4. Методи і прийоми економічного аналізу: суть і область застосування

Наглядна класифікація основних методів і прийомів аналізу та область їх застосування показана в табл.

Розглянемо коротко їх суть та можливе застосування.

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу фірми, визначити характер і темп змін, відхилення від планових показників (завдань), встановити їх причини і виявити резерви. Основені види порівнянь, які застосовуються при аналізі:

• звітні показники з плановими чи нормативними;

• планові і звітні показники з показниками попереднього періоду;

• показники за кожен день (місяць, рік);

• порівняння з середніми даними;

• порівняння з показниками інших підприємств.

Порівняння вимагає забезпечення спів ставності порівнюваних показників (єдність оцінки, порівняльності термінів, усунення впливу відмінностей в об’ємі, асортименті якості і т.п. ).

Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи, яких незмінні. Як відносні показники індекси потрібні для оцінки виконання завдань (договорів), визначення динаміки, дозволяють провести розкладання по факторах відхилення узагальнюючого показника.

Балансовий метод забезпечує співставлення взаємозв’язаних показників господарської діяльності з метою вияснення і вимірювання їх взаємного впливу, а також підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва. Зв’язок між окремими показниками балансу виражається в формі рівності підсумків, одержаних в результаті різних співставлень.

Балансовий метод передбачає співставлення взаємозв’язаних показників господарської діяльності з метою вияснення і вимірювання їх взаємного впливу, а також підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового методу аналізу зв'язок між окремими показниками виражається в формі рівності підсумків одержаних в результаті різних співставлень.

Балансовий метод широко використовується в бухгалтерському обліку, статистиці і плануванні, аналізі економічної діяльності (при наявності функціональної залежності), наприклад при аналізі використання робочого часу, руху сировини, фінансового стану.

Баланси складають по різній формі:

1. Таблична – по вертикалі заносять надходження (доходи), а по горизонталі розподіл (витрачання).

2. Таблична: по вертикалі зліва – активи, справи – пасиви.

3. Таблична: по вертикалі – джерело, по горизонталі – споживачі.

4. Графічна: з плюсом – економія, з мінусом – втрати, діаграми кругові і стовпчикові.

Графічні баланси можуть застосовувати для попереднього аналізу структури затрат розподілу, а також для забезпечення наочності остаточного балансу.

Метод ланцюгових підстановок полягає в отриманні ряду проміж них коректованих значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів - множників фактичними. Це дозволяє розрахувати вплив на узагальнюючий показник того фактора, базисне значення якого замінене на фактичне.

Різниця двох проміжних значень узагальнюючого показника в ланцюгу підстановок рівна зміні узагальнюючого показника за рахунок зміни відповідного фактора. Цей метод використовується лише тоді, коли залежність між досліджуваними явищами має строго функціональний характер. В цьому випадку функція повинна бути зображена в вигляді суми, добутку або частки від ділення одних показників на інші. Дозволяє розрахувати вплив окремих факторів (2 і більше) на сукупний показник. Ступінь впливу на функцію сукупного показника виявляється послідовним відніманням: із другого розрахунку віднімається перший, із третього-другий і т.д. В першому розрахунку всі величини планові (базисні), а останньому фактичні.

При використанні МЛП дуже важливо забезпечити строгу послідовність підстановки: спочатку виявляється вплив кількісних показників, а потім – якісних. До якісних відносять наприклад, ціна, собівартість, продуктивність праці.

Метод елімінування дозволяє виділити дію одного фактора на узагальнюючі показники діяльності підприємства виключає дію інших факторів.

Графічний метод є засобом ілюстрації господарських процесів і вичислення ряду показників та оформлення результатів аналізу. Графічні зображення економічних показників розрізняють за призначенням (діаграми порівняння, хронологічні і контрольно-планові графіки), а також по способу побудови (лінійні, стовпчикові, кругові, об’ємні, координатні і т.д.).

Графічні методи – геометричне зображення функціональної залежності з допомогою ліній на площині, яке показує суть зв’язку і відносини. На графіку зручно знаходити значення функцій по відповідному значенню аргумента. В економічному аналізі застосовуються часові ряди, криві розподілу, графіки кореляційного поля, статистичні криптограми. Цей метод використовується для дослідження виробничих процесів, організаційних структур. Широко застосовуються сіткові графіки дерева-рішень, які відносяться до графо - математичних методів.

Функціонально-вартісний аналіз – це метод системного дослідження, застосовуваного за призначенням об’єкту (виробу, процесу) з метою підвищення корисного ефекту (віддачі) на одиницю сукупних затрат за життєвий цикл об’єкта. Особливість ФВА заклечається у встановленні доцільності набору функцій, які повинен виконувати проектований об’єкт в конкретних умовах, або необхідності функцій існуючого об’єкту.

Економіко-математичні методи застосовуються для вибору найкращих, оптимальних варіантів, які визначають господарські рішення в існуючих або планових економічних умовах. З допомогою ЕММ розраховують плани виробництва продукції, розподіляють ресурси, визначають оптимальні розміри підприємства та його галузеву структуру, маршрути перевезень тощо.

Прийом зведення і угрупування. З допомогою зведення підводять загальний підсумок дії різних факторів на узагальнений показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Групування дозволяє згрупувати досліджувані явища за певними ознаками, раціонально викласти цифрові характеристики, досліджуваних явищ і процесів.

Прийом абсолютних і відносних величинах дозволяє охарактеризувати рівень виконання завдання, норм, темпи росту і приросту, структуру, питому вагу та інтенсивність.

Прийом середніх величин використовується для узагальнюючої характеристики масових, якісно однорідних, економічних показників явищ, процесів. Виражає відмінну особливість даної сукупності явищ, встановлює її найбільш типові риси. Використовуються різні види середніх величин: арифметичні, геометричні, прості, середньозважені.

Прийом динамічних рядів забезпечує характеристику зміни показників в часі, показ послідовних значень показників, розкриття закономірностей і тенденцій розвитку. Розрізняють ряди моменти – для характеристики об’єкта в різні моменти часу і періодичні – за певний період часу.

Прийом суцільних і вибіркових спостережень. Суцільне спостереження передбачає вивчення всієї сукупності явищ, що характеризують певну сторону діяльності підприємства. Вибіркові спостереження дозволяють робити це на основі окремих типових представників всієї сукупності явищ і процесів. За даними вибіркових спостережень на основі метолів теорії ймовірності визначається можливість поширення зроблених висновків на всю сукупність.

Прийом деталізації і узагальнення. Деталізація проводиться шляхом розкладання узагальнюючого (кінцевого) показника на часткові. Розкладаючи і деталізуючи складний показник по окремих складових часинах і факторах визначають вплив кожного з них на показник. Узагальнення розкривають зв'язок між частинами цілого (об’єкта, явища, процесу ), підсумками діяльності окремих підрозділів і визначають ступінь їх впливу на загальні результати.