Проблема енергетичного забезпечення існування людства в ххі столітті

Існує проблема надійного забезпечення людства енергією. Суть її полягає в наступному:

1. Загальне погіршення природно-географічних умов видобування мінерального палива і, як наслідок, значне підвищення витрат на геологорозвідку, видобуток та транспортування енергоносіїв на великі відстані.

2. Задоволення енергопотреб відбувається екстенсивним шляхом – залучення в обіг все нових та нових обсягів енергоресурсів. Перехід на енергозберігаючі технології обмежується передовими країнами.

3. З розширенням масштабів енергоспоживання різко зросло забруднення природного середовища.

4. Зростання у світі кількості країн – постачальників енергоресурсів, ослаблення позицій ОПЕК, перетворення нафти з початку 80-х років на біржовий товар посилили нестабільність світового нафтового ринку. Політичні потрясіння (іракська криза, крах фондового ринку Північно-Східної Азії) внесли коректування в головні сценарії світового економічного розвитку. З 1997р. нафтові ціни вперше за останнє десятиріччя різко впали, завдаючи шкоди нафтодобуваючим країнам – аутсайдерам ОПЕК, в тому числі Росії. Подібна ситуація, яка за оцінками експертів може тривати до 2005р., свідчить про необхідність виробити надійні механізми регулювання світового енергетичного ринку.

5. Існуючий рівень продуктивних сил і технічного прогресу не дозволяє гарантувати безпеки заміни традиційних джерел енергії альтернативними, передусім атомною.

Однією з характерних рис сучасного етапу НТП є зростаючий вплив на всі види енергії. Важливим паливо-енергетичним ресурсом є природний газ. Затрати на його видобуток і транспортування нижче, ніж для твердих видів палива. Будучи прекрасним паливом (калорійність його на 10% вища за мазут, у 1,5 разів вища за вугілля і в 2,5 рази вища штучного газу), він відрізняється також високою віддачею тепла в різних установках. Газ використовується у печах, які потребують точного регулювання температури, він мало дає відходів і диму, що забруднюють повітря.

За останні три десятиріччя суттєво змінилася структура споживання вугілля у зв’язку з витісненням його нафтопродуктами і газом. Скоротилося споживання вугілля у залізничному, морському і річковому транспорті, а також у побутовому секторі. Більше 56% споживання вугілля припадає на теплові електростанції. Крупні споживачі вугілля – коксохімічні підприємства. Основним видом енергії, яка вироблялася в ХХ ст., була теплова енергія. Але рентабельні запаси вуглеводневого палива підходять до кінця, і людству, щоби жити, потрібні нові енергетичні джерела.

З високоякісних видів палива на першому місці знаходиться нафта, на частку якої припадає 63%. Економія паливно-енергетичних ресурсів сьогодні стає одним з найважливіших напрямків раціонального природокористування. Є значні можливості економії мінеральних паливно-енергетичних ресурсів при використанні енергетичних ресурсів.

Споживана людьми енергія на 90% виробляється за рахунок тепла, одержуваного від згорання палива - нафти, вугілля, газу. Це паливо накопичене на землі завдяки біологічним процесам, що тривали тисячі років. Використання людьми різних енергетичних ресурсів безупинно збільшується, причому відбувається воно по експонентному закону. За останні 100 років споживання енергії у світі зросло більш ніж у 20 разів.

Експонентне зростання споживання енергії приведе в найближчі одне - два сторіччя до кризи. Так Г. Люстинг стверджує, що природного газу вистачить людству до 2015р., нафти до 2100р., вугілля до 2500р. Ці розрахунки підводять нас до думки, що єдиний (але також тимчасовий) вихід з ситуації, що створилася, це використання ядерної енергії. Запаси урану перевищують запаси усіх джерел енергії в 200 разів.

