1.2.Теоретичні засади прояву інтуїції в педагогічні діяльності.

Педагогіка багато століть розвивалася переважно як наука нормативна і являла собою збирання більш-менш корисних практичних рекомендацій і правил виховання та навчання. Одні з них стосуються елементарних прийомів роботи і не потребують теоретичному обґрунтуванні, інші випливають із закономірностей педагогічного процесу і конкретизуються в міру розвитку теорії та практики [28,с.134].

Підготовка сучасних наукових спеціалістів, здатних самостійно знаходити і аналізувати нову інформацію, освоювати нові знання, самостійно вести пошук шляхів вирішення складних проблем, неможлива без розгляду синтезу інтелектуальної та інтуїтивної активності у професійній діяльності [24,с.176].

В одержанні нового знання велику роль відіграють логічне мислення, способи і прийоми освітніх понять, закони логіки. Але досвід пізнавальної діяльності свідчить, що звичайна логіка у багатьох випадках виявляється недостатньо точної для вирішення наукових проблем. Важливе місце в цьому процесі займає інтуїція, повідомляючи пізнання новий імпульс і напрям руху [24,с.177].

Оскільки творчі компоненти присутні майже у всіх професіях, важливість розвитку інтуїції стає очевидною. Творче мислення полягає не в зведенні нових завдань до відомих способів їх вирішення, а вимагає вміння побачити задачу в цілому, піддаючи критиці всі відомі методи. Людина повинна побачити обмеженість, схематичність старого методу розгляду проблеми і вміти вийти за рамки звичних, схвалюваних логікою і здоровим глуздом уявлень. Саме такий новий, цілісний погляд на проблему досягається за рахунок інтуїції. У житті кожної людини необхідні інтуїтивні рішення, особливо в обстановці дефіциту часу та інформації, при пошуку нових підходів до старих проблем і для адекватної взаємодії з іншими людьми, особливо в системі педагогічної взаємодії [9, с.319].

Згідно, статті Є.М. Підгірного [23], на яку ми будемо опиратися в своїй роботі, слід зазначити, що «Обґрунтування ідеї інтуїтивного осягнення реальності як особливої форми пізнання і намічання орієнтирів її концептуального прочитання, дає змогу виділити основи інтуїтивного пізнання. З позицій філософсько-психологічного і педагогічного знання аналізувати функції, властивості, можливі структурні особливості інтуїтивності. Викласти доступні методи стимулювання інтуїції у професійній творчої діяльності педагога».

Важливо враховувати той факт, що педагогічна діяльність, нарівні з деякими іншими видами професійної діяльності, найбільш тісно пов'язана з інтуїцією.

Дослідження інтуїції на сучасному етапі розвитку психології є не зовсім вже новим. Але проблема полягає в тому, що досліджень, присвячених вивченню ролі інтуїції у професійній діяльності педагога, небагато [2,с.143].

Відомо, що в педагогічній діяльності вчителем використовується широке різноманіття педагогічних і психологічних методів. Серед них: методи, спрямовані на свідомість; методи, спрямовані на поведінку; методи цілеспрямованого формування якостей особистості, методи стимулювання природного саморозвитку особистості; методи формування позитивного досвіду поведінки в процесі діяльності; методи формування суспільної свідомості, методи стимуляції діяльності та ін.

Проте, практика показала, що, успішні педагоги досягають ефективності педагогічної діяльності: коли використовують творчість та інтуїцію; коли вони в освітньому процесі звертаються не тільки до свідомості учнів, але і їх несвідомому, важливою складовою якого виділяється інтуїція [39].

Інтуїція являє собою складне поняття, що має специфічну структуру, кожен компонент якої реалізується в освітньому процесі. Знання наукових основ інтуїції, її ролі та значення створює можливість для підвищення якості та ефективності раціональних, емоційних компонентів творчої діяльності педагогів і тим самим гарантує позитивні результати засвоєння знань, умінь навиків [24,с.26].

