• 1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

• 2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;

• 3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

• 4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України (ч. 2 ст. 15 БКУ)

43. Правове регулювання муніципального боргу в Україні.

Постанова Кабінету Міністрів України „Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу” від 5 травня 1997 р. N 414

Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок«

Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення місцевих запозичень” від 16 лютого 2011 р. N 110 

Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку надання Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим органам відповідних місцевих рад середньострокових позик та їх погашення” від 29 грудня 2010 р. N 1203 Бюджетний кодек України

44. Правове регулювання відносин з надання кредитів, за рахунок коштів державних (муніципальних) запозичень.

Постанова Кабінету Міністрів України „Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу” від 5 травня 1997 р. N 414

• Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок«

Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення місцевих запозичень” від 16 лютого 2011 р. N 110 

Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку надання Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим органам відповідних місцевих рад середньострокових позик та їх погашення” від 29 грудня 2010 р. N 1203

• Бюджетний кодек України

45. Особливості правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів.

Смотреть ниже +

Перехід України до ринкової економіки ознаменувався кардинальними змінами в організаційній структурі господарства, що призвело до модернізації фінансової системи держави і перш за все її центральної ланки – загальнодержавних фінансів. Тому виникає необхідність осмислення та аналізу змін, що відбуваються в структурі, і якісних характеристиках окремих фінансово-правових інститутів. Зокрема, це стосується централізованих позабюджетних цільових фондів.

Фінансова діяльність держави, змістом якої є зосередження в своєму безпосередньому розпорядженні значної частини грошових коштів, здійснюється за допомогою єдиної фінансової системи, що включає в себе різні фінансово-правові інститути. Їх головною особливістю є виконувані ними функції з мобілізації, розподілу та витрачання державою грошових коштів.

Наявність у складі фінансової системи України в якості самостійної ланки централізованих позабюджетних цільових фондів обумовлено необхідністю ефективного перерозподілу публічних фінансових ресурсів.

Світова історія становлення та розвитку фінансової системи показує, що цільові фонди грошових ресурсів з’явились задовго до виникнення єдиного централізованого грошового фонду держави – бюджету.

Дані фонди створюються з точно визначеним цільовим призначенням – вирішення соціальних завдань суспільства (наприклад, фінансування виплати пенсій, матеріальної допомоги і т. інш.).

На сьогоднішній день в Україні створено і діють чотири із п’яти передбачених Основами законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування цільові страхові фонди:

1. Пенсійний фонд України,

2. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,

3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Питання створення медичного страхування знаходиться на етапі законопроектів, що розглядаються у Верховній Раді України.

Ще одним централізованим позабюджетним цільовим фондом в Україні, який можна розглядати як фонд соціального направлення, є Фонд гарантування вкладів

фізичних осіб.

Централізовані позабюджетні цільові фонди є відносно новими інститутами фінансового ринку. Тому відсутність єдиного законодавчого акту, який би визначав правовий статус централізованих позабюджетних цільових фондів, та суперечливість, нестабільність і безсистемність існуючого законодавства щодо регулювання діяльності зазначених фондів, в якому домінують публічно-правові засади та спрямованість на захист публічних інтересів, є реальним фактором, який привертає увагу науковців до цих проблем.

Дані фонди є достатньо динамічним елементом фінансової системи. Це обумовлено тим, що вони, на відміну від державного бюджету, знаходяться у розпорядженні спеціального державного органу. Тому, у порівнянні з бюджетом, перерозподіл всередині позабюджетних фондів і їх використання здійснюється більш оперативно. Крім того, через державний бюджет, як показала практика минулих років, не завжди вдавалось достатньо послідовно проводити в життя ті чи інші соціальні і економічні програми. Це пов’язано з тим, що у державному бюджеті доходи не закріплені за конкретними видами видатків, тому видатки на конкретні програми, як правило, виявляються урізаними. А також, окремі повноваження публічної влади мають особливе значення і потребують постійного та безперебійного фінансування, зокрема фінансування соціально значущих державних потреб (наприклад, пенсійне забезпечення), що не завжди можна здійснити шляхом розподілу грошових ресурсів через бюджетну систему. Тому такі потреби повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення.

Таким чином, необхідність створення позабюджетних цільових фондів викликана об’єктивною закономірністю існування та розвитку суспільства, що пов’язано в першу чергу з необхідністю перерозподілу фінансових ресурсів для вирішення найбільш важливих соціально-економічних завдань, не передбачених бюджетом.

У сучасних умовах значення централізованих позабюджетних цільових фондів зростає в умовах нестабільності економічних відносин, низького збирання бюджетних доходів, збільшення соціальних видатків держави.

Одним з основних завдань сучасного періоду проведення ринкових реформ в Україні є реформування соціальної сфери і якісне оновлення системи соціальних гарантій, соціального захисту та соціального забезпечення.

У даний час Україна знаходиться в процесі реформування і створення нових фінансово-правових інститутів соціального призначення, що мають важливе значення для побудови громадянського суспільства. І на цьому шляху можна уникнути багатьох серйозних прорахунків та помилок, якщо використовувати весь накопичений світовий досвід діяльності таких установ.

Як показує практика США, Японії, Великобританії, Німеччини та інших країн, чиї системи соціального страхування створювались в умовах найтяжчих економічних криз, соціальні реформи найбільш ефективні саме в той час, коли вони супроводжують важливі економічні перетворення.

На сьогоднішній день централізовані позабюджетні цільові фонди стали потужними фінансовими інститутами України, що консолідують значні фінансові ресурси. Наприклад, у 2005 році загальні доходи Пенсійного фонду України, Фонду

загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві склали 71 144,2 млн. грн., що становить 62,3 % до Державного бюджету України.

Ставлячи за мету наукове дослідження фінансово-правового регулювання діяльності централізованих позабюджетних цільових фондів, автор виходив перш за все з того, що актуальність дослідження обумовлена постійно зростаючою роллю публічних фондів соціального призначення, у зв’язку з розвитком ринкових відносин у державі, в той час, коли в юридичній літературі розробка цієї теми є недостатньою. Тому, в аспекті теоретичних досліджень дана тема є надзвичайно цікавою, оскільки правовідносини по акумулюванню, розподілу та витрачанню централізованих позабюджетних цільових фондів складають один із інститутів фінансового права.

Сьогодні в Україні вивчення проблем правового регулювання централізованих позабюджетних цільових фондів є досить актуальним для науки фінансового права. Оскільки, до цього часу ці проблеми фундаментально не вивчались, то сьогодні невизначеність правового статусу даних фондів вимагає від науки фінансового права детального наукового дослідження.