Тема 1. Види штукатурок, матеріали для декоративних штукатурок.
1.1. Штукатурні шари й види штукатурок.
1.2. Матеріали для декоративних штукатурок.
1.3. Розчини для підготовчих шарів.
1.4. Декоративні суміші й розчини.
Штукатурні шари й види штукатурок.
Штукатурка складається з декількох шарів розчину. Перший шар штукатурки називається обризгом, другий - ґрунтом і третій - накривкою. Кожний із цих шарів має певне призначення.
Обризг наносять на змочену водою поверхня вручну або механізированно. Товщина обризгу повинна бути 5мм на кам'яних, бетонних і цегельних поверхнях і не більш 9мм на дерев'яні. Чим вірніше приготовлений і нанесений розчин обризгу, тим він краще зчепиться з поверхнею, і тем міцніше будуть триматися наступні шари
Ґрунт наносять накидом на, що схопився обризг. Розчин для ґрунту готують трохи густіше, чим для обризгу, тому що ґрунт - це основний за обсягом шар штукатурного розчину - намету. Залежно від товщини, розчин наносять кілька шарів. Другий і наступні шари можна наносити намазуванням. Товщина шарів залежить від застосовуваного розчину: цементний - не більш 10мм, вапняно-гіпсовий - до 20мм, а на укосах і інших стовщених місцях - і більше. Останній шар ґрунту вирівнюють особливо ретельно.
Накривочний шар (накривку) наносять на ґрунт, що схопився. Якщо ґрунт пересохнув, його змочують водою. Товщина накривочного шару 1-2мм. Накривку наносять накидуванням або намазуванням, потім розрівнюють соколом або полутерком. Розчин для накривки готують на дрібному піску, він менш міцний, чим для ґрунту. Вапняно-гіпсову штукатурку найкраще накривати без додавання гіпсу. Від тривалого тертя й змочування водою під час затірки гіпс отмолажується, сильно знижуючи міцність накривки.
Декоративно-художні штукатурки можуть бути гладкими або з різною фактурою, виконуваної різними прийманнями й способами обробки (мал. 1).
Мал. 1. Фактури штукатурки, виконані зубилом (а, б), набризгом (в), штампом (г)
Види штукатурки. Звичайні штукатурки виконують із вапняних, вапняно-гіпсових, цементно-вапняних і цементних розчинів. По точності виконання й чистоті затірки вони діляться: прості, поліпшені й високоякісні (СНиП 3.04.01-87).
Проста штукатурка складається з обризгу й ґрунту. Її виконують у тимчасових будинках, де точність і чистота затірки не відіграють особою ролі.
Поліпшена штукатурка складається з обризга, ґрунту й накривочного шару. Її виконують у житлових, суспільних, іноді промислових будинках.
Високоякісна штукатурка складається з обризгу, ґрунту й накривочного шару й виконується по маяках. Цю штукатурку застосовують у суспільних будинках і житлових будинках I класу.
Декоративні штукатурки не офарбовують. Вони бувають або кольорові (застосовують кольорові заповнювачі й пофарбовані пігментами цемент або кольоровий цемент), або фактурні незабарвлені. Декоративні штукатурки застосовують для оштукатурювання фасадів і внутрішньої обробки суспільних будинків.
Декоративні штукатурки виконують за два етапи. Спочатку наносять по маяках підготовчий шар, що полягає з обризгу й ґрунту. Поверхня підготовчого шару нацарапивають, надаючи йому шорсткість для кращого зчеплення з ним наступного шару. По добре витриманому підготовчому шару наносять накривочный шар з декоративного розчину. Він може складатися із двох, трьох або більш шарів. Спочатку на підготовчий шар наносять обризг із декоративного розчину, потім один або кілька шарів ґрунту й, якщо потрібно, накривочный шар з того ж розчину.
Декоративні штукатурки по матеріалу підрозділяються на піщані, вапняно-піщані кольорові, терразитові, кам'яні й сграфіто.
Піщані, вапняно-піщані кольорові штукатурки виконують із вапняного тесту з добавкою або без добавки цементу, кварцового піску або піску з кольорових кам'яних порід і пігменту. Ці штукатурки обробляють у пластичному стані, надаючи їм гладку або іншу фактуру (набризгом, штампами, валиками, процарапивая борозеньки циклями).
Терразитові штукатурки готують із гідратного вапна (гашеної в тонкий порошок) з добавкою або без добавки цементу, мармурового борошна, мармурової крихти, слюди й пігменту. Цемент додають у штукатурку для міцності, щоб розчин не обсипався при ударній обробці. Ці штукатурки найчастіше обробляють у напівзатверділому стані циклюванням, зрубуванням розчину для одержання виду сколеного каменю й рідше наковують бучардами.
Кам'яні штукатурки готують в основному із цементу з добавкою не більш 5% вапняного тесту для пластичності, мармурової крихти або інших кам'яних порід. Ці штукатурки більш тверді, чому терразитові, їх обробляють найчастіше в затверділому стані наковкою бучардами, зубилами, зубчатками або травленням кислотою. Розчини для штукатурок, труєних кислотою, готують із тих же матеріалів, що й кам'яні. Колір у травлених штукатурках створюється добором кольорових крихт кам'яних порід, що не руйнуються під дією кислот. Від травлення кислотою найчастіше одержують штукатурку під шубу. Ці штукатурки в пластичному стані можна штампувати або прокочувати валиками з наступною обробкою кислотою, сталевими щітками, наковкою бучардами.
Штукатурка сграфіто - багатобарвна штукатурка, що полягає з декількох шарів різних квітів. Товщина шарів від 0,5 до 5мм. Розчин готують із вапняного тесту й дрібнозернистого кварцового піску або вапняного тесту з добавкою цементу й кварцового піску. Контури зображення наносять на, що схопився розчин за допомогою трафаретів або без них, розчин, що й злегка схопився, знімають на різну глибину, так що оголюються шари різних квітів. Цим способом створюють рельєфні барвисті орнаменти й сюжетні малюнки.
Точність виконання простих, поліпшених, високоякісних і декоративних штукатурок визначається відхиленнями, що допускаються.