Назріло питання про перегляд ставлення до інтуїції, інший оцінці її ролі в прийнятті педагогічних рішень. Тим часом у педагогічній літературі можна часто зустріти заклики до вчителя перейти від інтуїтивного підходу до науково обгрунтованого.

Протиставлення інтуїції науковому обгрунтуванню спирається на уявлення про інтуїтивний підхід як про стихійне, випадковому виборі, а науковий підхід розуміється як гранично логічний, при якому чітко осмислено і обгрунтовано кожне рішення і дію. Таке подання не відповідає ні сучасному розумінню механізмів творчої діяльності і закономірностей мислення, ні фактичному стану справ.

Педагог найчастіше працює в умовах неповної інформації, багатозначності і варіативності визначають педагогічну ситуацію факторів, дефіциту часу для прийняття рішень. Все це визначає необхідність вивчення і використання інтуїтивного начала в роботі педагога [38].

Як зазначає В. А. Кан-Калик, в педагогічній діяльності відбувається постійне підпорядкування інтуїтивним задачам, свідомо поставленим перед учителем. Він зазначає, що педагогічна інтуїція - це евристична освіта, що дозволяє педагогу на основі його серйозної науково-педагогічної підготовки відчувати і передбачити те чи інше педагогічне явище, проектувати найбільш ефективні методи і передбачувані результати [23,с.179].

Визначення місця, ролі, функцій, особливостей прояву інтуїції дозволить, на наш погляд, розкрити можливості педагогів, підвищити ефективність, як навчання, так і виховання, сприяти формуванню професійної компетентності вчителів.

Вивчення особливостей використання інтуїції в педагогічній діяльності також може розширити область знань про інтуїцію (виділити наукові принципи, розкрити її механізм і ін.), збагатить практику, як в області вдосконалення педагогічної діяльності, так і сприяти розкриттю можливостей людини в цілому, так і його психіки, зокрема [2,с.145].

Дослідники відзначають, що інтуїтивна здатність педагога утворилася, мабуть, в результаті тривалого розвитку, внаслідок необхідності приймати рішення при неповній інформації про події, і здатність інтуїтивно пізнавати можна розцінювати як ймовірну відповідь на ймовірні умови середовища. З цієї точки зору, оскільки вченому для здійснення відкриття подані не всі посилки і засоби, остільки він здійснює саме ймовірний вибір [16,с.17].

Інтуїції буває достатньо для розсуду істини, але її недостатньо, щоб переконати в цій істині інших і самого себе. Для цього необхідно доказ [31,с.222].

Успіх інтуїтивного рішення залежить від того, наскільки досліднику вдалося звільнитися від шаблонів, переконатися в непридатність раніше відомих шляхів і разом з тим зберегти захопленість проблемою, не визнати її нездійсненним. відповідь приходить тільки тоді, коли є чітко сформульоване питання і тільки після наполегливої і довгого пошуку. Підказка виявляється вирішальною у визволенні від стандартних, шаблонних ходів думки. Для цього застосовуються, наприклад, досягнення сучасної психології - робота над подоланням підсвідомих бар'єрів та стереотипів [37].

Вивчення теоретичних і практичних основ інтуїції дозволяє побудувати концепцію педагогічної інтуїції, яку слід трактувати як швидкий, несвідомий відбір педагогом найбільш ефективних методів і пріоритетів педагогічного впливу в ситуаціях нестачі інформації про сутності педагогічного явища. Саме за допомогою інтуїції педагог здатний негайно вибирати одне з багатьох рішень, наприклад, в результаті захоплення особливостей сприйняття матеріалу або назріваючих конфліктів спілкування, викликаних непередбаченими тенденціями або обставинами та ін. [24,с.30-31].

