6. Специфіка особистих немайнових прав та обов’язків подружжя.

Укладений у встановленому порядку шлюб породжує різноманітні за своїм змістом права та обов'язки подружжя. Права і обов'язки подружжя виникають з дня державної реєстрації укладення шлюбу в органах загсу. Відносини, які виникають між подружжям, поділяються на особисті немайнові і майнові.

Особисті немайнові права у цивільно-правовому сенсі представляють собою врегульовані нормами права зв'язку між певними суб'єктами з приводу особистих немайнових благ.

Особисті немайнові права тісно пов'язані з самою особистістю, становлять невід'ємну частину правового статусу кожної людини. Особисті права, або безоб'ектной права, випливають безпосередньо з самої особистості громадянина, які іноді ще називають правами особи. 1

Стаття 150 ЦК України формує перелік немайнових благ як об'єкти цивільних прав. До них відносяться: життя, здоров'я, гідність особистості, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця, право вільного пересування, право вибору місця перебування і проживання, право на ім'я та інші. Перелік нематеріальних благ, що знаходяться під охороною цивільного законодавства, формується на основі відповідного комплексу конституційних прав громадян.

Особисті права за своєю юридичною природою є виключними та абсолютними, вони є невідчужуваними від народження. Красавчикова Л.О. наводить таку класифікацію особистих не майнових прав:

перша група - права, що забезпечують фізичне існування громадян (право на життя, здоров'я, сприятливе навколишнє середовище і т.д.);

друга група - права громадян забезпечують їх соціальне існування (право на ім'я, прізвище, по батькові, честь, гідність, ділову репутацію, особисту і сімейну таємницю, свободу пересування). 2

Сімейне законодавство, в частині особистих немайнових прав та обов'язків подружжя, в значній мірі регулює другу групу відносин. Поряд з іншими відносинами особисті немайнові права подружжя становлять предмет регулювання сімейного законодавства (ст.2 СК).

Особисті немайнові відносини між подружжям займають велику частину в структурі міжособистісних подружніх зв'язків, але в законі вони регламентовані у меншій мірі. Необхідність правової регламентації немайнових прав подружжя у Сімейному кодексі обумовлена ​​їх змістовної цінністю, оскільки, залишаючись лише у площині моралі не маючи "статус" правових, у суб'єкта цього відношення відсутня можливість вдатися до правових способів захисту порушеного права і застосувати до порушника примусові заходи впливу, встановлені в санкціях шлюбно-сімейних норм.

Особисті немайнові права та обов'язки подружжя є специфічним вираженням відповідних конституційних прав і свобод людини. Вони носять декларативний характер. Порушення цих норм має особливий правовий ефект і призводить до особливих юридичних наслідків, ніж порушення майнових прав подружжя.

Шлюбно-сімейні норми-декларації характеризуються неможливістю застосування санкцій, передбачених юридичною нормою в традиційному її розумінні. Проте сам факт наявності норм-декларацій в сімейному законодавстві не позбавлений правового сенсу, оскільки, вони, по-перше, в якості критерію оцінки поведінки подружжя закладають основи позитивної організації внутрішньосімейних відносин і формують принципи спілкування чоловіка і дружини, а по-друге, є проявом проводиться в країні державної політики в галузі шлюбно-сімейних відносин.

Ще одним важливим обставиною включення норм-декларацій в правове регулювання шлюбно-сімейних відносин є те, що в ряді випадків декларативні приписи істотно впливають на поведінку подружжя, виступаючи в якості умови досягнення правового результату: 3.

Норми, які регулюють особисті немайнові права і обов'язки подружжя можна підрозділити на дві групи:

до першої групи належать норми, що містять конституційні права громадян. Вони знайшли законодавче закріплення в:

ч.1 ст.31 СК: кожен з подружжя вільний у виборі роду занять, професії, місць перебування і проживання;

ч.2 ст.31 СК: кожен з подружжя має право на основі принципу рівності вирішувати питання сімейного життя.

друга група носить суто сімейно-правовий характер, відображаючи сімейно-шлюбну специфіку регульованих відносин. Ці норми надають подружжю право вибору прізвища при вступі в шлюб і після його розірвання, а також право іменуватися подвійним прізвищем.