Тема 1. Видавниче підприємство в економічній системі сучасного ринку

1.1.Формування та структуризація ринків

1.2. Взаємозв’язок внутрішнього та зовнішнього ринків

1.3. Ринок видавничої продукції як цілісна система

1.4. Структура ринку видавничої продукції

1.5.Ринок видавничої продукції і держава

1.6. Періодизація ринку видавничої продукції

1.1. Формування та структуризація ринків

Пізнання економічних законів, які є в основі механізму господа­рювання, визначає загальний напрям розвитку суспільства, що дає змогу послідовно створювати й нарощувати економічний потенціал, нагромаджувати національне багатство, підвищувати рівень життя населення.

У народному господарстві України впродовж останніх десятиліть відбуваються глибокі соціально-економічні зміни, суть яких полягає в переході до ринкової економіки.

Ідеологія ринкової економіки формувалася на основі та з урахуванням економічних законів протягом століть. Під впливом праць всесвітньовідомих економістів А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, Дж.Кейнса, П.Самуельсона та ін. було сформовано теоретичні засади ринкової економіки.

Світова економічна наука сформулювала низку ознак, які визначають режим вільного ринку. Це, насамперед, необмежена кількість учасників конкуренції, вільний доступ на ринок та вихід з нього. Кожна особа в умовах ринкового господарювання має право займатися будь-яким видом підприємництва, організовувати його на свій розсуд і припиняти діяльність за власним бажанням. Власник грошових доходів має свободу при виборі та придбанні товарів і послуг, які йому потрібні.

Для ринкового господарювання характерною є мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Кожен учасник конкуренції може оперативно вкладати й переміщувати свій капітал з однієї галузі виробництва в іншу, з однієї сфери народного господарства в іншу залежно від власних економічних інтересів.

У ринковій економіці кожен учасник конкуренції володіє певним обсягом ринкової інформації (відомості про попит і пропозицію, ціни, норму прибутку та ін.), без якої важко прийняти правильне управлінське рішення.

Перехід до ринкового механізму господарювання зумовив появу в економічному лексиконі нових економічних термінів і понять, які нерідко не мають однозначного визначення. Зокрема, в сучасній науковій літературі з економіки подаються такі тлумачення поняття "ринок":

1. місце купівлі-продажу товарів і послуг, складання торговельних угод;

2. економічна категорія товарного виробництва, яка є сферою обміну з певною системою ринкових відносин між продавцями і покупцями;

3. економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, в ре­зультаті яких формується попит, пропозиція, ціна. Пропонується й таке визначення: "ринок - це економічний механізм, за допомогою якого відбувається узгодження й реалізація економічних інтересів між виробниками і споживачами у процесі обміну через механізм цін". Таким чином, поняття "ринок" є багатогранним, кожне з них має свою специфіку в залежності від мети дослідження та різний ступінь деталізації.

Отже, ринок - це система соціально-економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання і грунтуються па певних принципах, основними з яких є економічна доцільність і свобода діяльності.

Ринкові відносини, як відносини виробничі, виникають на основі розвинутого товарного виробництва, суспільного поділу праці, економічної відособленості виробників. Це і є об'єктивні умови існування ринку.

Функціональна визначеність ринку полягає в забезпеченні ним процесів саморегулювання економічної системи. Він виконує регулюючу функцію у процесі безперервного відтворення та надійного зв'язку між виробництвом і споживанням, в об'єднанні економіки в єдине ціле, в розподілі ресурсів між різними сферами виробництва. В цьому значенні ринок виступає функціональною формою економічних зв'язків між суб'єктами економічної системи.

На ринку виявляються попит і пропозиція, відповідність виробництва споживанню, економічні інтереси суб'єктів; індивідуальні витрати праці на виробництво товарів порівнюються зі суспільним еталоном, стає очевидною міра корисності товарів і послуг відповідно до дії закону вартості.

Реально виконувати свої функції ринок може за умов незалежності суб'єктів господарювання, наявності певних прав і свобод товаровиробників у поєднанні з їх економічною відповідальністю; права власності на засоби виробництва, створений продукт і доход; права самостійно визначати ринки збуту продукції та ціни на виготовлені товари й послуги; свободи вибору виду господарської діяльності, джерел фінансування і ресурсів; розвиненої ринкової інфраструктури; стійкої фінансової та грошової систем; наявності відповідного економічного середовища і клімату, які б сприяли господарюванню в ринкових умовах. Ідеться про достовірну інформацію щодо ринку, його суб'єктів та правових гарантій вільного підприємництва.

Основна властивість економіки ринкового типу полягає в проникненні ринкових відносин в усі господарські сфери, галузі й регіони країни. Глибина проникнення ринкових відносин, широта охоплення ними соціально-економічних явищ і процесів у різних галузях і секторах економіки різна. Практично всі вони перебувають під впливом ринкових змін. Таким чином, уся економіка виступає як сукупність ринків.

Вивчення структури ринку дає комплексне уявлення про ринкову економіку як єдність взаємопов'язаних і взаємодіючих ринків.

При найвищому ступені структуризації в складі єдиного ринку ви­діляються ринки: предметів споживання і послуг; засобів виробництва і виробничих видів діяльності; капіталів; цінних паперів; праці; інформації, інтелектуального продукту, інновацій.