Цікаво відзначити, що викладачі різних спеціальностей по-різному ставляться до оцінки внеску інтуїції в професійні досягнення. Так, юристи вважають, що їй належить 41% досягнень у цій галузі, геологи - 38, філологи - 31, математики - 27, хіміки - 19, фізики - 18, біологи - 15%. Аргументуючи свої думки, юристи відзначають, наприклад, що в судочинстві інтуїція може розглядатися як інструмент породження гіпотез, що допомагають просівати версії; геологи підкреслюють, що часто їм доводиться приймати рішення при нестачі інформації, тому для них так важлива роль інтуїтивного мислення [10,с.43].

Інтуїтивні способи педагогічного мислення необхідні педагогу, тому що дозволяють швидко прийняти рішення з урахуванням передбачення далекого розвитку педагогічної ситуації. Інтуїція також дає можливість побачити задачу в цілому, подолати обмеженість відомих підходів до її вирішення і вийти за рамки звичних, схвалюваних логікою уявлень. Отже, інтуїтивне і логічне, неусвідомлюване і усвідомлене не протистоять один одному - це лише різні форми і рівні психічних відображення, що знаходяться в строгому співвідношенні з тим місцем, яке займає відображення в структурі діяльності педагога [23,с.180].

Так, роль інтуїції у педагогічній діяльності, на думку С. Д. Полякова, полягає в наступному:

- без інтуїції неможливо успішно навчати і виховувати дітей, не володіючи здатністю до психологічного проникненню у внутрішній світ дитини, в приховані процеси, які відбуваються в кожному дитячому колективі;

- педагогу доводиться миттєво реагувати і приймати відповідальні рішення, покладаючись, насамперед, на інтуїцію (не потім, а зараз же ...);

- інтуїція допомагає розібратися в короткі терміни в характерах і звичках дітей, спираючись на спостережливість і педагогічну прозорливість;

- інтуїція допомагає зрозуміти душевний стан дитини ще до того, як воно проявиться в якомусь проступок;

- інтуїція допомагає вгадати загальний настрій класу і повернути урок так, щоб він негайно зачепив за живе всіх;

- інтуїція, помножена на любов до дітей, свідомість свого громадянського обов'язку, допомагає знайти дорогу до сердець дітей, у тому числі й «важких підлітків»;

- інтуїція - необхідна умова педагогічної творчості [19,с.5].

Ідеї, рішення, народжені інтуїцією, часто бувають настільки оригінальні і несподівані, що, навіть будучи строго обґрунтовані, не завжди знаходять належну підтримку у оточуючих, які з позицій загальноприйнятих поглядів вважають їх божевільними. Але сучасний попит на «божевільні» ідеї породжує численні пропозиції не тільки у вигляді ідей, удосконалюють наше пізнання. Багато ідей, незважаючи на "шалено" і уявну оригінальність, є не більш ніж наукоподібної містифікацією або просто модернізованим переказом колишніх помилок і помилок [30,с.13].

Важливо знати і про умови прояву ефективності інтуїції в педагогічній діяльності. Серед них можна виділити:

1. Бажання і вміння педагогів оволодіти прийомами і методами професійної педагогіки.

2. Рівна вміння прислухатися як до свого «внутрішнього голосу», так і до розуму. Опора на заняття, досконалу педагогічну техніку загострює і стоншує інтуїцію, робить її стійкою.

Тому педагогів умовно можна розділити на «раціоналістів» - педагоги, які володіють на високому рівні педагогічної технікою, і «інтуїтивіст» - педагоги, які звертаються до почуттів вихованців, які прагнуть до душевного контакту з ними, педагоги, які працюють творчо [2,с.134].

Можна назвати такі види інтуїції: чуттєва; творча; художня; інтелектуальна; технічна; передбачення; професійна; математична; прийняття рішення; моральна; жіноча; побутова та ін. Кожна виконує певну функцію, що говорить про багатофункціональності інтуїції.

