1.5.Ринок видавничої продукції і держава

Практика господарювання засвідчила як позитивний, так і негативний взаємний вплив на поведінку суб'єктів видавничого підприємництва та органів державного управління на процеси з вироблення стратегії розвитку галузі.

Ідеальна взаємодія держави і суб'єкта господарювання базується на постійному пошуку компромісу між соціально-економічними інтересами, на принципі субсидіарності - оптимізації та обмеженні функцій сторін. Визначення характеру і міри регулювання відносин в економіці на теоретичному і практичному рівнях є складним, неоднозначним і дискусійним, а на практиці свідчить про відсутність розумного компромісу.

Реально державне регулювання ринку видавничої продукції охоплює систему заходів правового, виконавчого і контролюючого характеру з метою забезпечення стабільного розвитку видавничої справи та пристосування її господарської системи до динамічних умов середовища. Себто регулювання ринку видавничої продукції здійснюється так, як описав англійський економіст Д. Харвей; більшість дій будь-якої держави у підприємництві зводиться до заборони і контролю, тобто обмеження, а не допомоги і підтримки.

У процесі функціонування і розвитку ринок видавничої продукції та видавництва і видавничі організації знаходяться під безпосереднім впливом:

- правового поля, яке характеризується складністю, динамізмом, непевністю;

- політичного середовища і клімату;

- трудового законодавства;

- дотацій і кредитів;

- податкових пільг;

- стимулювання попиту;

- інвестиційного клімату;

- контролю імпорту;

- стимулювання експорту;

- стійких місцевих норм і стандартів;

- митних тарифів; інформаційної бази тощо.

Оскільки видавництва виступають в економіці одночасно і як окремі господарські одиниці, і як складові елементи галузі та народного господарства, що мають певну форму власності та організаційну структуру, вони відчувають з боку держави різносторонній вплив.

При формуванні сучасних стратегій розвитку видавництва як господарського елемента галузі враховуються чисельні та різноаспектні засоби державного впливу:

- державні програми підтримки і розвитку видавничої галузі;

- державні програми стимулювання інвестування;

- норми амортизаційних відрахувань;

- різноманітні преференції, у тому числі податкові;

- прямі субсидії - регулювання виробництва необхідної продукції;

- видача ліцензій;

- державні гарантії у вигляді квот і лімітів;

- нагляд за якістю продукції;

- програми екологічної безпеки;

- державні закупівлі продукції;

- часткове фінансування науково-дослідних установ;

- політика уряду, спрямована на формування і зміцнення галузевих кластерів.

Однак не враховується рекомендація М. Портера про те, що успіх за тими галузями, куди багато вкладають і де прикладають багато зусиль.

Розвиток українського ринку видавничої продукції характеризується спадами і піднесеннями, залежить від стабільності економічної кон'юнктури - сукупності умов, в яких функціонує видавнича галузь та її ринок.

1.6. Періодизація ринку видавничої продукції

Для вивчення особливостей функціонування ринку видавничої продукції України в його розвитку фахівці виділяють декілька періодів, які характеризуються певними особливостями.

Перший період (1991-1994) характеризується зародженням ринку, накопиченням досвіду, створенням власної структури, трансформуванням взаємовідносин між виробником видавничої продукції та її споживачем, приватизаційними процесами, зародженням конкуренції. В цей період введено Указ Президента України від 5 березня 1992 р. про ліквідацію державного об'єднання "Укркнига" й обласних книготорговельних установ, що призвело до занепаду розгалуженої системи книгорозповсюджсння.

Другий період (1995-1996) пов'язаний зі спадом розвитку ринку видавничої продукції, зменшенням продажу, лібералізацією імпорту, ввезенням в Україну видавничої та друкованої продукції з інших країн, а особливо з Росії та Білорусі. Офіційний товарообіг друкованих видань становив у 1995 р. 141 млн. грн.

У 1996 році в Україні введено податок на додану вартість, який був найвищим у Європі. А в Росії в той час прийняли Закон "Про державну підтримку книговидання і преси в Російській Федерації", створили максимально пільгові умови для видання книг.

Період (1997-1999) виділяється поглибленням кризи розвитку, нестабільності, незважаючи на дії з боку органів державного управління з підтримки галузі, активізацією правового регулювання видавничої галузі.

Наступний період (2000-2004) характеризується зміцненням позицій, стабілізацією ринку. Спостерігається поступове зростання обсягів видавничої продукції, розширюється її асортимент, підвищується конкурентоспроможність. Незважаючи на тенденції оздоровлення ринку видавничої продукції, він значно відстає від аналогічних ринків європейських країн, про що свідчать видавці - учасники Міжнародних книжкових виставок і форумів.

Вивчення стану і тенденцій вітчизняного ринку видавничої продукції показало, що в ньому відображаються загальні закономірності розвитку економіки з характерною для неї циклічністю. Однак періоди спаду і піднесення не збігаються в часі з загальною динамікою національної економіки.

Більшість науковців і фахівців галузі природу виникнення і протікання циклів функціонування ринку видавничої продукції пояснюють розривом господарських зв'язків, погіршенням добробуту населення, свідомим руйнуванням галузі та іншими чинниками. Ці причини слід розглядати як наслідок неефективності або й відсутності регулювання видавничої справи. Криза видавничої справи в Україні поглибилася ще й тому, що перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого, серйозні структурні зміни в галузі збіглися в часі з глибокою кризою в суспільстві. Революційні технологічні зміни в галузі пов'язані з переходом на інформаційні технології, цифровий друк, нові матеріали вимагали значних інвестиційних ресурсів, а економічна криза в країні унеможливила їх надходження. Така ситуація спричинила різкий спад обсягів випуску видавничої продукції вітчизняними виробниками, а оскільки попит на друковану інформацію існує постійно, то прогалину на ринку заповнювали імпортною продукцією.

Прийняті у 2004 році законодавчі акти щодо розвитку вітчизняної видавничої галузі вселяють оптимізм в її швидкий поступ. Сподівання підтверджуються результатами роботи видавництв в останні роки, які свідчать про те, що видавнича індустрія України знаходиться в стадії змін і з кожним роком ринок видавничої продукції наближається до європейського. Український ринок характеризується чітким поділом на сегменти залежно від виду продукції. Більшість видавців сформували для себе і покупця основний профіль видів продукції та уявляють розвиток у майбутньому. Вузька спеціалізація щодо випуску такого виду видавничої продукції дозволяє видавцям мати деяку картину про потреби споживачів та можливості їх забезпечення. Видавництва прагнуть сконцентрувати свої фінансові та виробничі можливості для випуску конкурентоспроможної продукції.

Відмінності між сегментами видавничої продукції зумовлюють потребу в застосуванні різних бізнес-моделей і виробничих процесів. Постійні зміни потреб спричиняють відповідні зміни в сегментах ринку та адаптацію видавництв до їх забезпечення. Ринкова сегментація - це дуже динамічна і швидко реагуюча на зміни система, в якій переміщення видавництв з одного сегмента в інший є неминучим. Оскільки видавництво може одночасно знаходитися в декількох сегментах ринку, на практиці нема ідеальної бізнес-моделі його поведінки в організації підприємницької діяльності.

Будь-які зміни несуть з собою нові можливості. Тому реакцією видавництв на зміни повинно бути не очікування, а підвищена активність у пошуках ефективної стратегії розвитку та адаптація до умов зовнішнього середовища.