2.3 Аналіз результатів виявлення схильності до інтуїтивних вмінь в педагогічній діяльності.

Після проведеного повторного дослідження щодо виявлення рівня сформованості інтуїтивних вмінь в майбутніх педагогів, були виявлені позитивні зміни. Зважаючи на отримані нами в процесі повторного дослідження результати, можна припустити, що дана робота мала місце актуальності в нашій повторній діагностиці по вияленню вище згадуваної проблеми.

Метою нашого повторного дослідження, в ході якого ми використали розроблене нами спеціальне заняття, була перевірка деяких змін у респондентів, а саме у студентів магістратури інституту початкової та гуманітарно-технічної освіти, за кількістю 20 чоловік, пов’язаних із їх власним результатом розвитку педагогічної інтуїції.

В ході проведеного повторного анкетування, в якому ми зазначили головні завдання щодо перевірки зміни результатів , ми отримали слідуючу картину: на високому рівні сформованості схильності до педагогічної інтуїції опинилися 55% респондентів, а на середньому 45%, низький рівень був відсутній.

Згідно з отриманими даними нашого повторного дослідження, ми бачимо, що зміни дійсно відбулися, про це свідчать данні, які ми показали у виді перевернутої піраміди.

В першому варіанті нашої зображеної піраміди, ми показали попередні результати, які ми отримали на минулому етапі нашого дослідження, де виявляли лише вже існуючий рівень сформованості педагогічної інтуїції у студентів магістратури. Минулі результати були наступними: на високому рівні сформованості педагогічної інтуїції знаходяться 33% студентів, на середньому рівні – 67% від загальної кількості, низький рівень відсутній.

Зображена піраміда другого варіанту, яка є перевернутого виду, ми намагалися показати перевірені в ході нашого експерименту результати, та звірити їх із уже існуючими.

Тож, як бачимо, саме таке зображення доцільно використати для показу нашої перевірки результатів.

Результат попереднього дослідження Результат теперішнього дослідження

Рис. №5: Піраміда зміни рівнів сформованості педагогічної інтуїції

Отже, як бачимо зміни дійсно відбулися й несуть в собі позитивний характер. Якщо брати до уваги той факт, що розроблене нами спеціальне заняття посвячене розвитку та формуванню інтуїтивних вмінь у майбутніх педагогів, дійсно має гідний вплив, то слід зауважити, що пов’язуючи подібні заняття із навчально-виховним процесом ми зможемо активно формувати у майбутніх педагогів необхідні їм якості, котрі вони використовуватимуть в своїй майбутній професійній діяльності.

Висновки

У магістерській роботі було досліджено проблему соціально-педагогічної робота щодо розвитку педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів.

Під інтуїцією в найзагальнішому сенсі ми розуміємо евристичний процес, що складається в знаходженні рішення задачі на основі орієнтирів пошуку, не пов'язаних логічно або недостатніх для отримання логічного висновку. Специфічна сфера прояву інтуїції - завдання з невизначеною умовою, де повною мірою виявляється притаманна мисленню людини здатність до екстраполяції (доповнення наявної і передбаченню ще невідомої інформації). це не означає, що у вирішенні завдання з певною умовою немає місця актам інтуїції - вона може, скажімо, вдалою здогадкою передбачити рішення, перебуваючи на такій стадії аналізу та логічного міркування, коли об'єктивно кінцевий результат ще не може бути отриманий.

Проблема класифікації інтуїції є одним з найскладніших моментів у дослідженні проблеми в цілому. Це пояснюється тим, що сам предмет, що піддається операції класифікування, не піддається дії правил, необхідних, скажімо, для формальної класифікації. ЇЇ класифікують на чуттєву та інтелектуальна (М. Бунге), на ейдетичну та концептуальну (С.А. Кармін) та взалежності від специфіки діяльності суб’єкта.

Також у свої роботі ми визначили розвиток інтуїтивного зняння та його характерні особливості, умови виникнення інтуїції, джерелами інтуїції (М.А. Мазманян), взаємозв’язок її із таким психологічним явищем як «інсайт» (П. Голберг, Е. Бейлор, О.В. Степаносова) , функції інтуїції та ін.

Отже, інтуїція, якщо зібрати всі характеристики про неї, виявляється воістину всюдисущої: вона дає напрями досліджень, формує наочні уявні моделі об'єктів, тлумачить емпіричні дані, конструює фундаментальні поняття і загальні принципи теорії, виробляє гіпотези, стимулює вибір ефективних прийомів і методів дослідження. Важко назвати будь-який пізнавальний процес, провідний до нових наукових результатів, який самі діячі науки не пов'язували б із інтуїцією.

Вивчення теоретичних і практичних основ інтуїції дозволяє побудувати концепцію педагогічної інтуїції, яку слід трактувати як швидкий, несвідомий відбір педагогом найбільш ефективних методів і пріоритетів педагогічного впливу в ситуаціях нестачі інформації про сутності педагогічного явища. Саме за допомогою інтуїції педагог здатний негайно вибирати одне з багатьох рішень, наприклад, в результаті захоплення особливостей сприйняття матеріалу або назріваючих конфліктів спілкування, викликаних непередбаченими тенденціями або обставинами та ін.

