5. Способи збирання доказів у господарському процесі

До числа самостійних способів забезпечення процесу доказовим матеріалом належать подання доказів зацікавленими особами і витребування доказів судом. Надання зацікавленим особам права подавати докази випливає з того, що обов’язок доказування фактів, які складають предмет доказування, лежить на учаснику процесу, який на такі обставини посилається.

Подання доказів – це спосіб реалізації учасниками процесу свого права на участь у доказуванні. До числа цих учасників відносяться прокурор, сторони, треті особи з самостійними вимогами і без таких. При цьому суд повинен залучити до справи доказ, якщо обставини, яких цей доказ стосується, можуть мати значення для справи.

ГПК України передбачає заходи, що забезпечують виконання сторонами, іншими особами обов’язку подання доказів. Зокрема, право господарського суду стягнути штраф за ненадання без поважних причин витребуваних доказів (ст. 83 ГПК України) або залишити позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не надав матеріали, витребувані судом для вирішення справи (ст. 81 ГПК України).

Наслідки винесення рішення за матеріалами, що є у справі, не дозволяють розглядати цю міру як санкцію за неподання доказів. Згідно з чинним законодавством рішення суду може бути оскаржене особами, що володіють таким правом. Рішення, винесене за відсутності необхідних доказів, підлягає скасуванню, а справа – поверненню на новий розгляд, оскільки інше суперечило б принципу об’єктивної істини судового процесу.

Згідно з ч. 2 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні про витребування доказів необхідно вказати: 1) індивідуальні риси доказу, місце знаходження і підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться на даному підприємстві, організації або в особи; 2) які обставини, що мають значення для справи, можуть бути встановлені цим доказом.

Існують два способи витребування письмових доказів: 1) витребування доказів безпосередньо судом, що розглядає справу; 2) витребування доказів шляхом видачі особі, що бере участь у справі, запиту суду на право отримання письмового доказу та подання його до суду. Вибір способу витребування письмових доказів визначається умовами і місцем їх знаходження у конкретній господарській справі.

Докази повинні бути подані у встановлений судом термін. Підставою виникнення цього обов’язку є ухвала або запит суду. Організації або громадяни, що не мають можливості подати необхідний письмовий доказ або подати його у встановлений судом термін, зобов’язані сповістити про це суд із вказівкою підстав.

Порядок витребування речових доказів є аналогічним витребуванню письмових доказів. Особа, яка порушує клопотання перед судом про витребування будь-якої речі як доказу від осіб, що беруть або не беруть участь у справі, повинна описати цю річ і вказати причини, що перешкоджають самостійному її отриманню, а також підстави, з яких вона вважає, що річ знаходиться у даної особи або організації.

Якщо сторона утримує в себе і не подає на вимогу суду речові докази, суд має право встановити, що відомості про обставини, які мають значення для справи і містяться у ньому, стороною визнані. При цьому господарський суд може витребувати речові докази, які належать до справи та які за властивостями і розміром можуть бути доставлені у суд. Речові докази оглядаються судом і пред’являються особам, що беруть участь у справі, а в необхідних випадках – експертам.