Французька скульптура 18ст. Основні тенденції розвитку, провідні майстри.

Скульптуру Фанції 18 ст. можна характеризувати залежно від тих стилів ,які змінювали один одного упродовж століття. Наприклад, на поч.. 18 ст у скульптурі переважали риси бароко, Прикладом може бути творчість скульптора Гійома Кусту «Приборкувачі коней».Від бароко тут динаміка, порив, напруження, ракурси оголених натур.У першій половині 18 ст.ряд скульпторів працювали у дусі рококо. Це означає що переважала скульптура малих форм, тематика пасторалі, грецька міфологія.Як приклад скульптура Клода Мішеля, це статуетки богинь, амурів. В серед. І в др.. пол.18ст. пацював скульптор Жан Пігель. В його творах відчуваються риси класицизму «Меркурій що зав’язує сандалю». Досить відомим скульптором др.. пол.. 18 ст. був Жан Гудон. Його твори чітко висзачаються стилем класицизм. Славу йому приніс твіт «Вольтер». У своїх творах він викор. нові інструменти, сверла він виготовляв сам і придумав новий спосіб трактування ока. Забирав мармур з оболонки залишав сегмент. Провідний скульптор 18 ст. Етьен Фальконе . «Купальниця», «Зима», пам’ятник Петру 1.

Постімпресіонізм у французькому живописі кінця 19 – поч. 20ст.

Цей термін означає стильовий напрям, який з’явився після імпресіонізму. Це означає що художники постімпресіоністи пережили стадію імпресіонізму. Постімпресіонізм з’явився вкінці 1880 і розквіт в 90-х рр. і тривав на поч. 20 ст. Багато сучасних художників належать до цього напрямку. У Французькому живописі представниками є 4 художники: Поль Сезан, Поль Гоген, Вінсент Ван Гог, Анрі Тулуз Лотрек. Головна концепція постімпресіонізму полягає в тому що ці художники вважали недостатнім для створення картини тільки візуальний розквіт, але додавали до своїх картин фантазію, яскравіший колір, деформацію фігур, певну стилізацію. Поль Сезан малював скелі гори, олюблену гору Санвіктуар.

Естетична програма та особливості живописної системи імпресіонізму.

Імпресіонізм – це мистецький напрям найкраще виявлений в живописі та музиці. Термін походить від франц.і . озн. Враження. Вперше його використав худ. практик Лєруа у статті і запозичив це слово з мазви картини Клода Моне яка наз. «Враження.Схід сонця».Імпресіоністи не належали до якоїсь школи . Вони навіть не були об’єднані в одну творчу групу. Всі вони жили в Парижі. Спільним було те що вони передавали свої враження від пейзажу в картинах. Імпресіоністи не обирали складних тем, ні міфології, ні історії, ні біблійних текстів. Їх цікавила світлотіньова атмосфера, яка весь час міняється, залежно від погоди , пори дня. До імпресіоністів належали : Клод Моне, Едуард Мане , Огюст Ренуар , Каміль Пісарро, Едгар Дега, Альфред Сіслей. Імпресіоністи вийшли на мистецьку арену в 1860-х рр.. Припинили діяльність в кінці 80-х рр.. 19 ст. Їх не визнавав салон, зневажали академісти і публіка. Вони спочатку виставлялися де доведеться. І назвали свою виставку «Салон відторгнутих». Імпресіонізм – це справжній переворот у техніці живопису. Якщо старі майстри художники малювали в 3 етапи , то вони створили метод «аляпріма»(як за один раз, як вперше). Фарби накладали роздільними мазками не змішуючи їх на палітрі. Тому з лязька їх пейзаж нагадує мозаїку. Саме тоді з’явилися фабричні фарби в тюбіках. На практиці імпресіоністи довели що в природі не існує локального кольору. Майже не користувалися чорним кольором за винятком окремих. Дуже цінували етюд. Відмовились від рам.