Таким чином, педагогічна інтуїція являє собою складне поняття, що має специфічну структуру, кожен компонент якої реалізується в освітньому процесі. Знання наукових основ педагогічної інтуїції, її ролі та значення в навчально-виховному процесі створює можливість для підвищення якості та ефективності раціональних, емоційних компонентів творчої діяльності педагогів і тим самим гарантує позитивні результати засвоєння знань, умінь і навичок.

Концептуальна інтуїція - процес формування нових понять на основі наявних раніше наочних образів. Ейдетична інтуїція - побудова нових наочних образів на основі наявних раніше понять. Обидва ці підрозділи - різні форми наукової інтуїції, тобто різні форми взаємодії чуттєвого і логічного пізнання [16].

В процесі інтуїтивного рішення приймає участь також естетичний фактор. При будь-якому різновиді інтуїції - ейдетичної або концептуальної - відбувається як би домальовування картини (ситуації) до цілісності.

Взаємозв'язок цілого і частини, системи і елемента також впроваджується в свідому і несвідому сферу людської психіки у формі певної схеми або структури (в узагальненому вигляді), перетворюючись в психологічну установку на досягненні гармонійності і досконалості. Прагнення до гармонії і краси, здійснюване на підсвідомому рівні, може послужити фактором, що робить вирішальний вплив на вибір з безлічі варіантів в більш досконалий.[42]

І естетичний, і, слід гадати, етичний фактори, як і емоційний і праксеологічні фактори - всі вони в тій чи іншій мірі пов'язані з формуванням інтуїції і її дією в проблемних ситуаціях. Їх виявлення в процесах інтуїції свідчить, крім іншого, про те, що в пізнавальній діяльності беруть участь аж ніяк не «чисті» фізіологічні та біохімічні освіти, а людська особистість, яка базує своє пізнання на цих механізмах, що використовує їх як кошти, але розгортає цю діяльність в широке поле різноманітних, живих людських відносин і в практиці. Індивідуальне пізнання своєрідне, як специфічна і інтуїтивна здатність кожної людини, його життєва унікальність, але через всю цю специфічність проявляє свою дію загальна соціокультурна детермінація пізнавальної діяльності, громадська природа людської особистості [42].

А. С. Кармін (2007), виходячи з того, що головною ознакою інтуїції є те, що людина не усвідомлює, як і звідки з'являється у нього якесь знання, вважає, що під її ім'ям ховаються дуже різнорідні типи когнітивних феноменів. Він виділяє шість таких типів.

Інтуїція як інстинктивна реакція. «Почуття небезпеки», «незрозумілий страх», «несвідомий жах», «агресивний синдром» і тому подібні переживання у багатьох випадках з'являються на основі дії інстинктивних механізмів [13, с.77].

Диспозиційна інтуїція. Існують різноманітні причини схильності людини до певних дій. Така схильність нерідко веде до неусвідомленого вибору рішення, яке, як здається людині, виникло незрозуміло як, але насправді обумовлено наявними у нього диспозиціями - починаючи від стійких рис характеру і закінчуючи швидкоплинними психічними станами. Найбільш типовим приміром може служити вплив установки по Д. Н. Узнадзе.

Перцептивна (чуттєва) інтуїція. Вона пов'язана з несвідомим сприйняттям і обробкою інформації (субсенсорное сприйняття).

Асоціативна (імажінативні) інтуїція. Наочно-образне мислення, в процесі якого шикуються довгі асоціативні ланцюжки образів, нерідко протікає непідконтрольно свідомості. Але на рівень свідомості спливають лише «інтуїтивно» отримані підсумки комбінування, аналізу та синтезу [13, с.77].

Логічна інтуїція. Зазвичай інтуїцію протиставляють логіці. Проте А. С. Кармін вважає, що в деяких випадках логічні переходи від одних тверджень до іншим відбуваються настільки стрімко, що остаточний результат представляється «сам собою», як неопосередковані ніякими проміжними викладками раптовий здогад.

Евристична інтуїція. Вона пов'язана з несвідомими механізмами взаємодії між чуттєво-наочними образами і поняттями. Є дві її основні форми: концептуальна інтуїція - перехід від наочних образів до понять і ейдетична - перехід від поняття до образів. «За певних умов акти ейдетично і концептуальної інтуїції можуть призводити до формування таких нових понять, які було б неможливо побудувати засобами наочно-образного мислення. Це та інтуїція, яка виступає як прорив до принципово нової ідеї. Тому характерні для обох форм евристичної інтуїції скачки думки відіграють особливо важливу роль в творчої діяльності людини », - пише А. С. Кармін [13, с.78].

Наукове пізнання - дуже складний і багато в чому загадковий процес. як здійснюються наукові відкриття? Яким чином у свідомості вчених народжуються нові наукові уявлення та ідеї? Часто самі їх автори просто не в змозі пояснити, як і чому це сталося. Але коли вчені все ж роблять спроби розповісти про процес своєї творчості, справа рідко обходитися без посилань на «здогад», «осяяння», «прозріння» і т.п. Інтуїція! Ось що, мабуть, грає саму істотну, навіть більше того - вирішальну роль у створенні нових наукових уявлень та ідей, згідно чи не одностайним визнанням їх творців [17,с.110].

