§ 2. Міжнародні організації в розв’язанні проблем захисту природи. Програмні питання

Роль міжнародних організацій, програм, конференцій в охороні та поліпшенні довкілля.

Стокгольмська конференція (1972р.).

Програма ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП).

Міжнародні програми щодо проблем трансграничного забруднення гідросфери й атмосфери.

Роль міжнародних зелених рухів та організацій у розв’язанні екологічних проблем.

Роль організації “Green Peace”.

Заходи, направлені на розв’язання проблем екології в Україні.

Екологічні рухи та організації України.

Основні поняття

Екологічна проблема населених пунктів

Генна інженерія

Здорове довкілля

Міжнародний “земний етикет”

Очисні роботи

Радіаційна безпека

Екологічна катастрофа

Маловідходні та безвідходні технології

Охорона довкілля і раціональне використання її ресурсів в умовах бурхливого зростання промислового виробництва стали однією з найактуальніших проблем сучасності. Результати впливу людини на природу необхідно розглядати не лише у світлі розвитку технічного прогресу і зростання населення, але і в залежності від соціальних умов, в яких вони проявляються. Відношення до природного середовища є міркою соціальних і технічних досягнень людського суспільства, характеристикою рівня цивілізації. Співробітництво між країнами в області охорони природи здійснюється через такі організації як Європейський Союз (ЄС), ООН в рамках “Програми ООН з навколишнього середовища” (ЮНЕП). До головних напрямків діяльності ЮНЕП відносяться екологічні проблеми населених пунктів, а також проблеми здоров’я і добробуту людини, охорона наземних екосистем і боротьба з розповсюдженням пустель, діяльність, пов’язана з екологічною освітою й інформацією, торговельні, економічні і технологічні аспекти з охорони природи, захист Світового океану від забруднення, охорона рослинності і диких тварин, екологічні питання енергетики.

Зараз в світі нараховується велика кількість екологічних організацій, які борються за порятунок навколишнього середовища. Але найбільш чисельна з них – “Green Peace ”. Членами цієї організації є не тільки рядові люди, але також знаменитості. Ці люди вносять посильний вклад у загальну справу. Також вони не просто розкидаються словами і лозунгами, а беруть участь у заходах по захисту природи.

Наприклад, активісти радикальної екологічної організації “GREEN PEACE” оточили у Беринговому морі, біля узбережжя Аляски риболовний траулер – фабрику “Оушен Ровер”. Екологи вважають, що надмірний вилов сайди в цьому районі моря руйнує екологічні систему північної частини Тихого океану. Цей демарш “GREENPEACE” присвячений дебатам в американському Сенаті з питань рибного промислу. Інший приклад – радикали з “GREENPEACE” пікетували державні установи ряду країн Європи, протестуючи проти завезення на континент американської сої, яка вирощена методом генної інженерії. За словами “зелених”, споживання такої сої шкідливо як для людини, так і для тварини. Генетично змінені продукти, вважають вони, - шлях до генетичного забруднення навколишнього середовища.

Загальним екологічним нормативом для всіх екосистем є збереження їхніх динамічних властивостей, передовсім надійності та сталості. Глобальний екологічний норматив визначає збереження біосфери планети, і в тому числі клімату Землі, у вигляді, придатному для життя людини, сприятливому для її господарювання.

На сучасному етапі підсилюється необхідність у міжнародному співробітництві, спрямованому на вирішенні екологічних проблем сучасності. У зв’язку з цим вирішальна роль належить ООН та її спеціалізованим органам, які на практиці реалізують спільні міжнародні зусилля у цьому напрямку, налагоджуючи активне загальнопланетарне і регіональне співробітництво держав, сприяючи розв’язанню національних питань, пов’язаних з вирішенням глобальних проблем. Наслідки порушення природних явищ переходять кордони окремих держав і вимагають міжнародних зусиль в охороні не лише окремих екосистем (лісів, водойм тощо), але і всієї біосфери у цілому. Усі держави відчувають стурбованість за долю біосфери і подальше існування людства. У 1971р. ЮНЕСКО (організація ООН з питань освіти, науки і культури), у склад якої входить більшість країн, прийняла Міжнародну біологічну програму “Людина і біосфера”, яка вивчає зміни біосфери та її ресурсів під впливом людини. Ці важливі для долі людства проблеми можуть бути вирішені лише шляхом тісного міжнародного співробітництва.

