3) В залежності від виду оборотних активів:

• Запаси сировини, матеріалів, н/ф — цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних їхпотоків.

• Запаси готової продукції — цей вид активів характеризує обсяг вихідних їх потоків. Сюди ж можуть відноситись і запаси незавершеного виробництва. ^ Ці види оборотних активів утворюють матеріальні обігові активи.

• Дебіторська заборгованість — представляє собою суму заборгованості підприємству з боку юридичних та фізичних осіб за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

• Грошові активи — до них відносяться не тільки залишки грошових коштів в національній та іноземній валютах, але й їх еквіваленти (поточні фінансові інвестиції на термін не > 3 місяців), які розглядаються як форма тимчасового зберігання вільних грошових коштів. ^ Інші види оборотних активів.

4) В залежності від періоду функціонування оборотних активів:

• Постійна частина оборотних активів — це незмінна частина їх розміру, що не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності підприємства і не пов'язана з формуванням запасів сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. Тобто, це мінімальний запас оборотних активів, який необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.

• Змінна частина оборотних активів — це запас оборотних активів, який може змінюватись в залежності від сезонного зростання обсягів виробництва та реалізації, необхідніс формування запасів сезонного зберігання, дострокова завозу та цільового призна4ення. У складі цієї часті виділяють середню та максимальну частину обороті активів. [17,301-305].

7.2. Особливості обліку та оцінки матеріальних обороти активів (запасів)

В процесі визначення обсягів фінансування та кредитування оборотних коштів вирішальну роль відіграє їх вартісна оцінка. Вона слугує базою для визначення витрат, формування фінансових результатів та включення в ціну продукції, товарів та послуг;

Визначне місце в сукупній вартісній оцінці оборотних активів займає оцінка запасів товарно-матеріальних цінностей (матеріали обігових активів). Порядок обліку та оцінки запасів визначається МСБО 2 "Запаси" та національними П(С)БО 9.

Матеріальні ресурси оцінюються за фактичною собівартістю Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" собівартість запасів — це витрати на:

• їх придбання і визначаються так:

Впридб. = Цпридб. + ВВм +Пі +Втр - Тзн

де:

Цпридб. - ціна придбання;

ВВм - ввізне мито;

Пі - інші податки, що не компенсуються податкова органами підприємству;

Втр - витрати на транспортування, навантаження розвантаження;

Тз - торговельні знижки, уцінка та собівартість повернеї товарів.

• переробку — ці витрати включають прямі матеріал витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати також постійні та змінні виробничі накладні витрати;

• інші витрати — це частина невиробничих наклади витрат (наприклад, витрати відділу постачання, пов'язані з придбанням запасу, витрати на проектування продукції для конкретних клієнтів).

Згідно з МСБО 2 "Запаси" до собівартості запасів не включаються:

1) наднормативні: відходи матеріалів, витрати на оплату праці, інші виробничі витрати;

2) витрати на зберігання, крім зумовлених виробничими процесом;

3) адміністративні накладні витрати, що не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення у теперішній стан;

4) витрати, пов'язані з продажем.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів підвладна значним коливанням, які викликаються зміною цін, вартістю послуг, витратами на транспортування і т.д. Тому для оцінки вартості запасів на конкретну дату використовуються такі методи:

1. Ідентифікація індивідуальної собівартості запасів. Цей підхід використовується для запасів, які не є взаємозамінними та товарів, призначених для конкретних проектів. Згідно з цим підходом конкретні витрати ототожнюються з одиницями запасів.

2. Метод ФІФО ("перше надходження - перший видаток"), Цей метод ще називається оцінка за фактичними цінами закупівлі Такий підхід припускає, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, тобто, списання матеріальних ресурсів відбувається в порядку їх надходження на підприємство. При цьому в собівартості реалізованої продукції відбиваються витрати перших закупок. Таким чином, одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

3. Метод середньозваженої собівартості. Сутність полягає в тому, що собівартість кожної одиниці визначається за середньозваженою собівартістю подібних одиниць на початок періоду та собівартістю подібних одиниць , що були придбані або вироблені протягом періоду.

4. Метод ЛІФО ("останнє надходження - перший видаток"). Цей метод називається ще оцінка за поточними цінами. Припускає, що одиниці запасів, що були придбані останніми, продаються чи використовуються першими і оцінюються за фактичною собівартістю останніх закупок ресурсів. А залишки Спасів на кінець періоду визначаються за фактичною собівартістю перших закупок. Застосування цього методу більш вигідне дл підприємств, оскільки дозволяє:

• занижувати прибуток, а отже сплачувати менші податки прибутку;

• зменшувати суму ПДВ на залишки матеріальних ресурсів, таким чином економити оборотні кошти.

Але слід відзначити, що результати застосування різних формул оцінки запасів залежать від системи обліку запасів, яка прийнята на підприємстві, а саме:

1)Система періодичного обліку запасів — в разі її використання кількість, собівартість реалізованих чи використаних запасів визначається наступним чином:

Рз = Зп + Н - Зк

Де:

Рз - реалізація запасів за певний період;

Зп -залишки запасів на початок періоду;

Н - надходження запасів за період;

Зк - залишки запасів на кінець періоду.

2) Система постійного обліку запасів передбачає постійний ( кожний момент часу) облік кількості відвантажених чи використанії одиниць запасів, кількості одиниць запасів, що надійшли. Тому кількість одиниць у залишку та їхня собівартість на кінець періоду є розрахунковою величиною.

Від обраної системи обліку запасів залежать можливосі застосування того чи іншого методу визначення собівартості товарії що реалізуються.