- •Тема 1. Філософсько-теоретичні основи історії культури.
- •1. Поняття культури. Походження та зміст терміну «культура».
- •2. Структура і функції культури.
- •3. Типологія культури.
- •4. Концепції етногенезу та формування українського етносу.
- •5. Концепції етнонаціонального характеру українців.
- •Тема 2. Культура східних слов’ян.
- •1. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.
- •2. Матеріальна і духовна культура стародавнього населення України. Феномен трипільської культури.
- •4. Характерні риси культури східних слов’ян. Зарубинецька і черняхівська культура.
- •5. Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен.
- •6. Розвиток мистецтва у схiдних слов’ян.
- •Тема 3. Культура Київської Русі.
- •1. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •2. Розвиток освіти і наукових знань.
- •3. Розвиток літератури.
- •4. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
- •5. Музичне мистецтво Русі. Музичне мистецтво давньоруської доби поділялося на три групи: музика народна, княжих салонів і церковна.
- •Тема 4. Українська культура епохи Ренесансу.
- •1. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу. Феномен Олельковицького ренесансу.
- •2. Ренесансно-реформаційні ідеї в українській культурі.
- •3. Розвиток освіти і науки.
- •4. Розвиток друкарства.
- •5. Архітектура та образотворче мистецтво
- •7. Музика і театр.
- •Тема 5. Культура України епохи бароко.
- •1. Феномен українського бароко.
- •2. Світогляд та культура козацтва.
- •3. Архітектура та образотворче мистецтво.
- •4. Музична культура і театральне мистецтво.
- •5. Розвиток літератури.
- •Тема 6. Українська культура кін. XVIII – поч. XX ст. Національно-культурне відродження в Україні.
- •1. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні.
- •2. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості.
- •3. Народницький період національно-культурного відродження.
- •4. Модерністський період національно-культурного відродження та його характерні риси.
- •5. Національно-культурне відродження у Галичині.
- •Тема 7. Українська культура хх ст.
- •1. Українська культура початку XX ст.
- •2. Національно-культурне піднесення 20-30-х рр.
- •3. Українська культура під час другої світової війни.
- •4. Українська культура повоєнного періоду та 50-90-х рр.
- •5. Музична культура XX ст.
- •6. Сучасний стан розвитку української культури.
Тема 2. Культура східних слов’ян.
1. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.
Дати характеристику культури східнослов'янських племен надзвичайно важко. Відомостей про культуру стародавніх слов'ян дуже мало, а джерела її вивчення обмежені і в ряді випадків сумнівні.
Стародавні історики та філософи, особливо християнської орієнтації, ставились до так званої поганської культури зневажливо і тенденційно. Християнство, наприклад, знищило дохристиянську релігійну культуру. Ситуація ускладнилась і тим, що християнські письменники розглядали дохристиянську культуру як поганську, і про неї "неетично" було писати. Джерела про культуру стародавніх слов'ян нерідко ігнорувались.
За такого становища є лише один шлях вивчення старослов'янської культури: реконструкція культури слов'янських племен на основі вивчення літописів, стародавніх історичних хронік, спогадів купців і мандрівників, фольклору, мови, археологічних даних, стародавньої історичної літератури тощо.
Першими, хто залишив відомості про наших предків, були римські історики Тацит, Пліній, Птоломей, грецькі й арабські філософи, пізніше німецькі, польські, шведські купці та мандрівники.
Фіксація культури стародавніх слов'ян починається з того часу, коли наші далекі предки вийшли на історичну арену Європи як більш-менш сформована суспільно-політична сила (прибл. сер. І тис. н. е.). Візантійські вчені в VI ст. (зокрема Йордан, Менандр Протиктор, Прокопій Кесарійський, Феофалій Сімокатта, Маврикій Стратег) пишуть про слов'ян, називаючи їх антами, венедами і склавінами. Вони характеризують слов'ян як численний, культурний і соціальноактивний народ, який бере участь у політичному й культурному житті Південно-Східної Європи.
У дослідженні культури слов'янських народів важливе місце належить лінгвістичній науці, оскільки вивчення мови нерозривно пов'язане з історією народу. Доведено, що загальнослов'янська мова має давню історію, успішно з'ясовано питання про її своєрідність і відношення до інших індоєвропейських мов. На цій основі слов'янство виділено і охарактеризовано як окрему етнічну спільність в сім'ї народів земної цивілізації.
Останніми роками вивчення культури стародавніх слов'ян здійснюється шляхом ретроспекції від відомого до невідомого. Такий підхід, виявився досить плідним, особливо після відкриття поселень дзєдзіцької, коломийської, пеньківської і празької культур V—VII ст., що дозволило заповнити хронологічну прогалину між культурою першої і другої половини першого тисячоліття.
Археологічні дослідження стародавньої культури допомогли розкрити складність процесів етнокультурного розвитку на території Південно-Східної Європи на рубежі І тис. до н. е. — І тис. н. е. Цей період характерний безперервним заселенням слов'янськими племенами територій і розвитком їх культур, а також зовнішніми впливами на слов'янську культуру (зокрема іранського, фракійського, германського, балтського і тюркського культурних компонентів).
Питання про історію та витоки української культури є складним і дискусійним. Одні дослідники вважають, що розвиток української культури почався в епоху середньовіччя, а до того культуротворчий процес не раз руйнувався внаслідок активних міграційних процесів та нападів різних завойовників. Інші твердять, що витоки культури треба шукати з епохи бронзи (II тис. до н. е.).