23-27 червня 1997р. в м. Нью-Йорк відбулася 19 спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН. Глобальна за своєю суттю проблематика сталого розвитку вперше обговорювалася в ООН у такому форматі. Але для цього світовому співтовариству прийшлось пройти тяжкий і досить тривалий шлях.

Перший форум ООН, якій включав екологічну проблематику в порядок денний для світового співтовариства, відбувся у червні 1972р. у Стокгольмі. Тоді вдалося лише частково подолати стереотип: нібито екологічні проблеми – це “хвороба багатих”. Проте Стокгольмська декларація, як і узгоджена схема подальших дій, поклали початок глобальному баченню та сприйняттю екологічної тематики. У березні 1987р. Світова комісія з навколишнього середовища і розвитку (Комісія Брундтланд) підготовила і презентувала доповідь “Наше спільне майбутнє”, головним положенням якої стала теза сталого розвитку як єдино можливої альтернативи безвідповідальній експлуатації природних ресурсів. Головним чином, завдяки цьому документу термін “сталий розвиток” не тільки отримав права громадянства і увійшов у понятійний апарат світового співтовариства, але і став відправним пунктом нарощування практичних зусиль. Аналіз доповіді Світової комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку “Наше спільне майбутнє”, яку часто називають за іменем її керівника – колишнього прем’єр-міністра Норвегії Гру Брундланд, свідчить про необхідність спільних скоординованих дій всіх країн заради порятунку екосистем планети.

Сесія ГА ООН у грудні 1972р. прийняла рішення створити в Найробі Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Одночасно стокгольмська конференція, прийняв до уваги особливе значення екології в житті міст, висловилася за проведення Конференції ООН по населеним пунктам. Результатом стало створення в кінці 1976р. у Найробі ГА ООН Центру ООН з населених пунктів, чи “Хабітат”.

Показником великого конструктивного потенціалу, якій закладений у доповіді Комісії Брудтланд, можна вважати прийняття рішення ГА ООН скликати у 1992р. в Ріо-де-Жанейро Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку. Її результати перевершили всі сподівання. Головний політичний документ – Декларація Ріо - містить у собі 27 основних принципів. Серед них можна виділити положення про те, що в центрі діяльності в сфері сталого розвитку повинні знаходитися людина, її невід’ємне право на здорове навколишнє середовище. Був також проголошений принцип загальної, але диференційованої відповідальності держав. Конкретно, мається на увазі, що індустріально розвинуті країни нададуть, зокрема, країнам, що розвиваються, (тобто визнаються і специфічні потреби країн з перехідною економікою) додаткові фінансові ресурси і технології, що відповідають критеріям сталого розвитку. Для фінансування відповідних проектів був створений Глобальний екологічний фонд, якій співпрацює у тісному зв’язку зі Світовим банком, Програмою розвитку ООН (ПРООН) і ЮНЕП.

Сьогодні екологічні проблеми стали важливим пунктом порядку денного нарад 8 провідних держав світу.

Географічне положення України як центральноєвропейської держави зумовлює її роль та відповідальність у виконанні міжнародних договорів щодо охорони природного середовища, її зацікавленість у розробці ефективної регіональної стратегії. Стан середовища та промислова активність на прикордонних з Україною територіях становлять значний інтерес з точки зору забезпечення національних інтересів і безпеки. Існуючі нині двосторонні угоди України з Угорщиною, Німеччиною, Польщею, Молдовою, Росією, Білорусією, Словаччиною, як і угоди згаданих держав між собою, на жаль, не регулюють питання відповідальності за заподіяну шкоду, спричинену транскордонними переносами забруднень аварійного та систематичного характеру. Беручи до уваги необхідність відповідальності за такі забруднення при розробці нових, виконанні існуючих європейських міжнародних угод щодо охорони природного довкілля, Україні слід активніше домагатись юридично обґрунтованого регулювання цих питань на рівні угод з цими державами.

