Форми міжнародного кредиту

Критерії	Види
За суб’єктами кредитування	Приватні Державні Міжнародних організацій Змішані
За цільовим призначенням	1) звя’зані кредити (на конкретні цілі за умовами договору), зокрема: комерційні (на експорт або імпорт товарів); інвестиційні (будівництво, погашення заборгованості, придбання цінних паперів та ін.); змішані; 2) фінансові кредити (без вузького призначення)
За видами	фірмові; банківські; кредити небанківських фінансових установ.
За формами	товарні; грошові (валютні)
За терміном надання	короткотермінові, до 1 року; середньотермінові, від 1 до 5 років; довготермінові, понад 5 років.
За забезпеченістю	забезпечені (застава, гарантії); бланкові (не забезпечені).
За валютою позики	у валюті позичальника; у валюті кредитора; у валюті третій країни; у валюті міжнародних організацій

Сучасні тенденції міжнародних кредитних відносин

• Концентрація ринку міжнародного кредиту

• Інтенсивний розвиток єврокредиту

• Розвиток ринку синдикованих єврокредитів

• Розвиток процесів сек’юритизації

• Розвиток фінансових інновацій у сфері кредитування

• Формування кризових станів у сфері міжнародного кредиту

Сек ’юритизації – формування боргу внаслідок мобілізації коштів шляхом випуску боргових цінних паперів.

2. Світовий кредитний ринок: сутність, структура і головні інструменти

Світовий ринок позичкових капіталів – це грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал з боку різних країн.

Географічна структура :

відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри (Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Франкфурт–на-Майні, Бахрейн, Панама, Сінгапур, Гонконг, Кайманові острови та ін.).

Інституціональна структура :

• вкладники, тобто суб’єкти ринку, кошти яких акумулюються (населення, приватні фірми, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, тощо);

• позичальники, тобто споживачі капіталу (ТНК, державні установи, приватні фірми, міжнародні та регіональні організації);

• посередники (транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, центральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні та національні фінансово-кредитні установи).

Функціональна структура:

• грошовий ринок (сукупність попиту і пропозиції на короткостроковий позичковий капітал);

• ринок капіталів (здійснення довгострокових інвестицій домогосподарств, фірм і урядів), зокрема:

• ринок реальних активів (грошових і уречевлених);

• ринок цінних паперів.

Цінні папери:

• первинні – акції, облігації, векселі та інші боргові розписки; інструменти грошового ринку казначейські векселя, депозитні сертифікати, банківські акцепти та ін.;

• вторинні – фінансові деривативи.