4. Вироблення рішення керівником тактичного рівня
На тактичному рівні необхідною умовою вироблення якісного рішення у встановлені терміни є добра інформаційна забезпеченість. Інформаційне забезпечення повинне бути своєчасним, повним і достовірним. Своєчасність дозволяє негайно реагувати на зміну обстановки. Повнота характеризує ступінь забезпеченості процесу, ПР інформацією. Достовірність визначається ступінню відповідності реальній обстановці зібраної інформації.
Інформація необхідна для прийняття рішень повинна накоплюватись, узагальнюватись і аналізуватись не після виникнення ситуації, що заставляє ОПР діяти, а завчасу. Потрібна для ПР інформація складається з трьох блоків:
про конкурентів;
про умови на ринку і зовнішні фактори;
про стан своїх виробничих потужностей, їх можливостях і внутрішні фактори.
Керівник повинен постійно вивчати і аналізувати обстановку, робити необхідні висновки, інформувати персонал апарату управління про результати своєї діяльності, давати йому вказівки по підготовці даних, необхідних йому для ПР. При цьому він виступає не лише споживачем пропозицій по рішенню, але й організатором системної діяльності, генератором ідей який визначає методи і способи досягнення мети.
Алгоритм вироблення рішення передбачає єдину логічну послідовність необхідних дій:
виникнення мотиву для ПР (оцінка ситуації);
розуміння завдання і мети дії (формулювання мети);
розрахунок часу і термінів проведення необхідних заходів;
оцінка обстановки;
виявлення проблем і встановлення черговості їх рішення;
визначення можливих варіантів дій і вибір оптимального;
уточнення мети дій;
формулювання і оформлення рішень;
організація виконання рішень.
Процес ПР починається в інформаційній сфері інтелектуальної діяльності ОПР при активному прийманні поточної інформації. Цей процес безперервний і супроводжується первинною обробкою одержаної інформації в ході якої відкидаються непотрібні дані для запобігання перевантаження пам’яті ОПР.
При обробці інформації необхідно вияснити причини виявлених фактів, по скільки в них відображено тільки наслідки. Для оцінки обстановки важливо встановити причинно-наслідковий зв'язок. Логічний аналіз причин і наслідків вимагає досвіду, знань і застосування особливих прийомів діяльності ОПР.
В потоці одержаної інформації важливо не тільки пропустити «сигнал» для постановки питання про необхідність аналізу ситуації, а пізніше і питання про наявність проблеми. Від цього залежить своєчасність рішення.
Після одержання вказівки зверху чи «сигналу» про наявність проблеми ОПР приступає до вияснення завдання, мети визначення області пошуку оптимального рішення. Завдання вивчається під кутом зору своєї ролі і місця в загальному задумі. Підсумком вияснення завдання повинні бути висновки відносно задуму і мети дій, а також основах заходів, які необхідно провести.
Розрахунок часу виконання заходів здійснюється у відповідності з термінами спущеним зверху, або на основі особистої оцінки можливостей щодо реалізації рішення. На цій основі керівник дає вказівку персоналу апарату управління по виконанню розрахунків, підготовці обґрунтувань, пропозицій необхідних йому для ПР.
Оцінка обстановки починається з попередньої обробки інформації з метою виявлення найбільш важливих факторів. Менш важливі фактори відкидаються, а між важливими виявляють взаємозв’язок. В процесі оцінки обстановки здійснюється кількісний опис істотних факторів, що дозволяє об’єктивно оцінити обстановку та застосувати ЕВМ для обробки багатьох показників стан середовища.
Важливим етапом оцінки обстановки є виявлення тенденцій розвитку явищ і процесів під впливом факторів та визначення можливих наслідків розвитку існуючої ситуації.
Співставивши існуючу ситуацію з поставленою метою і визначивши розходження між ними визначають наявність проблем і їх суть. В складній ситуації може виникати декілька проблем, що відносяться до сформульованого завдання. В цьому випадку важливо жувати їх по терміновості і важливості та встановити черговість вирішення.
Визначення можливих варіантів дій в процесі оцінки обстановки у ОПР виникає як правило декілька варіантів дій. Вибір оптимального варіанту складна багатокритеріальна задача через важкість врахування різних факторів, неповноти, поротирічивості вихідних даних. Оптимальний варіант дій можна вибрати таким способом:
По аналогії вибір роблять на основі попереднього досвіду вирішення подібних проблем. Важливо знайти аналог, що може тільки людина з досвідом.
Ранжування вимог до рішення може застосовуватись при невеликій кількості варіантів, кожен з яких перевіряють на відповідність певним вимогам (своєчасність, простота, оригінальність тощо). Ці вимоги ранжують від найважливішого до менш важливого. Варіанти що не задовольняють першу вимогу відкидають, тоді ті що не проходять по другому і т.д. поки не залишиться один.
Побудова математичної моделі застосовується тоді, коли має багато варіантів рішення і прийнятний критерій для їх оцінки. Математична модель повинна враховувати всі параметри і особливості кожного варіанта, заходити числові значення характеристик задачі. В залежності від проблеми можуть застосовуватись різні математичні методи: лінійне і нелінійне програмування, теорія ігр, динамічне програмування, варіаційний аналіз і метод селекції. Ці методи дозволяють оптимально розподілити обмежені ресурси для досягнення кількох цілей. Однак вони не заміняють логічного мислення, спеціальних знань і професійної майстерності.
Інтуїтивний метод ПР оснований на «здоровому глузді» застосовується поряд з будь-яким іншим способом вибору найкращого варіанту дій. Однак найбільше значення він Має при відсутності впевненості у вичерпній повноті розгляду всіх можливих варіантів, коли проблема визначена слабо.
Інтуїтивний спосіб застосовується за евристичним алгоритмом в такій послідовності:
визначаєтьяс головна мета дій;
встановлюється тип головної мети;
інтуїтивно вибирається якийсь варіант дій. При вдалому виборі головна мета досягається.
якщо вибір невдалий, то так само перевіряється другий, потім третій і т.д. варіанти доки не буде знайдено спосіб, який дозволить досягти мети;
якщо всі варіанти не забезпечують досягнення головної мети то з неї виділяють часткові цілі. Для їх досягнення вибирають відповідні способи дій;
якщо деякі часткові цілі не можуть бути досягненні жодним проаналізованим варіантом, то кожну з них ділять часткові цілі більш низького класу і шукають способів їх досягнення. Цей процес продовжують доти, доки не буде знайдено спосіб досягнення головної мети, або не буде встановлено, що всі часткові цілі, або значна їх частина можуть бути досягнуті (рис. ).
Рис. 5.1 Алгоритм вибору кращого варіанту евристичним способом
Приймаючи рішення керівник повинен чітко уявляти собі його зміст і загальну структуру, тобто питання на які повинна бути дана точна відповідь. Рішення на тактичному рівні повинне включати в себе такі елементи: задум керівництва відносно дій; завдання підлеглим структурам підрозділам; порядок їх вирішення; організацію і порядок взаємодії всіх учасників реалізації задуму; організацію управління і усестороннє забезпечення. При використанні апарату управління для підготовки проекту рішення, керівник повинен затвердити: задум рішення, завдання підлеглим, основні питання взаємодії, управління і забезпечення реалізації.
ОПР повинна вибирати спосіб визначення кращого варіанту, який найбільше підходить для даної ситуації і забезпечує своєчасне рішення. Заключним етапом вироблення рішення є його формулювання. Спочатку рішення формулюється в думці (усно), а після обговорення, погодження, коректування доводиться до виконавців у вигляді документу (наказу, плану і тощо).