Найбільш перспективними джерелами енергії є атомна і сонячна, заслуговує на увагу питання використання енергії водню. Однак, після використання радіоактивних речовин, на АЕС утворяться високорадіоактивні шлаки, що залишаються протягом сотень років джерелом небезпечного радіоактивного зараження. На сьогодні немає загальновизнаного способу безпечного поховання цих шлаків. Це пов'язано з тим, що під впливом тривалого радіоактивного випромінювання контейнери, в яких знаходяться шлаки, починають втрачати герметичність. Проте, існує думка, що не потрібно квапитися відмовлятися від використання вуглеводневого палива. Енергетична криза кінця ХХ ст. полягає в тому, що головним джерелом енергії ХХ ст. було вуглеводневе паливо мінерального походження, а саме вугілля, і особливо нафта і природний газ, запаси яких виявилися невеликими і за існуючих темпів споживання повинні бути витрачені до 2015р., але якщо познайомитися з енергетичною ситуацією більш уважно, то виявиться, що розвідані запаси мінерального палива по наявній в них енергії в мільярди разів перевищує кількість енергії, яка щорічно використовується людством. Так, наприклад, запаси нафти і газу, що видобуваються, складають менш ніж 1% розвіданих, але технологічно не ефективних, загальних запасів нафти і газу на Землі.

Демографічна проблема. Крім всезагальної воєнної загрози, яка залишається домінуючою, верхній ступінь ієрархії глобальних проблем зайняли демографічні зрушення. Від кількості людей на планеті, їхнього територіального розміщення та масштабів господарської діяльності залежать такі важливі параметри, як забезпечення населення ресурсами, стан біосфери Землі, світове політичне і соціальне середовище.

Отже, одна з особливостей сучасного світового розвитку – швидке зростання народонаселення. Якщо протягом першої половини ХХ ст. загальна кількість жителів Землі зросла на 1 млрд. чоловік – з 1,5 млрд. до 2,5 млрд., то в наступні десятиріччя вона збільшилася більше, ніж на 3 млрд., наблизившись до 6 млрд. чоловік у 1998р. А у першій половині ХХІ ст. за передбаченнями футурологів наблизиться до 12 млрд. осіб. Щорічно чисельність людей на Землі зростає, а природні ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, підвищити його якість, катастрофічно зменшуються, вичерпуються і руйнуються.

Демографічні зрушення відбуваються в умовах глибоких диспропорцій у розміщенні світового економічного потенціалу і всієї сукупності соціальних благ, які надаються населенню. У той час як у невеликій групі розвинутих країн проживає близько 1/7 населення земної кулі, в них виробляється 4/5 світового валового продукту, що в перерахунку на душу населення в 20 разів більше, ніж в країнах, що розвиваються. Відповідно в першій групі країн набагато вищий загальний рівень витрат на охорону здоров’я, освіту, захист природного середовища і, як наслідок, набагато вища тривалість життя, ніж у групі країн, що розвиваються. Хоча в останніх завдяки широкій вакцинації, застосуванню антибіотиків, покращанню харчування та санітарних умов тривалість життя також зросла (з 1950 по 1996р. – на 21 рік, у розвинутих країнах – на 8 років).

До початку ХIХ ст. чисельність населення земної кулі наблизилася до мільярдної оцінки. Тоді на подвоєння колишньої чисельності треба було два сторіччя. Наступне подвоєння відбулося вже через 120 років; двохмільярдний рубіж був перейдений у 20-і роки ХХ ст. На нове подвоєння чисельності населення планети вже треба було 50 років, тому що в 70-і роки воно перевищило чотирьох мільярдну оцінку. Так, темп зростання чисельності населення, що безупинно прискорюється з другої половини ХХ ст. одержав назву “демографічного вибуху”.

Однак, це явище не нове в історії людства. Демографічний вибух обумовлюється демографічною революцією - радикальна зміна в сфері відтворення населення. У результаті таких змін виникає розрив у часі між народжуваністю і смертністю. Демографічний вибух - це результат незавершеності демографічної революції.

Сучасний демографічний вибух, відрізняється тим, що відбулося різке, небувале в історії людства зниження смертності серед значної частини населення землі. Іншими словами, відбулася світова демографічна революція. Перед нами світовий демографічний вибух, потужність якого перевершує всі колишні, що носили локальний характер.

Як випливає з суті демографічного вибуху, це явище носить тимчасовий характер, а значить рано чи пізно він повинний припиниться. Але як незабаром це відбудеться, і що потрібно робити для його якнайшвидшого припинення?

Історичний досвід Європи і тих країн, де демографічні революції уже відбулися і чисельність населення стабілізувалася, свідчать про те, що і населення світу повинне, у кінцевому рахунку, стати стаціонарним.

За розрахунками ООН чисельність населення планети в 2075р. при “середньому” варіанті складе 12, 2 мільярди чоловік, при “нижньому” - 9,5 і 15,8 - при “вищому”.

Дуже сильно зміниться географічний розподіл населення (див.табл.15.2).

Таблиця. 15.2