7.Сутність грошової системи,її призначення та місце в економічній системі країни.

Грошова система - це форма організації грошового обігу в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, які регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх влаштування, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади. Місцеві органи влади, навіть у країнах з федеративним устроєм, по суті усунені не тільки від формування грошових систем, а й від контролю за функціонуванням їх окремих елементів.

За сферою охоплення економічних відносин грошова система - явище надзвичайно широке, адекватне всьому грошовому обороту. Всі грошові потоки, незалежно від сфери економіки, яку вони обслуговують, та форми, в якій здійснюються, є об'єктами регулятивного впливу грошової системи. Тому є підстави для виділення в складі грошової системи окремих, відносно самостійних підсистем:

- Системи безготівкових розрахунків;

- Валютної системи;

- Системи готівкового обігу.

Будь-яка з названих підсистем має свій особливий об'єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою або сферою грошового обороту.

Оскільки грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище грошової системи виникає на поверхні як суто національне. Кожна держава формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, якщо вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

8.Центральний Банк в Україні. Його структура, статус, основні завдання та функції.

Національний банк України (НБУ) - центральний банк України, єдиний емісійний центр держави, державний орган грошово-кредитного та валютного регулювання, нагляду за комерційними банками; особливий центральний орган державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принцип організації якого визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України" та іншими законами України. Рішення про створення НБУ прийнято (пункт 3 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність") 20 березня 1991р. НБУ є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого Радою НБУ кошторису, однак одержання прибутку не становить мету його діяльності. НБУ є юридичною особою, має відокремлене майно, що належть до державної власності і перебуває у його повному господарському віданні. Статутний капітал НБУ є державною власністю, його розмір визначено Законом "Про Національний банк України" в 10 млн. грн. Згідно з Конституцією України (стаття 99) основною функцією діяльності НБУ є забезпечення стабільності національної грошової одиниці - гривні.

Законом "Про Національний банк України" визначено широкий спектр операцій, які здійснює НБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій: відкриває рахунки комерційним банкам, Державному казначейству, міжнародним організаціям і веде ці рахунки; емітує власні цінні папери (депозитні сертифікати), купує та продає державні цінні папери на вторинному ринку з метою регулювання обсягу грошової маси; купує та продає іноземну валюту на фінансових ринках з метою регулювання курсу національної грошової одиниці; купує та продає банківські метали, дорогоцінне каміння, пам’ятні та інвестеційні монети на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування; отримує кредити від МВФ і здійснює погашення кредитів. Операції, які НБУ здійснює з комерційними банками та іншими контрагентами є для нього передусім інструментами державного регулювання грошового ринку.

Організаційна структура НБУ має функціонально-територіальний характер. Вона складається із центрального апарату, який функціонує у м. Києві, териториальних управлінь НБУ в АР Крим, Києві, Київської області та 23 обласних центрах України. В центральному апараті організовано функціональні департаменти, в складі яких створено управління і відділи. Департаменти організовують роботу з питань грошово-кредитної політики, готівково-грошового обігу, банківського регулювання і нагляду, валютні операції, розрахунків. бухгалтерського обліку, звітності, персоналу, фінансів тощо. У регіональних управління НБУ структура апарату аналогічна центральному, з певними відмінностями, які випливаить зі специфіки їх діяльності. НБУ підпорядковано також ряд установ: Операційне управління, Центральна розрахункова палата, Державна скарбниця, Центральне сховище, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, інженерно-технічний центр, банківські навчальні заклади (академія в м.Суми, інститут у м.Львів).

Правління НБУ - це другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної політики через відповідні монетарні інструменти, організація діяльності банку та інші повноваження, які випливають із функцій банку, передбачених у Законі. Кількісний та персональний склад Правління формується Головою НБУ і затверджується Радою НБУ.

Голову НБУ призначає Верховна Рада строком на п'ять років за поданням Президента України. Голова НБУ керує діяльністю банку й одноособове несе за неї відповідальність. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки. У країнах світу, де існує дворівнева система керівних органів центрального банку, голова (президент банку) очолює як орган, що визначає монетарну політику, так і виконавчий орган.

Першочерговою проблемою банківського законодавства є визначення статусу центрального банку, рівня його залежності (чи незалежності) від органів державної влади. Згідно з законом "Про Національний банк України" органи законодавчої і виконавчої влади не мають права втручатись у виконання банком функцій, передбачених на законодавчому рівні. Крім того, НБУ надано право підтримувати економічну політику уряду доти, доки вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.