6. «Декамерон» Боккаччо. Особливості композиції. Проблематика. Тематика.

«Декамерон» Джованні Бокаччо – це збірка оповідань, якою закладено основи жанру художньої реалістичної новели в Європі. Створений у середині 14 ст. Цей твір називають “Людською комедією”(за анал. до “Божественної комедії). Головним джерелом “Декамерону” була італійська збірка “Новеліно”, а також фабліо, романи, анекдоти, хроніки. «Декамерон» становить цілісний твір, сюжетно і композиційно завершений. Упродовж 10 днів молоді люди розповідають новели – кожен щодня по одній(звідси й назва – десятиденник). Новели й становлять його зміст. У збірку входить 100 новел, з’єднаних вступним оповіданням-обрамуванням. Також твір має і внутрішнє обрамування. Упродовж 10 днів 10 молодих людей розповідають 100 новел, які і становлять зміст «Декамерону». До провідних тем належать антиклерикальна, любовна, про хитромудрі витівки, стосунки між чоловіками та жінками, про подорожі. Проблематика теж доволі різноманітна – це шлюб з розрахунку, вибір професії не за призванням, займання не свого місця у житті, торгівля «святими речами», лицемірство, шахрайство, перелюби ченці і таке інше.

7. Гуманістичний пафос «Декамерону». Новели про кохання

«Воюючи» із Середньовіччям, Бокаччо звертається до античних образів та мотивів, які письменник переосмислив та до яких звертався як до своєрідного виправдання своїх гуманістичних теорій. Проблематика творчості Боккаччо дуже різноманітна (навіть у «Декамероні» коло висвітлених проблем доволі широке), але у будь-яку нову чи традиційну тему письменник вносить гуманістичний пафос Ренесансу та власні роздуми.

 Новели «Декамерону» часто дуже подібні до притч, тож мають повчальне значення поза контекстом епохи та культури, яка породила певні сюжети.

Гуманістична цілісність бачення світу естетично втілена у другому ступені «рами».

Близькість один до одного оповідачів «Декамерона» - це однодумність і одностайність людей Відродження в їх по-гуманістично нове ставлення до того феодально-станового світу, в якому живуть герої розповідають в «Декамероні».

Новели про кохання

Кохання у творах Боккаччо зображене з використанням різних образів та різних сюжетних колізій: це не лише ідилічні картини щастя розділеного почуття, але часто й нечесність, вчинки, гідні засудження. Але одне виправдовує Боккаччо у своїх творах — прагнення до щастя у коханні і право людини на звичайне людське щастя.

У «Декамероні» два дні з десяти присвячені історіями любові, у четвертий день розповідаються новели про нещасну любов, п'ятого - історії з щасливим кінцем. Почуття героїв, перепетії сюжету відбуваються на тлі історично реальних пейзажів (міста, Італії сусідні країни, вулички і кораблі піратів), згадуються історичні особистості і так далі.

8. Роман Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель». Загальна характеристика. Проблематика. Поетика.

Світову літературну славу Рабле здобув своїм романом «Гаргантюа і Панта-

грюель», над яким працював з 1532 р. до кінця життя.

Це найвидатніший твір французького Відродження. Форма твору — казка-сатира — запозичена письменником із народної літератури. Особливої популярності набула легенда про велетня Гаргантюа.

Розповідаючи про народження, виховання та оточення велетнів Гаргантюа і Пантагрюеля, описуючи смішні історії, незвичайні фантастичні пригоди та подвиги своїх героїв, Рабле створює широку картину реального життя, нещадно висміює феодальний світ, середньовічний світогляд і протиставляє їм продуману систему гуманістичного сприйняття світу.

Глибокою є проблематика першої книги (за часом написання другої). В основних її епізодах автор піддає критиці схоластику, схоластичне виховання й освіту. Особливого значення набуває розповідь про виховання й навчання розумного й обдарованого від природи Гаргантюа схоластом, ученим богословом Тубалом Олоферном.

Значна увага приділяється викриттю феодальних воєн. Письменник рішуче заперечує ще існуючий у Франції першої половини XV! ст. середньовічний погляд, ніби найпростішим і нормальним засобом створення держави є завоювання. Втіленням завойовницької, грабіжницької моралі середньовічного феодала є король Пікрохоль.

Друга книга роману за сюжетом і проблематикою багато в чому подібна до першої. В ній розповідається про виховання і життя Пантагрюеля, сина Гаргантюа. У Пантагрюеля життя відразу склалося розумно, йому не довелося вчитися в схоластів.

Перші дві книги, створені в період піднесення французького Ренесансу, пройняті оптимістичним настроєм. Критикуючи й відкидаючи середньовічну ідеологію й феодальну дійсність, Рабле протиставляє їм гуманістичні ідеали, щиро вірячи в можливість їхнього здійснення. В цих книгах зло розгромлене і назавжди відкинуте, утверджені світлі й добрі сили.