13. П.Верлен та а.Рембо - майстри імпресіоністичної та символістичної лірики. Світ природи і духовний стан ліричного героя у верленівських «пейзажах душі» (….)

' ПОЛЬ ВЕРЛЕН (1844—1896). Найбільший поет-символіст 1870—1880-х років, Якщо під символістичною розуміти поезію, яка обов’язково зверталася до символів, то справді у ліриці Верлена символізм майже не було. Верленівський світ надзвичай-но мінливий і суперечливий у своїх настроях і враженнях, але він завжди гармоній-ний і вишуканий.Лірика П. Верлена відтворила складні й суперечливі переживання душі, яка пра-гнула кохання і не знаходила його, хотіла вирватися до світла й чистоти і змушена була жити в сутінках буденності, шукала віри й приречена була на вічну зневіру. Головні події, які відбувалися у творах Верлена, — це події особистого значення: любов і розлучення, радість і сум, надія і самотність. Теми його віршів — глибоко особисті. Про щоб він не писав, усе забарвлене йо-го меланхолією, неясною тугою Його ві-рші — це фіксація безпосередніх митгєвих вражень. Тому імпресіоністичність — це одна з найважливіших рис верленівської поезії. I його часто називали поетом-імпресіоністом. . «Осіння пісня» -основний емоційний фон вірша створила мелодія, що линула з кожного ряд-ка твору, — повільна й одноманітна, сумна й трохи тривожна. Ця мелодія відо-бразила стан осінньої природи й водночас стан ліричного героя. Ліричний герой поринув у дитячі спогади, та за хвилину вш знову опинився сам на сам з осін-ньою журбою. «Осіння пісня» ще асоціювалася з фразеологізмом — «осінь на душі». Мертвим листком осіннього листопаду стає душа ліричного героя, яка потрапила під владу фатальної долі. У кожній строфі вірша змінювалася мелодія і настрій. А.Рембо сповідував у поезії ті самі принципи, що й П.Верлен. Його віршам був характерний інтерес до деталей, які ніби переростали одна в одну, «розірваний стиль», що зумовив свободу асоціацій. Яскравим зразком символістської лірики став знаменитий сонет «Голосівки». У «Голосівках» поет намагався визначиги колір і символіку голосного звуку. Автор зобразив багатий світ людських відчутгів, асоціацій. Людина і природа — єдине ціле. У людині закладена багата гамма відчутгів жиггя, сповненого звуків, кольорів, образів. Для нього природа — жива істота, яку потрібно вміти слухати і чути. У «П'яному кораблі» поет у символічній формі ототожнив себе з кораблем без стерна і вітрил — безпорадною іграшкою стихій, що з веління хвиль мчав бурхли-вим морем. Ліричний герой поезії — корабель без екіпажу, стерна, якорів, якого носило стихією. Корабель «п'яний» не стільки від розлитого вина, що всмокталось у палу-бу, скільки від цієї безмежної волі. Цей символічний образ тлумачився як звільнен-ня у поетичній творчості від традицій і значно ширше як «визволення від звичайно-го життя та узвичаєного бачення світу».

14. Натуралізм та течії раннього модернізму в худ прозі….

. Ранній модернізм – умовна назва ранніх модерністських течій, що виникли в останній третині XIX ст. і передували остаточному формуванню модернізму як нового культурного напряму. Ранній модернізм уперше відмовляється від зображення “життя у формах життя”. Головною у творчості письменників стає естетична проблематика.Зачинателями раннього модернізму були, як правило, пізні романтики. Не випадково в Німеччині та Австрії явища літератури кінця XIX ст. об’єднували під спільною назвою неоромантизму. Від романтизму ранні модерністи перейняли несприйняття недосконалої дійсності, протиставлення бездуховній реальності сили духу і мистецтва, поетику контрасту й антитези.