Інтуїція-здогадка - це пряме внелогіческое розсуд такого факту, який після певного часу буде обгрунтований і доведений суворо логічним шляхом [40].

Педагогічна імпровізація - це негайна реалізація ідеї (в ході уроку чи виховного заходу) у відповідь на питання чи репліку учня. Вчитель одержує внутрішній імпульс, до нього приходить нова, незвична думка, і шлях її втілення вибирається як інтуїцією, так і логікою. Імпровізація - творчість вчителя (в ній присутні всі стадії творчого процесу), вироблення і втілення учителем в постійно мінливих умовах навчально-виховного процесу, в спілкуванні з дітьми, оптимальних і нестандартних педагогічних рішень [34].

Само слово імпровізація, як стверджує у своїй статтї Н.Н. Широглазова, заслужений учитель Республіки Хакасія, пішло від латинської «непередбачений», раптовий, несподіваний. Спеціальної літератури, присвяченої імпровізації вчителя на уроці дуже мало. Можливо, це одна з причин того, що педагогічна імпровізація донині залишається «білою плямою» в педагогіці. Тим не менш, вона є найважливішим складовим творчого процесу вчителя. Уміння легко імпровізувати - це шлях сходження до педагогічної майстерності [35].

Отже, підбиваючи підсумки, важливо відзначити той факт, що в педагогіці для підвищення ефективності освітнього процесу виникла необхідність розширення знань про можливості використання педагогами методів і форм інтуїції, а також виявлення психологічних підстав інтуїтивного використання вчителем у педагогічній діяльності цих методів.

Отже, ми побудували нашу роботу наступним чином. Розробивши основні блоки роботи та зібравши значний об’єм інформації щодо прояву педагогічної інтуїції в професійній діяльності педагога ми організували анкетування для студентів, в якому дізналися наскільки важливо застосовувати, на їх думку, здібності інтуїції в практичній діяльності педагога.

Респондентами стали студенти інституту початкової та гуманітарно-технічної освіти за кількістю 25 чоловік. Анкетування показало, що більша половина, а саме 74% від загальної кількості студентів зазначили важливість застосування педагогічної інтуїції у своїй професійній діяльності.

У наступному блоці нашої роботи ми перевірили вірогідність факту важливості досвіду професійної діяльності, як вагомого компонента при формуванні педагогічної інтуїції.

Респондентами даної роботи стали студенти першого курсу інституту початкової та гуманітарно-технічної освіти (17 чоловік), які мають лише теоретичний досвід навчального процесу та педагоги з досвідом роботи Одеського обласного інституту удосконалення вчителів (60 чоловік).

Для перевірки вірогідності назначеного завдання ми використали рефлексивний опитувальник за А.С. Гільмановим, який показав наступні результати: говорити про сформованість схильності до педагогічної інтуїції можна якщо сума балів перевищує 40 балів: у респондентів першого курсу це лише 25%, а у педагогів 75%. Тож як бачимо, факт наявності та впливу досвіду є вірогідним.

Далі наша робота зосередилася на так званій «середній ланкі», іншими словами ми спробували дізнатися за допомогою вище згадуваного опитувальника, який рівень сформованості педагогічної інтуїції у студентів, майбутніх педагогів, котрі мають значний теоретичний та практичний досвід професійної діяльності. Даними респондентами стали студенти магістратури інституту початкової та гуманітарно-технічної освіти.

Опитування показало, що у близько 35% студентів сформована схильність до прояву педагогічної інтуїції, а це свідчить про те, що дійсно у ході навчального процесу та набуття теоретичного та практичного досвіду студенти формують вже певні сходини до повноцінної інтуїтивної здібності, яку зможуть використовувати в ході своєї професійної діяльності.

Отже, підбиваючи підсумки зробленої роботи нам представилось можливим розробити та апробувати спеціальне тренінгове заняття направлене на покращення рівня сформованості педагогічної інтуїції у майбутніх педагогів, в якому ми намагалися скласти її власну модель та показати головні складові, котрі на нею впливатимуть.

Аналізуючи апробоване заняття зі студентами магістратури за кількістю 20 чоловік, ми побачили позитивні зміни, характерною рисою яких, є збільшення відсотку студентів високого рівня сформованості схильності до педагогічної інтуїції з 35% до 55%.

Отже, як бачимо зміни дійсно відбулися й несуть в собі позитивний характер. Якщо брати до уваги той факт, що розроблене нами спеціальне заняття посвячене розвитку та формуванню інтуїтивних вмінь у майбутніх педагогів, дійсно має гідний вплив, то слід зауважити, що пов’язуючи подібні заняття із навчально-виховним процесом ми зможемо активно формувати у майбутніх педагогів необхідні їм якості, котрі вони використовуватимуть в своїй майбутній професійній діяльності.