Зараз Україна повною мірою представляє в ООН свої національні інтереси і потреби. Її роль з отриманням незалежності стає конструктивнішою і вагомішою. У зв’язку з реформуванням ООН, що передбачається, основні цілі якого було обговорено в жовтні 1993р. на урядовій конференції “Нові завдання для ООН”, Україна формує своє бачення діяльності ООН, виходячи з нових умов розвитку світової ситуації та з потреб обліку геополітичної конфігурації, що докорінно змінилася. Україна є членом близько 20 організацій системи ООН, а також понад 60 її постійних або тимчасових органів. У Києві відкрито представництво ООН (1992р.), функціонує Українська асоціація сприяння ООН. Українська асоціація сприяння ООН розповсюджує інформацію про основні напрямки діяльності ООН, надає консультативну допомогу з різноманітних питань сфери інтересів ООН. Через нестачу коштів Українська асоціація сприяння ООН змушена відмовитися від багатьох корисних контактів і дотепер не вступила у світову федерацію, яка об’єднує національні асоціації країн-членів ООН.

Робочі групи з питань ...

Рис. 18.1. Структура Програми “Сприяння сталому розвиткові в Україні”

Україна виступає ініціатором багатьох міжнародних природоохоронних програм. Так, наприклад, у відповідь на пропозицію представників Уряду України під час українсько-американського Форуму з екологічних питань, який відбувся у Києві, американська Агенція з міжнародного розвитку (АМР США) через Проект екологічної політики і технології (ЕПТ) підтримує програму “Сприяння сталому розвиткові в Україні”. Декларація про співпрацю за цією Програмою була підписана 25 березня 1996р. представниками Уряду України і АМР США. Головною метою Програми є сприяння інтеграції екологічних питань і економічного розвитку в Україні. На державному рівні створено Виконавчу Раду, яка визначає загальні положення діяльності Програми, контролює її виконання і дає необхідні рекомендації Урядові України (рис. 18.1.).

Україна співпрацює з багатьма міжнародними організаціями в охороні навколишнього середовища. Це, перш за все, ЮНЕП – Програма ООН з навколишнього середовища, членом якої Україна стала ще у 1979р. За період з 1981-го по 1993-й рік Україна тричі обиралася до складу Ради керуючих ЮНЕП. У 1992р. Україна взяла активну участь у Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро). На ній було закладено основи міжнародного “земного етикету” – кодексу поведінки держав. У 1995р. у Копенгагені відбулася Конференція міністрів екології посткомуністичних країн, яка закликала учасників розробити національні програми інвестицій у цю галузь. Відомо, що бюджетні асигнування на охорону природи у нас дуже скромні. Світові банки надають екологічні позики на пільгових умовах – 5-7 % на рік, повернення протягом 20 років. Ю.Костенко, колишній міністр охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, відзначив, що світові банки надання таких кредитів ставлять у залежність від економічного курсу держав. До цього часу Україна таких кредитів не брала, гарантії видавалися під інвестиції, які ми проїдали або витрачали на інші проблеми. Можливо, вступ України в нову, більш стабільну фазу економічного розвитку змінить державну політику у цьому напрямі.

На сьогодні Україна є учасником 16 природоохоронних конвенцій глобального та регіонального характеру та 5 протоколів до них. Готується за участю спеціалістів Міністерства підписання чи ратифікація ще 12 міжнародних конвенцій.

Мінекобезпеки координувало роботу з підготовки та участі представників України в Міністерській конференції "Навколишнє середовище для Європи". Працівники міністерства представляли інтереси нашої держави на Генеральній Конференції МАГАТЕ, конференція сторін Конвенції із змін клімату, Конвенції про біорізноманіття та ін.