У математиці в дослідженнях А. Пуанкаре, В. Ф. Асмуса відзначені:

• аналітична інтуїція - інтуїція чистого числа (лежить в основі аналогії), дозволяє не виходити за рамки логічного знання і позбавляє від логічних помилок;

• геометрична інтуїція дозволяють виділити безперервність простору, його зв'язність, замкнутість, відвертість і т.д.;

• фізична інтуїція дозволяють використовувати лежать за межами простого просторової уяви фізичні подання;

• філософська інтуїція дозволяють створювати нові теорії, сприяють розширенню зв'язків між науковими областями.

Однією з функцій інтуїції ми вважаємо сполучну, яка виконує роль моста між несвідомим і свідомістю, інший, - передача інформації, смислів, образів, третьої, - творча, яка проявляється у творчості [2,с.144].

Бунге в своїй роботі викладає власне розуміння місця і ролі різних видів інтуїції в процесі наукового пізнання. В аналізі сутності інтуїції і її ролі в науці позиція автора з низки питань є спірною [5,с.3].

Педагогічна інтуїція як евристичний феномен існує і функціонує практично на всіх етапах педагогічної творчості. Організоване науково-педагогічне спостереження за інтуїтивним пізнанням в педагогічній діяльності - ось кероване педагогічне завдання. Техніці цих процесів необхідно навчати у вузі [24,с.27].

До числа найбільш характерних рис наукової інтуїції, на наш погляд, відносяться:

1. Принципова неможливість отримання шуканого результату за допомогою чуттєвого пізнання навколишнього світу.

2. Принципова неможливість отримання шуканого результату за допомогою прямого логічного висновку.

3. Несвідома впевненість в абсолютній істинності результату (це жодним чином не знімає необхідності подальшої логічної обробки та експериментальної перевірки).

4. Раптовість і несподіваність отриманого результату.

5. Безпосередня очевидність результату.

6. Неусвідомленість механізмів творчого акту, шляхів і методів, що призвели вченого від початкової постановки проблеми до готового результату.

7. Надзвичайна легкість, неймовірна простота і швидкість пройденого шляху від вихідних посилок до відкриття.

8. Яскраво виражене відчуття самозадоволення від здійснення процесу інтуїції і глибокого задоволення від отриманого результату [14,с.21].

Таким чином, педагогічна інтуїція являє собою складне поняття, що має специфічну структуру, кожен компонент якої реалізується в освітньому процесі. Знання наукових основ педагогічної інтуїції, її ролі та значення в навчально-виховному процесі створює можливість для підвищення якості та ефективності раціональних, емоційних компонентів творчої діяльності педагогів і тим самим гарантує позитивні результати засвоєння знань, умінь і навичок [23,с.180].

Особливості використання інтуїції в педагогічній діяльності співвідносяться з такими поняттями як педагогічна дійсність і педагогічна діяльність [2,с.147].

Педагогічна дійсність - це та частина загальної дійсності, яка включена в педагогічну діяльність. 

Педагогічна діяльність це особливий вид соціальної діяльності, спрямований на передачу від старших поколінь молодшим накопиченого людством досвіду і культури, створення умов для їх особистісного розвитку.

Педагогічна діяльність це також вид професійної діяльності, змістом якої є навчання, виховання, освіта і розвиток учнів (дітей різного віку, учнів шкіл, технікумів, училищ, вищих навчальних закладів, інститутів підвищення кваліфікації, закладів додаткової освіти і т.п.) [34].

Таким чином, педагогічна діяльність в аспекті інтуїтивного підходу - це виховний процес, спрямований на формування знань, умінь, навичок особистості людини з урахуванням рівнів його свідомості і можливостей його несвідомого, в процесі якого відбувається усвідомлення вихованцями необхідних норм і правил, перехід знань у переконання, якими керується вихованець і формуванням почуттів [2,с.144].

Отже, підбиваючи підсумки, важливо відзначити той факт, що в педагогіці для підвищення ефективності освітнього процесу виникла необхідність розширення знань про можливості використання педагогами методів і форм інтуїції, а також виявлення психологічних підстав інтуїтивного використання вчителем у педагогічній діяльності цих методів [39].