2. Дисковод

Дисковод (англ. disk drive) — контролер зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв, комп'ютерний пристрій управління введенням-виведенням інформації (даних) для записування-зчитування на змінні диски, важливий різновид комп'ютернихнакопичувачів.

Як правило дисковод має електродвигун зі шпинделем для обертання дисків. В цьому класі пристроїв саме наявність механіки є визначальною, проте існують накопичувачі без потреби в механіці (передусім, карти і пристрої на флеш-пам'яті).

Типи дисководів

Сама природа дисководів мінялася дуже суттєво разом з технологією дисків. Найважливіші з них:

• Дисковод гнучких магнітних дисків (для дискет) (англ. FDD, floppy disk drive)

  • дисководи FDD 5.25" місткістю 1.2 МБ

  • дисководи FDD 3.5" місткістю 1.2; 1.44 МБ (і малопоширений варіант 2.44 МБ)

  • zip/jaz/Clik! дисководи фірми Iomega

• флоптичні диски

• магнітооптика (MODD)

• Оптичні приводи

  • дисководи компакт-дисків CD (без можливості запису CD-ROM, з можливістю запису CD-R та/або CD-RW)

  • дисководи DVD (DVD-ROM, DVD-RAM, DVD-RW, DVD+RW, DVD±RW)

  • дисководи DVD наступного покоління Blu-ray та HD-DVD.

Також до цього переліку можна додати:

• накопичувачі на магнітній стрічці (стримери)

Види носіїв

DVD (ді-ві-ді́, англ. Digital Versatile Disc — цифровий багатоцільовий диск англ. Digital Video Disc — цифровий відеодиск) — носій інформації у вигляді диска, зовні схожий з компакт-диском, однак має можливість зберігати більшеінформації за рахунок використання лазера з меншою довжиною хвилі, ніж для звичайних компакт-дисків.

DVD-RAM — перезаписуваний DVD диск, запропонований організацією DVD Forum. Для перезапису використовується технологія зміни фази (англ. phase change technology), завдяки якій DVD-RAM можуть бути порівнянні зі знімними жорсткими дисками, оскільки дані на DVD-RAM можуть бути перезаписані 100000 разів, на відміну від DVD-RW й DVD+RW, що допускають лише 1000 перезаписів. Перші DVD-RAM приводи ємністю 2,6 Гб (однобічні) і 5,6 Гб (двосторонні) з'явилися в продажі навесні 1998 року. Версія 2 DVD-RAM дисків ємністю 4,7 Гб з'явилася наприкінці 1999 року, а двосторонні диски ємністю 9,4 Гб — в 2000 року. DVD-RAM дисководи читають DVD-відео, DVD-ROM і всі види CD дисків.

Початково DVD-RAM диски випускалися тільки в захисних картриджах, однак, з недавнього часу на ринку з'явилися DVD-рекордери, здатні працювати з дисками без картриджів (а також приводи, що взагалі не підтримують диски з картриджами).

DVD-RW — тип DVD-диску. DVD-R i DVD-RW можуть містити 4,7 Гб (інтерпретується як ≈ 4,7 · 10⁹ байт, що на практиці дорівнює приблизно 4,38 Гб) даних. Має 2295104 секторів по 2048 байтів кожний. Дані записуються як у заглибленнях (англ. pit), так і між ними (англ. land ). Стандарт вимагає форматування диску перед першим використанням. Записані диски відрізняються низьким коефіціентом зчитування, через що на деяких дисководах при читанні дисків можуть виникати проблеми.

DVD-RW може бути перезаписаним до 1000 разів. Диски DVD-RW як і будь-які інші DVD-диски записуються і зчитуються лазером, з червоним променем довжиною хвилі 650 нм. швидкість зчитування даних при швидкості 1x становить 110,08 Mbps. По мірі експлуатація, диск втрачає свої властивості, що відбивається на швидкості зчитування даних.

DVD+RW — тип компакт-диску, за місткістю рівний DVD+R, 4,7 Гб (інтерпретується як ≈ 4,7 · 10⁹ байт, що на практиці дорівнює приблизно 4,38 Гб) даних. Має 2295104 секторів по 2048 байтів кожний.

Формат спроектований групою корпорацій, відомою під назвою DVD+RW Alliance під кінець 1997 року. До 2001 року не випускався, коли був перероблений, і ємність зросла з початкових 2,8 GB до сучасних 4,7 GB. Хоча цей формат не був прийнятий DVD-форумом, він є досить популярним і обслуговується приблизно 75% DVD — приводів, зокрема DVD±RW — приводами.

