1.2.Принципи організації фінансів

Фінанси підприємств представляють основу мікроекономіки. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємства розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з стратегією підприємства, а також чинним законодавством.

Основними принципами організації фінансів підприємств є наступні:

1. Принцип комерційного (господарського) розрахунку. Він передбачає застосування та реалізацію господарського механізму саморозвитку підприємства. Ним передбачається, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами — податками, регламентацією норм амортизаційних відрахувань, валютної політики. Збитки від застосування адміністративних методів повинні відшкодовуватись державою.

2. Принцип саморегулювання. Реалізація цього принципу передбачає, що суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність. Це означає можливість самостійно вирішувати питання щодо:

• виду та обсягів виробництва продукції;

• обсягів та напрямків використання фінансових ресурсів;

• обсягів формування та напрямів розподілу прибутку підприємства;

• економічної відповідальності підприємств за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед контрагентами, банками, бюджетом.

3. Принцип самоокупності передбачає здійснення підприємством діяльності в таких обсягах та такої структури, які дозволяють йому повністю покривати за рахунок виручки від реалізації витрати на здійснення виробничо-господарської діяльності.

4. Принцип самофінансування передбачає, що підприємство повинно організовувати свою роботу щодо формування та використання фінансових ресурсів таким чином, щоб забезпечити не тільки повне покриття витрат на здійснення виробничо-господарської діяльності, але й отримання певного прибутку.

1.3. Фінансові відносини підприємства та їх види

Фінансову діяльність підприємства та фінанси підприємства доцільно розглядати у контексті взаємодії з оточуючим середовищем. Така взаємодія опосередковується через фінансові відносини, які можуть носити як внутрішній, так і зовнішній характер.

В якості внутрішніх фінансових відносин виступають відносини:

• між головними та дочірніми підприємствами;

• між різними структурними підприємствами;

• між підприємством та його засновниками;

• між підприємством та найманими робітниками.

В якості зовнішніх відносин можуть розглядатися відносини підприємства:

• з бюджетом та позабюджетними фондами з приводу сплати податків та

зборів;

• з учасниками інфраструктури фінансового ринку (банками, фондами та

валютними біржами, страховими компаніями, інвестиційними фондами);

• з контрагентами з операційної діяльності (постачальники матеріальних

ресурсів, покупці готової продукції, що виготовляється підприємством);

• з учасниками інфраструктури товарного ринку (з товарними біржами,

рекламними компаніями, торговими посередниками та збутовими фірмами);

• з учасниками виробничої інфраструктури (транспортними підприємствами,

підприємствами зв'язку, комунальними службами і т.д.). [17, 19].

Слід зазначити, що кожна сфера фінансових відносин характеризується певними видами фінансових інструментів, що використовуються в них:

Фінансові інструменти, які використовуються в різних сферах фінансових відносин

Внутрішні фінансові відносини
Сфера фінансових відносин	Фінансові інструменти
Підприємство – власники (засновники)	акції, паї, внески в статутний фонд, дивіденди, курс акцій;
Підприємство - робітники	заробітна плата, премії, система участі в прибутках, бонусні виплати;
Підриємство – дочірні підприємства, структурні підрозділи	порядок формування та розподілу прибутку, порядок формування цільових фондів і їх перерозподіл та використання між цими структурними одиницями;
Зовнішні фінансові відносини
Сфера фінансових відносин	фінансові інструменти;
Підприємство - держава	податки, обов’язкові платежі, субсидії, дотації, види,ставки податків, податкові пільги;
Підприємство – фінансовий ринок (банки, фонди, валютні біржі, страхові компанії)	позики, позиковий відсоток, форми забезпечення кредиту, облігації, лізингове обладнання, страхові премії, страхова сума;
Підприємство - контрагенти	господарський договір та його уиови (ціна, знижки, економічні санкції, форми розрахунків, система розрахунків та її забезпечення);
Підприємство – виробнича інфраструктура	угоди з відповідальними підприємствами та їх умови.

Таким чином кон'юнктура фінансового ринку:

• формує рівень цін (ставки відсотків, якщо кредитний ринок), котировок (якщо ринок цінних паперів) по окремих фінансових інструментах;

• визначає доступність кредитних ресурсів;

• визначає середню норму доходності на капітал;

• впливає на ступінь ліквідності окремих фінансових інструментів.

Отже, роль цієї складової фінансового механізму підприємства значно зростає.

Фінансовий механізм регулювання формується безпосередньо на підприємстві і регламентує ті чи інші рішення з питань його фінансової діяльності.

Характер такого внутрішнього механізму регулювання визначається багатьма факторами, основними з яких є:

1. Організаційно-правова форма функціонування підприємства (вона обумовлює чіткий зміст статуту, який висуває певні вимоги окремих аспектів фінансової діяльності підприємства: порядок формування статутного фонду, порядок розподілу прибутку).

2. Характер розробленої на підприємстві фінансової стратегії та цілі фінансової політики по окремих напрямках фінансової діяльності підприємства.

Фінансовий ринок — це ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають різні види фінансових інструментів та фінансових послуг.

Поняття "фінансовий ринок" є більш узагальненою категорією. В реальній практиці воно характеризує певну систему окремих видів фінансових ринків. Наприклад:

1. В залежності від видів фінансових активів, які обертаються

• Кредитний ринок

• Ринок цінних паперів

• Валютний ринок

• Страховий ринок

2. В залежності від періоду обігу фінансових активів (інструментів):

• Ринок грошей — він характеризує ринок, на якому купуються та продаються

фінансові інструменти та послуги з терміном обігу до одного року;

• Ринок капіталу — він характеризує ринок, на якому продаються та купуються

фінансові інструменти та послуги терміном більше одного року.

Але такий розділ має досить умовний характер, оскільки на теперішній час використовуються достатньо широкий спектр методів для трансформації короткострокових фінансових інструментів в довгострокові і навпаки.

Всі вищезазначені види ринків тісно взаємопов'язані між собою. Крім того, усі види ринків є одночасно складовими і ринку грошей і ринку капіталу. [17, 189-192].