Український іконостас, його структура, іконографія, символіка.

У 14-16ст українська іконах з’являються багато фігурність,деталі із навколишнього життя., інтер’єр, елементи пейзажу,одягу, більше динаміки. У цей період формується український іконостас. Іконостас – це перегородка яка складається з різьблених дерев’янних деталей: колонки, арки, двері, карнизи, ікон, кожна з яких має бути на своєму місці. Іконостас відгороджує вівтар від загального церковного інтер’єру. Він є в кожній християнській церкві, східного обряду(католики не мають). Іконстас має ряди( яруси): 1 – орнаментальний, 2- ряд намісний(Пантократор,Богородиця, Святий Миколай, храмова ікона прийняття права-крайня з права), 3 –празничний ряд(празнички) , невеликі 12 ікон, відображажають 12 подій з життя Ісуса Христа та Марії вони є 12-ма найбільшими святами. Посередин цього ряду 13 ікона—«Таємна Вечеря», 4- ряд Деісіс(або чин моління), обов’язково є ікона із христом на троні(христос суддя) а з боків його просять Богородиця і Іван Христитель, 5-ряд апостольський (вертикальні вузькі ікони) 12 ікон, можуть бути згруповані по два, 6-ряд пророчий Ісая Даниїла, 7-ряд патріарший ( люди із Староно Завіту) , праотці. 8- завершує іконостас – «Розп’яття», де Богородиця і апостол Іван Богослов(учень Ісуса, наймолодший апостол).

Культура та мистецтво Київської Русі .

Це період від прийняття християнства 988 і до монголо-татарської навали 1240р. Популярним є твердження що нітито князь володимир побудував першийхристиянський храм на Русі.Але ще і до Володимира існували християнські общини. Княгиня Ольга приказувала будувати церкви. Десятинна церква в Києві, Собор Софії Київської, Печерська Лавра, Михайлівський золотоверхий собор,Успенський собор у м.Канів, Золоті ворота в Києві. В Київській Русі розвивалося і монументальне малярство(мозаїка і фреска), а також станковий живопис (ікономалярство). Дуже цікавими є ікони Київської школи 11-13ст. Всі ці ікони за межами України, їх вивезли свого часу князі. Характерні для них великі розміри, дошка липова, дубова, тополева,темпера. Всі ці ікони мають ковчег, середина зображення втоптана. Для всіх цих ікон характкрний монументалізм. Їх можна порівнювати з фресками. Дуже виразні силуети без зайвих деталей. Дуже складно відтворені драперовки, багато золота у вигляді фонів, обробка золотими лініями. Відомий іконописець К.Р. який жив у 12 ст., був монах Алімпій. Він вчився у Візантії. Його роботи: Ярословська Оранта, Устюжське Благовіщення, Ангел Золоте Волосся, Святий Георгій, Борис і Гліб.

Собор Св. Софії у Києві.

У старій літературі зазначається дата будівництва собору 1037р. Але останні відкриття коригують цю дату. Зараз визначено 1011р. Підставою для такого датування є так звані графіті. Це тексти на стіні Софії. Це митрополичий собор , великий, найбільший храм на всій Русі. Приблизно 30х30х30м. 13 куполів, пірамідально наростають 5 нефів. По периметру подвійні галереї. Дві башти при вході (вони первісні), там сходи на другий поверх. Техніка будівництва типова для будівництва Візантії. Це мішана техніка з втопленим рядом будування. Матеріал: цегла плоска, цемянка і ще ряди чергування цегли з грубого каменю. Софія Київська прикрашена мозаїкою і фресками. На сьогодні це єдиний храм де збереглися мозаїки. Богоматір Оранта у вівтарній частині, під нею є композиція євхаристій(жертва, хліб і вино) . Під євхаристією – отці церкви. В куполі Христос Пантократор. Навколо нього 4 архангели. У барабані купола 12 апостолів. На парусах 4 євангелісти. Над вівтарем композиція «Деісіс»( просять Христа помилувати людей його мама і Хреститель). Сама мозаїка викладена візантійськими майстрами. Це смальта дивовижна, колір може мати 35 відтінків. Кілька проб золота взято. Софію прикрашають різьблені панелі на хорах. Це різьба по шиферу—це природний камінь рожевуватого кольору.