На відміну від DVD-RW, формат DVD+RW був стандартом раніше за DVD+R. Диски DVD+RW можуть бути перезаписувані до 1000 разів, як і диски CD-RW і тому використовуються для запису запасних копій, або записів, що які потрібно часто змінювати.

CD-R (Compact Disc-Recordable, Записуваний Компакт-Диск) — різновид компакт-диска (CD), розроблений компаніями Philips та Sony для однороазового запису інформації. CD-R підтримує всі можливості стандарту «Red-Book» і також дозволяє записувти дані.

Інформація записується на диск за допомогою пристрою для запису (CD-рекордер). Енергія променя лазера поглинається органічним барвником диска, внаслідок чого він змінює свою відбивну здатність. Іноді цей процес називають «прожигом», що насправді не зовсім правильно. Зчитуються такі болванки дещо гірше, ніж звичайні CD-ROM-диски через наявність додаткового шару, що зменшує коефіцієнт відбиття.

CD-RW (Compact Disc-ReWritable, Перезаписуваний компакт-диск) — різновид компакт-диску (CD), розроблений в 1997 році для багаторазового запису інформації.

Різниця між CD-R і CD-RW полягає в тому, що диски CD-RW можуть бути стерті й повторно записані, у той час як на дисках CD-R можливий тільки однократний запис. В іншому CD-RW використовуються так само, як і диски CD-R . Технологія запису інформації на CD-RW-диски дещо відрізняється від CD-R. Приводи CD-RW використовують технологію зміни фази. Замість створення «пухирців» і деформацій записуваного шару барвника, стан матеріалу в записуваному шарі змінюється із кристалічної на аморфний.

ZIP-дисковод

Z IP-дисковод (ZIP Drive) - накопичувач на змінному жорсткому диску з дуже високою щільністю запису; розроблений і випускається фірмою Iomega, яка і в даний час домінує на ринку цього виду продукції, а також іншими фірмами.

Раніше випущені версії мають ємність дискової пам'яті від 40 до 100 Мбайт. На початку 2000-х випускалися також пристрої: Iomega ZIP 750 SCSI ємністю 750 Мбайт, Iomega Jaz 2,0 Gb External ємністю 2,0 Гбайт і Castlawood Orb 2,2 Gb ємністю 2,2 Гбайт і ін Різні варіанти конструкції ZIP-дисководів передбачають можливості їх використання у вбудованому в настільні персональні комп'ютери варіанті, а також у вигляді окремого блоку, в тому числі в малогабаритному виконанні для переносних ПК (з автономним джерелом живлення і без нього). Найбільша кількість моделей ZIP-дисководів поставляється з наступними інтерфейсами: ATA, паралельним, SCSI і USB.

Швидкість обертання становить 2941 об / хв, середній час пошуку одно 29 мс. Швидкість передачі даних лежить в межах від 1,4 до 0,79 Мбайт / с. За зовнішнім виглядом дискети Zip на 100 і 250 Мбайт абсолютно ідентичні. Для відмінності дискети на 250 Мбайт маркують особливої, звичайно жовтою наклейкою. Час напрацювання на відмову приводу Zip 250 - 10 000 годин, дискета розрахована на 2000 установок в привід. Розмір дисковода 44х139х193 мм, вага 440 г.

Приводи Iomega Zip відомі в комп'ютерному світі поломками, що отримали назву «клацань смерті» (Click of death). У рідкісних випадках при установці дискети Zip в привід лунала серія м'яких клацань і дисковод виходив з ладу. Дискету вставляли в інший дисковод - історія повторювалася. Причина крилася в гнучкому майларової диску всередині дискети, який обертається з величезною швидкістю - під 3000 об / хв. У дуже рідкісних випадках при ударі об головку читання / запису край майларової диска (в принципі вони не повинні стикатися) міг отримати щербини. Пошкоджений диск при обертанні на величезній швидкості просто зривав недостатньо міцно закріплені головки читання / запису.

Привід став стандартним для ПК типу Macintosh і широко використовується в графічних станціях, зокрема, що експлуатують програми типу Photoshop з версії 5.0 і вище, які вимагають для роботи значні обсяги дискового простору. Однак цей вид дисковода також широко використовується в IBM PC переважно для архівування даних. З нього також можна зробити завантаження операційної системи. Через високу вартість самого приводу, дискет і необхідного програмного забезпечення в Росії ZIP не отримав такого масового використання, як на Заході.