2. Види конфліктів.

Організація (підприємство) - це внутрішньо-суперечлива система, яка створюється індивідами або більш широкими злуками (надорганізаціями) для задоволення соціальних потреб особистостей І груп. Конфлікт в організації виникає тоді, коли перед нею поступають як суперечливі і навідь несумісні цілі, так і засоби їх досягнення. Конфлікти поділяють за такими ознаками:

За результатами:

• функціональні-підвищують ефективність діяльності організації;

• дисфункціональні - знижують рівень забезпечення власних потреб, зменшують роль групового співробітництва і, як наслідок, ефективність діяльності організації.

За змістом:

• внутрішньоособистий;

• міжособистий;

• конфлікт між особою і групою;

• міжгруповий.

За обсягом:

• глобальні, які охоплюють увесь колектив;

• парціальні (парні), які охоплюють двох осіб.

За тривалістю:

• затяжні;

• короткотривалі.

За джерелом виникнення:

• об'єктивні, які викликані недоліками виробничого характеру;

• суб'єктивні,, які викликані негативними особистими якостями учасників конфлікту.

3А типом структури взаємовідносин:

• вертикальні;

• горизонтальні.

За рівнем формалізації взаємовідносин:

• офіційні;

• неофіційні.

За формою:

• приховані;

• відкриті.

Будь-який конфлікт може бути віднесений до того чи іншого виду як за однією з наведених ознак, так і за декількома з них одночасно. Наприклад, конфлікт між керівником та підлеглим із приводу недоліків у організації праці є вертикальним, але одночасно він є й парціальним, об'єктивним, а також може бути затяжним (короткотривалим), діловим (особистим), офіційним (неофіційним), прихованим (відкритим),

Внутрішньоособистісний конфлікт може приймати різні форми. Одна з найбільш поширених - рольовий конфлікт, коли до однієї особи висувають різні вимоги щодо того, яким має бути результат роботи. Наприклад, завідувач відділом в універсальному магазині може вимагати, аби продавець весь час знаходився у відділі, надаючи покупцям інформацію та послуги. Пізніше той же завідувач може незадоволено відзначити, що продавець багато часу втрачає на покупців і мало часу присвячує поповненню відділу товарами. Продавець сприймає такі вимоги як цілком несумісні.

Внутрішньоособистий конфлікт може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не співпадають з особистими потребами і цінностями. Наприклад, жінка-керівник планувала суботу і неділю присвятити відпочинку з чоловіком, оскільки її надмірна увага до роботи погано впливає на сімейне життя. Але в п'ятницю до неї заходить її начальник з якоюсь проблемою і вимагає, щоб вона розв'язала її за вихідні дні.

Внутрішньоособистісний конфлікт може бути відповідно на робоче перевантаження (недовантаження), бути пов'язаним із незадоволеністю роботою, низькою впевненістю у собі та організації, зі стресами.

Міжособистісний конфлікт є, можливо, найбільш поширеним. В організаціях він проявляється по-різному. Найчастіше це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час використання обладнання або схвалення проекту. Кожен вважає, що оскільки ресурси обмежені, він має переконати начальство виділити ці ресурси саме йому, а не іншому. Або, уявимо, що два художники працюють над тією самою рекламою, але мають різні точки зору щодо способу її подання. Кожен намагається переконати директора прийняти його точку зору. Аналогічним, але делікатним і тривалішим, може бути конфлікт між двома кандидатами на підвищення при наявності однієї вакансії.

Міжособистісний конфлікт може також виявлятися як зіткнення особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами і цінностями іноді просто не в змозі ладнати між собою.

Конфлікт між особою і групою. Виробничі групи запроваджують певні норми поведінки і виробітку. Кожен має їх дотримуватись, щоб бути прийнятим неформальною групою і, тим самим, задовольнити свої соціальні потреби. Однак, якщо очікування групи не відповідають очікуванням окремої особи, може виникнути конфлікт. Наприклад, хтось хоче заробити більше, працюючи понад норму, а група розглядає таке "надмірне старання" як негативну поведінку.

Між особою і групою може виникнути конфлікт, якщо ця особа займе позицію, відмінну від позиції групи. Наприклад, обговорюючи на зборах можливість збільшення обсягу продаж, більшість буде вважати, що цього можна досягти шляхом зниження цін. А хтось один буде твердо переконаний, що така тактика приведе до зменшення прибутку і сприяє думці, що їхня продукція не така якісна, як продукція конкурентів. Хоча така людина може бути права, вона все одно буде розглядався як джерело конфлікту, оскільки йде проти думки групи.