Зараз виконуються та знаходяться в стадії розробки понад 20 міжнародних довго- та короткотермінових програм та проектів у галузі екологічної безпеки на загальну суму близько 13 млн. доларів США. Більша частина проектів має довготривалий характер і присвячена вирішенню проблем раціонального використання та захисту від забруднень водних ресурсів України. Головними донорами виступають США, Канада та держави Західної Європи.

У рамках співробітництва з МАГАТЕ, Комісією з ядерного регулювання США та Європейським Союзом (програма ТАСІС) виконуються понад 25 проектів у галузі ядерної та радіаційної безпеки. Ведуться переговори щодо міжнародного фінансування нових екологічних проектів.

Зокрема, було високо оцінено роботу Мінекобезпеки України в рамках спільної українсько-американської міжурядової комісії "Кучма - Гор". Американська сторона охарактеризувала українсько-американське співробітництво в галузі охорони довкілля впродовж останніх років як високоефективне і таке, що приносить реальні позитивні результати.

Як член ООН Україна бере участь у 25 міжнародних угодах з питань охорони навколишнього природного середовища, кілька угод перебуває у стані ратифікації. Програми та проекти, в яких Україна бере участь, фінансуються Світовим банком через Глобальний екологічний фонд, ЮНЕП, ЄС, урядами інших країн, приватними фірмами. На сучасному етапі кількість міжнародних і міждержавних проектів, в яких Україна бере активну участь, суттєво зросла. Так, продовжується і розширюється участь України в реалізації програм Комітету НАТО з проблем сучасного суспільства. Програми досліджень, які здійснюються Комітетом згідно з планом роботи Ради Північноатлантичного співробітництва, приділяють особливу увагу важливості і невідкладності співробітництва з таких питань, як очисні роботи в місцях розташування військових баз, транскордонні проблеми в галузі навколишнього середовища, причиною яких є об’єкти і діяльність оборонного характеру. Такі проекти спрямовані на усунення екологічних наслідків “холодної війни”, встановлення зв’язків між експертами країн-членів НАТО та країн-партнерів, розвиток демократичних процесів та інституцій у рамках співробітництва з МАГАТЕ, Комісією з ядерного регулювання США та ЄС (програма TACIS) виконується понад 25 проектів у галузі ядерної ті радіаційної безпеки. Робота в цьому направленні інтенсивно розвивається. Зокрема, підписано Угоду з Бюро зовнішніх економічних справ уряду Швейцарії про надання допомоги на суму 375 тисяч швейцарських франків (поставка обладнання для моніторингу атмосферного повітря у Маріуполі). Відповідно до укладених Угод між Україною та МБРР Мінекобезпеки є реципієнтом та відповідальним виконавцем трьох проектів, які фінансуються на умовах беззворотньої фінансової допомоги, а саме:

“Збереження біорізноманіття Карпат” (вартість проекту – 500 тисяч доларів США).

“Збереження біорізноманіття в українській частині дельти Дунаю” (вартість проекту – 1500 тисяч доларів США).

“Поліпшення управління навколишнім природним середовищем у Донецькій області” (вартість проекту – 430 тисяч доларів США) [3, 89].

Мінекобезпеки координує співробітництво у рамках 43 двосторонніх міжнародних угод та договорів.

Україна активно співпрацює з ЮНЕСКО. Пріоритетним напрямом цього співробітництва стала реалізація програми “ЮНЕСКО—Чорнобиль”, яку було започатковано в січні 1991р. підписанням Генеральним директором Організації Ф. Майором і постійними представниками України, Білорусії Основних положень Програми. Вона охоплювала 70 проектів, що фінансувалися переважно за рахунок добровільних пожертвувань. На початковому етапі ліквідації наслідків аварії роль лідера відігравала МАГАТЕ. У 90-х роках при переході до комплексної програми координації акцент робився на гуманітарних аспектах чорнобильської проблеми, у зв’язку з чим зросла участь ЮНЕСКО в проведенні досліджень щодо наслідків аварії для різних екосистем.

