

Характер міжнародних розрахунків визначають:

• Умови зовнішньоторговельних контрактів.

• Міжнародні правила та звичаї міжнародних платежів.

• Банківська практика міжнародних розрахунків.

• Національне валютне законодавство.

Форми розрахунку

Недокументарні	Документарні
Розрахунок векселем Розрахунок чеком Розрахунок картками Банківський переказ	Авансовий платіж Інкасо Акредитив Відкритий рахунок

Форми міжнародних розрахунків:

Виходячи з міжнародної торгової і банківської практики, виділяють 4 основні форми розрахунків: авансовий платіж, інкасо, акредитив і відкритий рахунок. Включення в цю класифікацію розрахунків з допомогою чеків, банківських переказів і векселів вважається недоцільним. Дані платіжні інструменти швидше являються способами платежу, за допомогою яких проходить реалізація основних розрахункових форм.

Кожна форма міжнародних розрахунків в тій чи іншій мірі пов'язана з ризиком для експортера та імпортера. Це залежить від багатьох факторів – від виду товару, ступеня взаємної довіри партнерів, їх платоспроможності, надійності банків, залучених до даної угоди і т. д. Тому кожен учасник угоди прагне відстояти ту форму розрахунків, яка являється для нього більш вигідною і в меншій мірі пов'язана з ризиком.

Авансовий платіж. Аванс – це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань по контракту. Аванс відіграє в даному випадку двояку роль. З одного боку, імпортер з допомогою авансу кредитує експортера, а з другого – забезпечує виконання своїх зобов'язань по контракту. Аванс може бути наданий в грошовій і товарній формах. Останній передбачає передачу імпортером експортеру сировинних матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого обладнання.

100% аванс (авансові платежі, передоплата) – дуже рідкісне явище у нормальних міжнародних відносинах.

Акредитивні розрахунки – це доручення банку(клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві.

Акредитив – це платіжний документ за яким банк дає розпорядження іншому банку за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар або виплатити пред’явнику акредитива визначену суму грошей.

Акредитив є вигідним для експортера, бо забезпечує надійність платежу і швидке його отримання, захищаючи експортера від валютних і політичних ризиків.

Інкасо – це банківська операція, коли банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Для експортера все-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції до певної міри гарантують до того моменту, як імпортер отримає товар.

Розрахунки при відкритому рахунку – це форма розрахунків, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, котрий направляє на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок експортера гроші. Відкритий рахунок використовують при розрахунках між: фірмами пов’язаними традиційними торговими відносинами; транснаціональними корпораціями та їхніми закордонними філіями при експортному постачанні.

Розрахунки з використанням векселів і чеків – застосовують розрахунки чеками і переказними векселями.

Баланси міжнародних розрахунків – це співвідношення грошових зобов’язань, надходжень і платежів між країнами за певний проміжок часу.