Аналогічний конфлікт виникає на грунті посадових обов'язків керівника: він може бути змушений застосувати дисциплінарні заходи, які є непопулярними в очах підлеглих. Тоді група може нанести удар у відповідь - змінити ставлення до керівника; знизити продуктивність праці.

Міжгруповий конфлікт. Організації складаються з великої кількості груп, як формальних, так і неформальних. Навіть у найкращих організаціях між такими групами можуть виникати конфлікти.Неформальні організації, які вважають, що керівник ставиться до них несправедливо, можуть тісніше згуртуватися і зробити спроби "поквитатися" з ним шляхом зниження продуктивності. Прикладом конфлікту може бути конфлікт між профспілкою і адміністрацією.

На жаль, частим прикладом міжгрупового конфлікту служать суперечки між лінійним і штабним персоналом. Штабний персонал, як правило, молодший і освіченіший, ніж лінійний, при спілкуванні послуговується технічним жаргоном. Це призводить до зіткнення між людьми і труднощів у спілкуванні. Лінійні керівники заперечують рекомендації штабних спеціалістів, свою залежність від них в тому, що пов'язано з інформацією. Часто через різні цілі конфліктують функціональні групи всередині організації. Денна зміна медичного персоналу звинувачує нічну в тому, що вона погано доглядає за хворими.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ. Типи поведінки людей у конфліктній ситуації.

За обсягом конфлікти підрозділяють на внутріособистісні, міжособистісні, конфлікти між особистістю і групою і міжгрупові. Внутріособистісні конфлікти виникають у результаті того, що виробничі вимоги не узгоджені з особистими потребами або цінностями співробітника, а також у відповідь на робоче недовантаження або перевантаження, суперечливі вимоги. Міжособистісні конфлікти в сфері виробництва можуть виникати через домагання на обмежені ресурси, капітал, робочу силу, використання устаткування, вакантну посаду, через відмінність характерів. Конфлікт між особистістю і групою виявляється як протиріччя між чеканнями або вимогами окремої особистості і сформованими в групі нормами поведінки і праці, виникає через неадекватність стилю керівництва рівневі зрілості колективу, через невідповідність компетентності керівника і компетентності фахівців колективу, через неприйняття групою морального вигляду і характеру керівника. Міжгрупові конфлікти – це конфлікти усередині формальних груп колективу (наприклад, адміністрація і профспілки), усередині неформальних груп, а також між формальними і неформальними групами.

За тривалістю протікання конфлікти можна підрозділити на короткочасні і затяжні. Перші найчастіше є наслідком взаємного нерозуміння або помилок, що швидко усвідомлюються. Другі ж зв'язані з глибокими морально-психологічними травмами або з об'єктивними труднощами. Тривалість конфлікту залежить як від предмета протиріч, так і від рис характерів людей, що зштовхнулися. Тривалі конфлікти дуже небезпечні, оскільки в них конфліктуючі особистості закріплюють свій негативний стан. Частота конфліктів може викликати глибоку і тривалу напруженість відносин.

ПІСЛЯКОНФЛІКТ виявляється в негативній поведінці або почутті незадоволеності після того, як конфлікт вважається вирішеним. Виникненню після конфлікту можуть сприяти:

• передчасне або неповне врегулювання конфлікту,

• незадоволеність інтересів,

• несанкціоновані дії або непередбачені обставини, який можна було б передбачити, запевняння виконати що-небудь без узяття на себе зобов'язань.

За джерелом виникнення конфлікти можна розділити на об'єктивно і суб'єктивно обумовлені. Об'єктивним вважається виникнення конфлікту в складній суперечливій ситуації, у якій виявляються люди. Погані умови праці, нечіткий поділ функцій і відповідальності – такого роду проблеми відносяться до числа потенційно конфліктних, тобто об'єктивно виявляються тим ґрунтом, на якій легко виникає напружена обстановка. Суб'єктивним буде виникнення конфлікту в зв'язку з особистісними особливостями конфліктуючих, із ситуаціями, що створюють перешкоди на шляху задоволення прагнень, бажань, інтересів. Прийняте рішення здається помилковим, оцінка праці неправильною, поведінка колег неприємною.