Розчини для підготовчих шарів
По виду в'язких матеріалів розчини для підготовчих шарів підрозділяються: вапняні, вапняно-гіпсові, цементні, цементно-вапняні.
Вапняні розчини складаються з вапняного тесту й піску. Кількість піску залежить від якості застосовуваної перевести. Склади розчинів: 1:1; 1:1,5; 1:2; 1:2,5; 1:3; 1:3,5 і 1:4 (вапняне тісто: пісок). Розчини з надлишком перевести розтріскуються. Розчини з надлишком піску не розтріскуються, але мають знижену міцність. Міцність розчину характеризується маркою. Марка - це межа із цементу й піску. 1:5 і 1:6 (цемент:міцності при стиску Мпа) стандартних зразків кубів з ребрами розміром 70,7мм, які виготовляють із робочої розчинної суміші й випробовують після 28-добового твердіння. Вапняні розчини виготовляють марок 4 і 10.
Вапняно-гіпсові розчини складаються з вапняного розчину з додаванням гіпсу (на 1 об'ємну частину вапняного розчину беруть від 0,25 до 1 об'ємної частини гіпсу). Цементно-вапняні розчини складаються із цементу, вапняного тесту й піску. Склади розчинів: 1:1:6; 1:1:9; 1:1:11; 1:2:8; 1:3:12 і 1:3:15 (цемент: вапняне тісто: пісок). Цементні розчини полягають: 1:1; 1:2; 1:3; 1:4(цемент: пісок). Чим більше піску, тем нижче марка розчину.
Склад розчину для підготовчих шарів підбирають у лабораторії, тому що його міцність відіграє більшу роль при обробці нанесеної декоративної накривки. Якщо декоративну штукатурку передбачається обробляти ударними інструментами (бучардою, троянкою), підготовчий шар повинен бути міцніше накривки. А якщо ні, то від ударів інструмента підготовчий шар буде відходити, відвалюватися від поверхні, а зерна крихти будуть вминатися в нього. Для обробки штукатурки циклями, тертками й іншими неударними інструментами підготовчий шар може бути рівний по міцності накривочному. Ці розчини повинні бути такими, щоб виконана з них підстава була міцною, однаково пористою і забезпечувало міцне зчеплення наносимого декоративного шару. Для того щоб забезпечити необхідну міцність підготовчих шарів, складові частини розчину підбирають залежно від марки застосовуваного в'язкого. Якщо накривочный шар буде тонким, то підготовчий шар, щоб уникнути просвічування роблять кольоровим, застосовуючи пігменти того ж кольору, яким офарблюють декоративний розчин.
Приготовлений штукатурний розчин повинен розстелятися під впливом інструмента тонким щільним шаром, заповнювати всі нерівності й добре примикати до підстави і характеризується рухливістю розчину, тобто його здатністю розтікатися під дією сили ваги. Вона характеризується величиною занурення в розчин еталонного конусу.
Декоративні суміші й розчини
Складання сухих сумішей і готування розчинів Матеріал для декоративних штукатурок готують у вигляді сухих сумішей. Звичайно сухі суміші готовляють на розчинних заводах, де матеріали перевіряють у лабораторії, відважують у певних співвідношеннях і перемішують. На об'єкті сухі суміші зачиняють водою або вапняним молоком. Суміш сухих матеріалів можна зберігати кілька днів у закритих складах або ларях, охороняючи їх від вологи.
Іноді суміші готують на робочих місцях. Доцільно в сумішах застосовувати пісок або крихту різної крупности, наприклад 4ч. крихти або піску із зернами розміром 3-5мм, 2ч. із зернами розміром 2-3мм і 1ч. розміром 0,5-2мм. Це дає можливість одержати більш щільний розчин і знизити витрати в'язких матеріалів. Для фарбування розчинів використовують сухі фарби або пігменти в кількості не більш 15% від маси взятих в'язких.
Кожний матеріал для готування сухих сумішей повинен бути однорідним по складу, тому перед дозуванням його перемішують. Компоненти суміші відмірюють ваговими або об'ємними дозаторами. В об'ємні дозатори (цебра, ковші, банки) матеріали треба насипати з однакової висоти. А якщо ні, то дози можуть виявитися різної маси, тому що матеріал, що насипається з великої висоти, краще ущільнюється й більше важить. Суміші перемішують до повної однорідності. При ручному готуванні сухі матеріали змішують на дерев'яних щитах бойках, а потім просівають через часте сито. Матеріали змішують у такій послідовності: спочатку цемент із пігментами, потім пісок, слюду або кам'яне борошно. Після цього шарами насипають крихту, чергуючи її із сумішшю з цементу, пігментів і добавок. Це сприяє швидкому й більш однорідному перемішуванню. Суміш перемішують три рази, періодично розрівнюючи її граблями.
При ручному готуванні всю привезену суху суміш насипають у ящик, вливають порцію води й усе перемішують. У кольорові цементні розчини вводять вапно, краще у вигляді вапняного молока, яке повинне бути однородно як по цвіту, так і по чистоті. Для одержання вапняного молока вапняне тісто розбавляють водою до густоти, відповідної до занурення еталонного конуса на 15мм. Вапняне молоко проціджують через сито із гніздами 0,5×0,5мм і перед використанням перемішують.
Розчин готують у кількості, необхідному на 1год роботи, щоб цемент у ньому не встигнув схопитися до вживання.
На робочім місці в розчин не дозволяється додавати ні води, ні вапняного молока, тому що від цього зміниться інтенсивність кольру розчину.
Коли офарблюють несуху суміш, пігмент засинають у вапняне молоко й перемішують. Пофарбоване молоко проціджують через часте сито й після вторинного перемішування вживають.
Якість пофарбованого розчину можна підвищити, якщо замість сухих пігментів у вапняне молоко ввести фарбувальну пасту. Паста являє собою сухий пігмент, зачинений водою, багаторазово перемішаний і проціджений через часте сито й до вживання витриманий протягом двох-трьох діб. За цей час дрібні частки пігменту розмокнуть і краще обфарбують розчин.
Щоб одержати штукатурку заданого кольору й фактури, до початку виконання роботи роблять на стіні кілька проб - зразків розміром 250×400мм із різними відтінками й фактурою для твердження їх архітектором. При цьому записують кількість матеріалів, використаних для кожного зразка, спосіб обробки їх і застосовуваний при цьому інструмент.
Підбираючи колір і фактуру, слід ураховувати й пластичність розчину, тому що від неї залежать придатність розчину для нанесення й легкість його розрівнювання. Правильно підібраний розчин повинен легко намазуватися штукатурною кельмою або полутерком без розриву при товщині шару розчину 5-10мм. При необхідності в розчин уводять пластифіцюючі добавки, щоб досягтися потрібної рухливості, або застосовують пластифікований портландцемент.
Вапняно-піщані суміші в основному складаються з вапняного тіста, портландцементу до 10%, піску, пігменту, іноді кам'яного борошна або пудри. Заповнювачем у цих штукатурках служить природний кварцовий або мармуровий пісок. При виконанні гладкої фактури під циклювання застосовують пісок з перевагою зерен розміром 0,3-0,5мм, без змісту зерен розміром більше 1мм. Коли фактури виконують набризгом, пісок використовують більший, у ньому повинне бути 50% зерен розміром 0,6-2мм.
Для штукатурки світлих тонів застосовують світлий кварцовий пісок. Чисті білі тони виходять при використанні піску, отриманого від дроблення білого мармуру або вапняку. Піски з кольорових гірських порід (туфу, доломіту) надають декоративному шару лише слабке фарбування.