Міжнародне співробітництво здійснюється відповідно до пріоритетних напрямків, які забезпечують входження України в світовий правовий екологічний простір, втілення сучасної та гармонізованої з міжнародною науково-технічної політики та системи стандартів і нормативів, отримання технічної допомоги в галузі охорони навколишнього середовища, ядерної та радіаційної безпеки та раціонального використання природних ресурсів, вирішення проблем, пов'язаних з закриттям ЧАЕС, впровадження економічних інструментів природокористування, навчання персоналу, отримання інформації, баз даних та програмних продуктів в галузі охорони природного середовища.

Україна є членом та бере участь у роботі провідних міжурядових організацій, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблем охорони довкілля та ядерної безпеки. У 1995р. Україну було прийнято до Ради Європи. Започатковано співпрацю у природоохоронній галузі з Європейським Союзом.

У даний час світове співтовариство вже прийшло до розуміння того, що необхідний пошук нових шляхів розвитку цивілізації. Модель соціально-економічного розвитку, що використовували розвинуті країни, вичерпала себе, завдавши величезного збитку навколишньому середовищу. Потрібна нова модель економічного розвитку і розподілу вироблених ресурсів на основі значно більш могутніх важелів централізованого регулювання як на рівні держави, так і світового співтовариства в цілому – модель сталого розвитку.

Проаналізувавши сукупність глобальних проблем, стає зрозуміло, що пріоритетною є проблема збереження екологічної рівноваги на планеті. Але вона не розв'язна поки не будуть знайдені рішення інших глобальних проблем.

Почати реалізовувати концепцію сталого розвитку першою повинна промислово розвинута частина світу. Саме вона в даний час зазнає труднощів з ресурсами, і забезпечує свій добробут за рахунок ресурсів країн, що розвиваються, і, різко скорочуючи сировинний компонент у виробництві промислової продукції. Шлях, по якому пройшли розвинуті країни, не виправдав себе. Досягши високого рівня розвитку, вони зштовхнулися з найгострішими екологічними проблемами. Якщо і світ, що розвивається, піде по тому ж шляху, то екологічна катастрофа неминуча.

Тому зараз необхідно розробити критерії екологічної безпеки (з огляду на те, що в даний момент у різних державах вони дуже відрізняються, а в деяких їх узагалі немає) і почати масове впровадження екологічно чистих технологій. Кожна країна повинна взяти в цьому участь, тому що неможливо вирішити дану проблему в рамках окремих політичних блоків, систем, окремих країн. Необхідно зрозуміти всю складність, глибину екологічної кризи і визнати абсолютну пріоритетність її вирішення; створити надійну правову, законодавчу, фінансову, технічну і професійну базу для його рішення; переорієнтувати економіку на використання чистих, ресурсозберігаючих, маловідходних і безвідходних технологій; проводити обов'язкову незалежну експертизу всіх проектованих, споруджуваних і діючих об'єктів, що є джерелом підвищеної небезпеки; забезпечити ефективна взаємодія в цій області всіх країн світового співтовариства; установити необхідний рівень екологічного виховання й утворення.

Таким чином, розробка міжнародної природоохоронної стратегії на тривалий період – найважливіший елемент об’єднання зусиль світового співтовариства на державному рівні для розв’язання глобальної соціально-екологічної проблеми. Дії і мислення людства повинні виходити з єдиної стратегії розв’язання глобальних, зокрема екологічних, проблем, базуючись на ідеї спільності людства та на розумінні об’єктивності світового розвитку. Тільки забезпечення стійкого, збалансованого і контрольованого розвитку гарантує світовому співтовариству перехід до нової ери необхідного і безпечного для нього економічного зростання, при якому економіка і навколишнє середовище зможуть гармонійно співіснувати. Людству для ефективного вирішення глобальних проблем насамперед необхідно сформувати довгострокову програму дій та механізм їхнього розв’язання, узгодити стратегії, розробити спільні проекти, прийняти взаємні зобов’язання щодо подолання глобальних загроз, оскільки без цього будь-які програми залишаться лише деклараціями про наміри.